Справа № 607/20585/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/381/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
28 листопада 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в рамках судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 ..
Накладено арешт на:
•мобільний телефон марки Іphone-12 i-mei 353054115699779, i- НОМЕР_1 із сімкарткою № НОМЕР_2 ;
•грошові кошти в сумі 9200 доларів США;
•рішення виконавчого комітету №18 від 22.02.2024 з додатком до нього висновком.
В частині накладення арешту на: документи для виїзду за кордон, видані на ім'я ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі захисника підозрюваного просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 9200 доларів США та повернути їх ОСОБА_8 ..
Вказані вимоги мотивує тим, що арешт на грошові кошти ОСОБА_8 накладено незаконно, оскільки в ухвалі слідчого судді від 07.09.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку квартири підозрюваного не має жодної вказівки про надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та відшукання коштів.
Зазначає, що зазначені грошові кошти ним були отримані внаслідок продажу автомобіля і жодних доказів недобросовісного їх одержання органом досудового розслідування не одержано.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який підтримав подану апеляційну скаргу і, з мотивів викладених у ній, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт на майно, прокурора, котрий вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановлені слідчим суддею підстави для накладення арешту на майно, а саме на мобільний телефон та рішення виконавчого комітету, учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Як вбачається з матеріалів провадження, СУ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024210000000114 від 09.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за фактами організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів для усунення перешкод, вчинених за попередньою змовою групою осіб, повторно та з корисливих мотивів.
Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно вказане у клопотанні, слідчий суддя виходив з того, що дане майно має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, в подальшому може бути використане як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження та запобігання можливих ризиків щодо його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, для забезпечення повноти та всебічності розслідування кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно клопотання, метою даного арешту слідчим вказано, що такий необхідний для збереження речових доказів, тобто що встановлено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, оскільки іншим чином неможливо отримати доступ до вказаного майна для проведення усіх необхідних слідчих дій, а також з метою недопущення спотворення речового доказу або його відчуження.
Вирішуючи вказане клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя виходив з того, що воно необхідне для збереження речового доказу, майна, щодо якого є достатні підстави вважати, що є ризик його відчуження або спотворення.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1.збереження речових доказів; 2. спеціальної конфіскації; 3.конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4.відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до змісту ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.09.2024 року винесеної в рамках кримінального провадження №12024210000000114 від 09.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 .
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 від 20.09.2024 року вилучене майно в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
При цьому не заслуговують на увагу твердження апелянта, що готівкові кошти не підлягають арешту з огляду на наступне.
Так у випадку, передбаченому ч.3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що має місце у даному випадку.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підтвердження законності набуття ОСОБА_8 вилучених під час обшуку грошових коштів захисник долучив до апеляційної скарги виписку із банківського рахунку ОСОБА_8 наявного у АТ КБ “Приватбанк», згідно якого 11.03.2024 року він отримав шляхом безготівкового зарахування 192 950 гривень, внаслідок продажу транспортного засобу.
При цьому жодних доказів, що вказані грошові кошти були зняті ОСОБА_8 із банківського рахунку наявного у АТ КБ “Приватбанк», а також доказів придбання за ці кошти доларів США, які зберігались ним за місцем проживання, захисником не надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування по суті вірної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в даному випадку не було допущено порушень вимог кримінального процесуального закону щодо порядку розгляду клопотання про арешт майна, про які стверджує апелянт.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляцію захисника підозрюваного - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-172, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді