Справа №591/6458/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В.
Номер провадження 33/816/326/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
29 листопада 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 листопада 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , водія,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 23 липня 2023 року близько 21 год. 23 хв. у м. Суми по вул. Івана Сірка, в районі будинку 18, керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», проба позитивна 1,11 проміле, відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Водій з результатом згоден. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 А ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 листопада 2023 року скасувати, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності, закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факт керування ним транспортного засобу. Так, 23 липня 2023 року близько 21 год. 10 хв. він керуючи автомобілем «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не порушуючи Правила дорожнього руху, приїхав на автостоянку та вийшов із салону транспортного засобу. Саме в цей час до автомобіля під'їхали працівники поліції, які попросили пред'явити їм водійське посвідчення та запитали, чи вживав він алкогольні напої. Оскільки апелянт вранці вживав 50 гр. сухого вина, повідомив про це працівників поліції, які відразу запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Розуміючи, що він випив не велику кількість алкоголю та будучи впевненим, що результат продуття буде негативним, він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу.
Проте, такий огляд був проведений працівниками поліції з порушенням встановленої процедури. Так, поліцейські не роз'яснили йому права, передбачені ст. 55, ст. 56, ст. 59, ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не проінформували про застосування спеціального технічного приладу. Крім того, перед початком проходження огляду, йому не показали «нульове значення» приладу. Після проведення огляду, апелянту повідомили про результат продуття, який становив 0,11 проміле. Роздрукований чек мав не належну якість, а тому перевірити достовірність показань він не мав можливості. Таким чином, не можливо точно встановити, що спеціальний технічний прилад показав саме 1,11 проміле, а не 0,11 проміле.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено ознаки алкогольного сп'яніння, які були нібито виявлені в апелянта. Окрім того, наявна в матеріалах справи розписка ОСОБА_1 про те, що він зобов'язується не керувати транспортними засобом до витверезіння не є належним підтвердженням того, що поліцейські здійснили тимчасове затримання водія та відсторонили його від керування.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості усі сумніви у винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, провадження у справі про притягнення апелянта до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання призначене на 08 год. 30 хв. 29 листопада 2024 року, до апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Моісеєнко В.В., Торчило В.І., та ОСОБА_2 у черговий раз не з'явилися, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення судового розгляду, до суду апеляційної інстанції від апелянта чи захисників, не надходило.
При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності апелянта та захисника, апеляційний суд враховує наступне.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Моісеєнко В.В. Торчило В.І., та ОСОБА_2 знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває подана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності апеляційна скарга, в судове засіданні не з'явилися, апеляційний суд дійшов висновку, що останні не бажають приймати участь у апеляційному перегляді даної справи.
Так, призначений на 08 год. 30 хв. 08 лютого 2024 року апеляційний розгляд був відкладений за клопотанням захисника у зв'язку з необхідністю витребувань копії судового рішення у справі № 480/13418/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 взводу № 1 батальйону УПП в Сумській області Колесник А.В., Департаменту ПП про визнання протиправними дій інспектора Колесник А.В. під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення від 23 липня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До початку судового засідання, призначеного на 09 год. 30 хв. 31 травня 2024 року адвокат Матішинець В.В. подав клопотання про відкладення, у зв'язку із наданням часу для ознайомлення з матеріалами справи.
23 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Філонової Ю.О., у зв'язку з чим апеляційний розгляд поданої скарги був відкладений, а подану заяву передано на автоматизований розподіл між суддями.
30 серпня 2024 року постановою судді Сумського апеляційного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Філонової Ю.О. у розгляді даної справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно, наступне судове засідання було призначено на 08 год. 30 хв. 29 листопада 2024 року.
Враховуючи вище зазначене та принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою її розгляду у розумні строки, оскільки подія, які інкримінується ОСОБА_1 відбулася 23.07.2023 року, оскажувана постанова була винесена 22.11.23 і в апеляційному суді дані справа перебуває та є нерозглянутою з 29.11.2023 року, тобто рік!, тому апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення апеляційного розгляду та вважає за можливе здійснити розгляд поданої особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 листопада 2023 року, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисників, і в даному випадку права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, не є порушеним.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 23 липня 2023 року серії ААД № 264038;
- роздруківкою результату проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння приладом «Drager Alcotest 6820»;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно якого результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння становить 1,11 % проміле;
- відеозаписів із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, які підтверджують керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів в апеляційному суді підстави відсутні.
Аргумент апелянта щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ним транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписів відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, чітко вбачається, як 23 липня 2023 року близько 21 год. 23 хв. ОСОБА_1 по вул. Івана Сірка в районі буд. 18 в м. Суми, керував автомобілем «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений поліцію за допомогою світлових покажчиків, на території відкритої стоянки. За кермом вказаного автомобіля встановлено особу, ним виявився ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, на що останній погодився.
Після проходження огляду на місці, ОСОБА_1 погодився із результатом продуття газоаналізатора, який показав рівень алкоголю у видихуваному повітрі останнього у розмірі 1,11 % проміле та відмовся їхати до медичного закладу охорони здоров'я.
Жодних заперечень щодо процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не висловлював.
Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апелянта про те, що йому не було відомо результати продуття газоаналізатора, апеляційний суд вважає необґрунтованим та спростовується долученими доказами.
Зокрема, на відеозаписі нагрудних камер працівників поліції вбачається, як після продуття ОСОБА_1 газоаналізатора «Драгер Алкотестер 6820», останньому було повідомлено працівником поліції, що рівень алкоголю у видихуваному ним повітрі становить 1,11 % проміле, про що також відображено у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яким ознайомлений останній та підписаний власноручно.
Отже результат проходження особою огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу відображається не лише в чеку роздруківки пристрою, а й в акті огляду, складеного відповідно до вимог вищевказаної Інструкції.
Твердження апеляційної скарги про те, що перед продуттям пристрою працівниками поліції не проводився замір на предмет відсутності на його циферблаті нульових показників, тобто відсутності алкоголю, не заслуговують на увагу суду, оскільки з відеозапису вбачається, що після надання згоди водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, працівник поліції в його присутності під відеозапис розпакував мундштук та підготував пристрій для проведення огляду, зокрема на відео зафіксовано показники пристрою - 0,0 % проміле.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівниками поліції не було йому роз'яснено його прав та обов'язків, суд оцінює критично з огляду на таке.
Згідно з п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Відповідно до п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Крім того, водій повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився.
Разом з тим, апелянт не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг.
Твердження в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не встановлювались його ознаки алкогольного сп'яніння, які окрім цього не зазначені в протоколі за ч.1 ст. 130 КУпАП, не впливають на обставини проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такі ознаки зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), що свідчить про, те що працівниками поліції були виявлені вказані ознаки у водія ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на ту обставину, що поліцейські, всупереч вимог ст. 266 КУпАП, не відсторонили його від керування транспортним засобом є необґрунтованими, оскільки такі твердження спростовуються наявною в матеріалах справи розпискою останнього, в якій апелянт підтвердив відсторонення його від керування автомобілем та зобов'язався не керувати ним. Вважати вказану розписку не належним доказом на підтвердження відсторонення водія від керування транспортним засобом, апеляційний суд не вбачає підстав. Крім того, дана обставина не спростовує доведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом першої інстанції і доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, немає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що просить апелянт.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі, згідно встановлених норм закону України.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді районного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.