Номер провадження: 22-ц/813/5396/24
Справа № 522/14899/22
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 46
21.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сімоненко Руслан Олександрович на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,
03 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, в якому просила визначити місце проживання малолітньої доньки, ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 07 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 березня 2017 року Приморським районним судом м. Одеси шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. При розгляді судом позову про розірвання шлюбу не було вирішено питання визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 батько дитини ОСОБА_2 взяв спільну дитину на певний час та не повернув матері, заявивши що дитина буде мешкати тепер з ним. Однак на думку позивача, малолітній ОСОБА_3 краще проживати з матір'ю (а.с. 1-26).
30 грудня 2022 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , разом з батьком ОСОБА_2 . В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що з березня 2016 року були припинені сімейні стосунки між сторонами по справі, донька періодами мешкала то з батьком, то з матір'ю. З жовтня 2016 року донька фактично мешкає разом з ОСОБА_2 . У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року встановлено що: «Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , яка останні шість місяців проживає разом з батьком. Позивачка не погоджується з цією обставиною та має намір в подальшому звернутись до суду з позовом про відібрання дитини в відповідача.», зауважував, що позивачка звернулась до суду через майже 5 років. Окрім того, ОСОБА_2 зазначав, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року неповнолітню ОСОБА_3 залишено на утриманні батька - позивача за зустрічним позовом (а.с. 54-82).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини - залишені без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задоволений у повному обсязі. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком - ОСОБА_2 (а.с. 135-139).
26 квітня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Сімоненко Руслан Олександрович, звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Таким чином, представник апелянта зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні фактично констатував факт відсутності участі матері у вихованні дитини, однак згідно норм чинного законодавства, такі обставини можуть бути підтвердженні виключно у разі порушення питання щодо позбавлення батьківських прав. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що посилання суду на постанову, відповідно до якої дитина перебуває на утриманні батька та на підставі якої було визначено місце проживання дитини є хибним, оскільки утримання дитини це безпосередній законний обов'язок відповідача за первісним позовом та не потребує обов'язкового встановлення судом. Окрім того, зазначає, що встановлення місця проживання дитини разом з батьком суперечить принципам збереження якнайкращих інтересів дитини, оскільки між донькою та матір'ю у ранньому віці існує тісний зв'язок, а тому його розірвання може призвести до негативних наслідків розвитку дитини, до того ж батько дитини - ОСОБА_2 у свою чергу після ухвалення на його корить рішення суду, переслідує лише мету ухилення від мобілізації.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.10.2024 вирішено доручити Службі в справах дітей Одеської міської ради провести за участю психолога невимушену бесіду, процедуру опитування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо бажаного місця проживання з матір'ю ОСОБА_1 чи батьком ОСОБА_2 (а.с. 209-210). На виконання вказаної ухвали 05.11.2024 від Служби в справах дітей Одеської міської ради надійшов лист (а.с. 218-219).
Також, ухвалою від 03.10.2024 апеляційний суд вирішив витребувати в Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких був підготовлений висновок № 01-11/936/1 від 07.08.2023 (а.с. 206-207). 21.11.2024 на виконання вказаної ухвали до апеляційного суду через Електронний суд надійшли витребувані матеріали.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Апелянт в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та була присутня в минулому судовому засіданні 03.10.2024 (а.с. 202-204, 205).
Відповідно до п. 1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства, затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного Списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.
31.10.2024 адвокат Сімоненко Р.О. подав заяву, якою повідомив, що договір про надання правової допомоги між ним та ОСОБА_1 був розірваний. 21.11.2024 ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відсутністю адвоката.
Апеляційний суд зауважує, що апелянт є ініціатором процесу на даній стадії, що покладає на нього відповідний обсяг процесуальних обов'язків та процесуальних ризиків у випадку вчинення/не вчинення відповідних процесуальних дій. Вказане стосується, зокрема, питань щодо залучення до участі в справі представника. В своєму клопотанні від 21.11.2024 апелянт не повідомила жодних поважних причин, в тому числі існування форс-мажорних чи інших життєвих обставин, за яких вона була позбавлена можливості своєчасно виконати процесуальні обов'язки та залучити до участі в справі представника. При цьому, апелянт не заявляла клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Тому, з врахуванням наведеного та процесуального статусу апелянта як ініціатора процесу на даній стадії, апеляційний суд вирішив розглянути справу за відсутності апелянта.
Інші учасники провадження, також, не з'явились в судове засідання. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з'явилися, дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно виховує малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому суд вирішив відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
26 квітня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Малиновського районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , запис в книзі реєстрації актів цивільного стану № 653 (а.с. 8).
Сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року (справа 522/13653/16-ц) був розірваний шлюб між сторонами та суд вирішив неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - залишено на утриманні батька - ОСОБА_2 (а.с. 12-13).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/936/1 від 07.08.2023 про визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 вирішено вважати доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім іншого, у висновку зазначено, що за адресою проживання дитини створені всі необхідні умови для їх життя та гармонійного розвитку: кімната окрема, є меблевий гарнітур із шкільною партою, шафа для одягу, дитячі книжки, розвиваючі ігри, іграшки, сезонний одяг та взуття, місце для сну. Дитина відвідує ЗОШ №38, а також знаходиться на спостереженні у сімейного лікаря КНП «Дитяча міська поліклініка №4».
18.05.2023 органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було складено акт бесіди з малолітньою ОСОБА_3 , яка повідомила, що хоче проживати з батьком, з мамою спілкується дуже рідко, останній раз мама надсилала СМС-повідомлення 27.04.2023. Умови проживання ОСОБА_1 та скласти акт оцінки потреб сім'ї/особи та провести соціальну роботу не вдалося, ОСОБА_1 вдома була відсутня та не відповідала на телефонні дзвінки (а.с. 88-92).
В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою від 03.10.2024 доручено Службі в справах дітей Одеської міської ради провести за участю психолога невимушену бесіду, процедуру опитування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо бажаного місця проживання з матір'ю чи батьком.
На виконання вказаної ухвали Служба в справах дітей Одеської міської ради повідомила, що опитування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено 28.10.2024 спеціалістом-психологом у відділені центру захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства, відділу з питань запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі Центру соціальних служб ОМР у присутності головного спеціаліста відділу Служби в справах дітей ОМР у Приморському районі. Явку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було забезпечено батьком - ОСОБА_2 . Мати дитини, ОСОБА_1 , ані її представник, ОСОБА_5 не з'явились та на телефонні дзвінки не відповідали. За результатами опитування з'ясовано, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявила бажання проживати з батьком ОСОБА_2 (а.с. 218-219).
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . учениці 5-В класу Одеського ліцею № 38 Одеської міської ради від 06.11.2024 № 02-12/624 дитина навчається в ліцеї № 38 з першого класу, батько ОСОБА_2 приділяє належну увагу вихованню доньки, регулярно відвідує батьківські збори, завжди на зв'язку з класним керівником. Мати ОСОБА_1 контакту зі школою не підтримує, з вчителями не спілкується, умовами виховання та навчання доньки не цікавиться, батьківські збори не відвідувала.
Місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду
За положенням п. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року із змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Сімейні спори це категорія спорів, яка потребує уважного та ретельного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки відповідних доказів на підтвердження чи спростування таких обставин.
Стаття 51 Конституції України встановлює для батьків обов'язок виховувати та утримувати своїх дітей до повноліття.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов'язує батьків виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
З наведених положень вбачається, що виховання дитини, її піклування полягає в сукупності обов'язкових умов, які мають забезпечити якнайкращі інтереси дитини. При цьому, варто зауважити, що належне здійснення батьківських обов'язків полягає не лише в матеріальному забезпеченні дитини, а й також в регулярному та систематичному спілкуванні, піклуванні про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя та ін.
Батьки в рівній мірі зобов'язані цікавитися життям своїх дітей та постійно приймати в ньому участь не зважаючи на те проживають вони разом з ними чи окремо. Мати та батько в рівній мірі несуть відповідальність за своїх дітей, за їх розвиток, забезпечення, створення належних умов для життя та навчання. При чому обов'язок участі у вихованні дитини не є суто формальним, а полягає у встановленні взаємозв'язків з дитиною, налагодження контакту, періодичного спілкування тощо.
За ч.ч. 1-2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
За обставинами даної справи рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.03.2017 (справа 522/13653/16-ц) неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишена на утриманні батька - ОСОБА_2 . Вказане рішення набрало законної сили та в подальшому не оскаржувалось.
Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована разом з батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до характеристик з освітнього закладу вихованням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 займається батько, який, також, відвідує шкільні збори, цікавиться успішністю дитини тощо. Мати ОСОБА_1 контакту зі школою не підтримує, з вчителями не спілкується, умовами виховання та навчання доньки не цікавиться, батьківські збори не відвідувала.
В процесі розгляду органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради питання щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були оглянуті умови проживання ОСОБА_2 та встановлено, що для дитини створені всі необхідні умови для їх життя та гармонійного розвитку. Умови проживання матері ОСОБА_1 не оглянуті, оскільки остання не відповідала на телефонні дзвінки та була відсутня за адресою проживання.
Відповідно до акту бесіди з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного органом опіки та піклування Приморської РА ОМР 18.05.2023, дитина повідомила, що хоче проживати з батьком, з мамою спілкується дуже рідко, останній раз мама надсилала СМС-повідомлення 27.04.2023.
Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/936/1 від 07.08.2023 вирішено вважати доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, за результатами опитування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 28.10.2024 Службою в справах дітей Одеської міської ради повідомлено апеляційному суду, що дитина виявила бажання проживати з батьком ОСОБА_2 . Мати на процедуру опитування дитини не з'явилась.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 будь-які докази, які б свідчили про те, що мати регулярно приділяє час дитині, спілкується з нею, батько перешкоджає спілкуванню дитини та матері тощо, а визначення місця проживання з матір'ю відповідає якнайкращим інтересам дитини, не подавала. Так само, як і докази, які б спростовували вище наведені обставини справи. Будь-які клопотання про витребування доказів на підтвердження своїх матеріально-правових вимог та спростування аргументів іншої сторони не заявляла. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 в судові засідання не з'являлась. До суду апеляційної інстанції з'явилась лише один раз.
Враховуючи вище наведені обставини, процесуальну поведінку та позиції учасників справи щодо суті спору, вразливу категорію спірних правовідносин, що полягає у визначенні місця проживання дитини та відповідно забезпечення якнайкращих інтересів дитини, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає без змін оскаржуване рішення.
Одночасно, апеляційний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення обставин справи, трактування положень діючого законодавства та особисту думку апелянта щодо можливого вирішення справи по суті без наведення ґрунтовних аргументів щодо помилковості висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сімоненко Руслан Олександрович - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст постанови складений 02 грудня 2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк