Номер провадження: 11-сс/813/1639/24
Справа № 947/12485/24 1-кс/947/11938/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
20.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси 03.10.2024 про арешт майна у к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 за ч. 3 ст. 229 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та було накладено арешт з забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 04.09.2024 у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , контейнер згідно координат 46.436837, 30.643876. 46.436611, 30.643852. 46.436600, 30.644288. 46.436800, 30.644305, а саме на мобільний телефон SAMSUNG, S/N НОМЕР_1 , мобільний телефон SAMSUNG, S/N НОМЕР_2 ; мобільний телефон iPhone, S/N НОМЕР_3 ; мобільний телефон Xiaomi, S/N НОМЕР_4 ; розрахункові чеки під назвою: жіночі сумки, спортивні сумки, рукавички - оптом та вказана адреса: Харьковська пл. 256 ; 18 блокнотів; наліпки з логотипами «Nike» - 30 од., чеки з чорновими записами покупців з зазначенням сум - 329 од.; договір про надання послуг №3458/02/249 від 08.08.2022 на 1 арк.; договір про надання послуг № 533/02/256 від 08.08.2022 на 1 арк.; ноутбук Lenovo MO:CBOZO50712 з пошкодженим екраном; купюри, схожі на грошові кошти - гривня, у загальній сумі 7 750 гривень; сумки із позначеннями, схожими на логотипи загальновідомих брендів; Nike (дорожня) - 451 од.; Nike (звичайна) - 2 518 од.; Puma (звичайна) - 3 279 од.; Puma ( дорожня) - 359 од.; Adidas (звичайна) 1 924 од.; North Face (звичайна) 1 469 од.; GAP - 32 од.; Stone Island -675 од.; Stone Island (дорожня) 20 од.; Under Armour - 671 од.; Kappa - 1 551 од.; New Balance - 1 335 од.; New Balance (дорожня) - 102 од.; Jordan (з принтом) - 395 од.; Nike (з принтом) - 2 059 од.; Reebok (з принтом) - 55 од.; Adidas (з принтом) - 89 од.; Adidas (дорожня) - 66 од.; North Face (з принтом) - 28 од.; Reebok (звичайна) - 120 од.; DIOR - 33 од.; Michael Korse - 14 од.; Channel - 14 од.; Hugo - 70 од.; Kappa (дорожня) - 40 од.; NB (рюкзак) - 434 од.; Adidas (рюкзак) - 413 од.; Under Armour (рюкзак) - 317 од.; Nike (рюкзак) - 619 од.; Kappa (рюкзак) - 215 од.; PUMA (рюкзак) - 415 од.; Stone Island (рюкзак) - 73 од.; North Face (рюкзак) - 334 од.; Reebok (рюкзак) - 92 од.; Philipp plein (рюкзак) - 62 од.; Tommy Hilfiger (рюкзак) - 47 од.
Обґрунтовуючи прийняте рішення слідчий суддя вказувала на те, що вилучені грошові кошти мають ознаки таких, які могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, а вилучені речі можуть бути предметом вчиненого кримінального правопорушення та потрібні для подальшого проведення експертиз. Окрім того, мобільні телефони та ноутбука є носіями інформації та можуть містити відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник власника майна - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- вилучені в ході проведення обшуку речі та грошові кошти не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять на собі його слідів та інших відомостей, які можуть бути використані як докази в рамках зазначеного провадження; не є об'єктами кримінально-протиправних дій;
- слідчий суддя не перевірив належним чином яким критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України відповідає вилучене майно;
- орган досудового розслідування мав у своєму розпорядженні вилучене майно більше місяця та мав можливість визначитися із потребою його використання у кримінальному провадженні;
- власнику вилученого майна не було повідомлено про підозру, з ним не проводилося будь-яких слідчий дій, органом досудового розслідування не доведено, що майно здобуто незаконно;
- ОСОБА_8 має статус ФОП та з 20.01.2022 на законних підставах придбав рюкзаки та сумки, з огляду на необхідність отримання згоди правовласника на реалізацію придбаного товару він чекав від продавця необхідні документи та не здійснював реалізацію даного товару. Після повномасштабного вторгнення рф Кай Цінь переїхав до м. Одеси та зберігав вказані речі на складі та не реалізовував їх оскільки чекав від продавця дозвіл нам реалізацію від правовласників, однак продавець перестав виходити на зв'язок.
За таких обставин, представник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03.10.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі аналізу матеріалів, які надані апеляційному суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала зазначеним вище приписам КПК України відповідає з наступних підстав.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно дост. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до матеріалів судової справи Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 за ч. 3 ст. 229 КК України. Вказане провадження розпочате за заявою представника правовласника ОСОБА_9 щодо неправомірних дій групи невстановлених осіб, які діючи на території Одеської обл. незаконно використовували знаки для товарів і послуг загальновідомих брендів «Nike», «Calvin Klein», «Puma» та інших фірм, шляхом виготовлення та реалізації контрафактної продукції, чим завдано шкоду у особливо великому розмірі.
У ході обшуку, проведеного 04.09.2024 у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , контейнер згідно координат 46.436837, 30.643876. 46.436611, 30.643852. 46.436600, 30.644288, 46.436800, 30.644305 було виявлено та вилучено зазначене вище майно, яке постановою детектива ОСОБА_10 від 05.09.2024 були визнані речовими доказами.
Як вбачається зі змісту клопотання про накладення арешту прокурорвизначив метою накладення арешту на майно необхідність збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Приписами ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У контексті доводів представника власника майна з приводу того, що ОСОБА_8 не було повідомлено про підозру, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта з приводу того, що вилучені речі не мають ознак речових доказів, оскільки вилучені сумки із позначками, які схожі на логотипи мають ознаки предметів кримінального правопорушення, мобільні телефони та ноутбук можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час розслідування кримінального провадження, грошові кошти могли бути набуті кримінально-протиправним шляхом.
Окрім того, колегія суддів враховує надані прокурором матеріали, зокрема протокол допиту свідка ОСОБА_8 , який, серед іншого пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташований контейнер під умовним № 256 знаходиться його магазин. Окрім того, з його пояснень також вбачається, що джерелом його доходів за останні три роки був продаж його товару - сумок та тканин із Китаю. Водночас, ОСОБА_8 також зазначив, що положення Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зокрема щодо права використанні торгових марок йому невідомі.
Із наданих прокурором матеріалів також вбачається, що представником компанії Найк Іновент була подана заява про кримінальне правопорушення, відповідно до якої Компанія не здійснює виробництво сумок в України та не надавала гр. ОСОБА_8 права на використання належних їй торговельних марок у будь-який спосіб та вважає свої права на словесні та зображувальні торговельні марки порушеними, що виразилося також у завданні матеріальних збитків.
Водночас, відповідно до висновків експертиз у сфері інтелектуальної власності позначення, які були нанесені на зразки продукції, яка була вилучена в ході обшуку 04.09.2024 є тотожними із торговельною маркою окрема « ОСОБА_11 » за міжнародною реєстрацією,
Додатково колегія суддів зауважує, що на даному етапі кримінального провадження до завдань апеляційного суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.
Надані суду матеріали свідчать, що наразі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Апеляційний суд також враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування.
Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_7 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2024, про накладення арешту на майно, перелік якого міститься у мотивувальній частині ухвали, яке було виявлено та вилучено 04.09.2024 у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , контейнер згідно координат 46.436837, 30.643876. 46.436611, 30.643852. 46.436600, 30.644288. 46.436800, 30.644305, у к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4