Номер провадження: 11-сс/813/1633/24
Справа № 947/12485/24 1-кс/947/12285/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах Цай Цюнхуа, на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси 03.10.2024 про арешт майна у к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 за ч. 3 ст. 229 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та було накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 10.09.2024 у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , контейнер згідно координат 46.441443, 30.639900; 46.441446, 30.640246; 46.440708, 30.640028; 46.44076, 30.64037, зокрема в нежитловому приміщенні №4436 та №4436/2, а саме на грошові кошти: купюри номіналом 100 доларів США в кількості 34 од. (LB80165747D; KJ16113653A; QA12397383A; LL71303647; HK51589342B; HB93662179B; KB54853705D; KB72873595C; HB5589601P; HB11449141R; HE10013389B; KB5334410D; HC28169603B; KF22359759B; HF33794903D; HB04057220J; KB34171396N; HE05992671A; HB55116668R; HJ14204825A; HE46251052D; KF71920119A; HB43856630K; HK20527215C; HF45775584A; KG20562435B; HB21145643L; HB58493926G; HG8760689A; HB88121629K; KH33852247A; KB15253324H; KB77503994H; HB74220608S); купюри номіналом 50 доларів США у кількості 5 од. (PL00690576B; PK42373713A; PK46130912A; HD14908466B; PI08299855A);купюри номіналом 20 доларів США у кількості 6 од. (NE36506628B; NK43734286A; MK59128175C; PG6272357A; PC52067834A; ID11558645B);купюри номіналом 10 доларів США у кількості 5 од. (NB47068050B; IG5122161B; ME58026973A; PF8455846B; NJ15925350A); -купюру номіналом 5 доларів США в кількості 1 од. (МС64870523А);-купюру номіналом 500 грн. у кількості 1 од.; купюри номіналом 200 грн. у кількості 29 од.; купюри номіналом 100 грн. у кількості 2 од.; -купюри номіналом 20 грн. у кількості 11 од. та -сумку через плече «Nike» у кількості 640 од.; -рюкзак «Nike» у кількості 213 од.;-поясну сумку «Nike» у кількості 546 од.; -дорожню сумку «Nike» у кількості 73 од.; -сумку через плече «Puma» у кількості 233 од.; -рюкзак «Puma» у кількості 175 од.; -дорожню сумку «Puma» у кількості 36 од.; -поясну сумку «Puma» у кількості 17 од.;- поясну сумку «North Face» у кількості 32 од.; -сумку через плече «North Face» у кількості 239 од.; -дорожню сумку «North Face» у кількості 21 од.; -рюкзак «North Face» у кількості 10 од.; -сумку через плече «NB» у кількості 169 од.;-дорожню сумку «Reebok» у кількості 31 од.;-рюкзак «Adidas» у кількості 102 од.; -сумку через плече «Adidas» у кількості 207 од.; -поясну сумку «Adidas» у кількості 16 од.;-дорожню сумку «Adidas» у кількості 42 од.; -рюкзак «Vans» у кількості 12 од.;-сумку через плече «Under Armor» у кількості 105 од.; -дорожню сумку «Under Armor» у кількості 4 од.; -рюкзак «Under Armor» у кількості 32 од.; -рюкзак «Jordan» у кількості 50 од.; -рюкзак «Reebok» у кількості 20 од.;-сумку через плече «Stone Island» у кількості 59 од.; -рюкзак «Ессо» у кількості 10 од.; -сумку через плече «Ессо» у кількості 21 од.; -сумку через плече «Calvin Klein» у кількості 56 од.; -сумку через плече «Карра» у кількості 72 од.
Обґрунтовуючи прийняте рішення слідчий суддя вказувала на те, що вилучені грошові кошти мають ознаки таких, які могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, водночас їх походження підлягає перевірці в ході досудового розслідування, а вилучені речі можуть бути предметом вчиненого кримінального правопорушення.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник власника майна - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- вилучені в ході проведення обшуку речі та грошові кошти не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять на собі його сліди та інших відомостей, які можуть бути використані як докази в рамках зазначеного провадження;
- слідчий суддя не перевірив належним чином яким критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України відповідає вилучене майно;
- орган досудового розслідування мав у своєму розпорядженні вилучене майно більше 20 днів та мав можливість визначитися із потребою його використання;
- власнику вилученого майна не було повідомлено про підозру, з ним не проводилося будь-яких слідчий дій, органом досудового розслідування не доведено, що майно здобуто незаконно;
- вилучені грошові кошти є особистими коштами власника майна, що підтверджено відповідними розписками;
За таких обставин, представник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03.10.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі аналізу матеріалів, які надані апеляційному суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала зазначеним вище приписам КПК України відповідає з наступних підстав.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справі East West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається - так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справі Edwards проти Мальти від 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69).
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до матеріалів судової справи, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 за ч. 3 ст. 229 КК України. Вказане провадження розпочате за заявою представника правовласника ОСОБА_8 щодо неправомірних дій групи невстановлених осіб, які діючи на території Одеської обл. незаконно використовували знаки для товарів і послуг загальновідомих брендів «Nike», «Calvin Klein», «Puma» та інших фірм, шляхом виготовлення та реалізації контрафактної продукції, чим завдано шкоду у особливо великому розмірі.
У ході обшуку, проведеного 10.09.2024 у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , контейнер згідно координат 46.441443, НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 , 30.64037, зокрема у приміщенні 4436, №4436/2 було виявлено та вилучено зазначене вище майно, яке постановою ст. детектива ТУ БЕБ в Одеській обл. ОСОБА_9 від 10.09.2024 були визнані речовими доказами.
Як вбачається зі змісту клопотання про накладення арешту прокурорвизначив метою накладення арешту на майно необхідність збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Приписами ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У контексті доводів представника власника майна з приводу того, що ОСОБА_10 не було повідомлено про підозру, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Апеляційний суд критично оцінює доводи представника власника майна з приводу того, що вилучені речі не мають ознак речових доказів, оскільки вилучені сумки із позначками, які схожі на логотипи мають ознаки предметів кримінального правопорушення, а грошові кошти могли бути набуті кримінально-протиправним шляхом.
Окрім того, колегія суддів враховує надані прокурором матеріали, зокрема протокол допиту свідка ОСОБА_10 , яка, серед іншого пояснила, що за адресою: АДРЕСА_1 розташований контейнер під умовним номером 4436 знаходиться її магазин. Окрім того, з її пояснень також вбачається, що джерелом доходів за останні три роки був продаж її товару. Водночас, ОСОБА_10 пояснила, що вона розуміє порядок використання торговельних марок, вона раніше мала бізнес у Харкові, однак після повномасштабного вторгнення всі її дозвільні документи згоріли, водночас у 2022 вона придбала у ОСОБА_11 товар за дуже низькими цінами, при цьому він повідомив, що ці товари можуть безперешкодно продаватися. Чи оригінальною була продукція ОСОБА_10 невідомо.
Із наданих апеляційному суду матеріалів також вбачається, що представником компанії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 була подана заява про кримінальне правопорушення, за фактом незаконного введення в обіг на ринку України фальсифікованої продукції. Зазначені дії завдають прямих збитків Компанії у особливо великих розмірах, знижують попит споживачів на оригінальну продукцію, спричиняє зменшення товарообігу компанії.
Водночас, відповідно до наявного у матеріалах справи дослідження спеціаліста №07/05/2024 сумки та рюкзак, які були об'єктом дослідження мають невідповідності щодо застосування знаків для товарів і послуг, фірмових ярликів та лейб та не є оригінальною продукцією.
Апеляційний суд враховує посилання представника власника майна на наявність розписки про повернення грошових коштів, однак з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, наявність підстав вважати, що грошові кошти могли бути отримані кримінально-протиправним шляхом приходить до висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є необхідним та виправдним.
Додатково колегія суддів зауважує, що на даному етапі кримінального провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.
Надані суду матеріали свідчать, що наразі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Апеляційний суд також враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_7 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах Цай Цюнхуа - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2024 про накладення арешту на майно, перелік якого міститься у мотивувальній частині ухвали, яке було виявлено та вилучено 10.09.2024 у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , контейнер згідно координат 46.441443, 30.639900; 46.441446, 30.640246; 46.440708, 30.640028; 46.44076, 30.64037, зокрема в нежитловому приміщенні №4436 та №4436/2, у к/п №72023160000000041 від 03.05.2023 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4