26 листопада 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020150240000341, за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Кіровськ Краснолиманського району Донецької області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 ,
законний представник - ОСОБА_8 ,
захисник - ОСОБА_9 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Ухвалено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
Ухвалено, згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 , обов'язки: протягом іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 3 926,80 грн.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 18.12.2023 р. стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покаранням у виді 3 років позбавлення волі, з позбавлення права керувати транспортним засобом на 1 рік.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Прокурор звертає увагу на те, що санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 3 років або без такого, проте при призначенні покарання суд першої інстанції не вирішуючи питання щодо застосування додаткового покарання, мотивував своє рішення про відсутність підстав для застосування додаткового покарання - відсутністю у обвинуваченого ОСОБА_6 посвідчення водія, що не відповідає правовим висновкам викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2023 р.
Крім того, суд першої інстанції, визнавши неповнолітнього ОСОБА_6 винним, та визнавши наявність підстав для звільнення від відбування призначеного покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню - ст. 104 КК України.
Прокурор звертає увагу на те, що призначаючи покарання неповнолітньому ОСОБА_6 судом не враховано Закон України «Про пробацію», згідно якому, за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням призначається апробаційна програма, що передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об'єктивно перевірити.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
22.10.2020 р., близько 13.00 год., точного часу встановити не вдалося, ОСОБА_6 , грубо порушуючи п. п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами та доповненнями (далі - Правила дорожнього руху), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВА3-210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по правій смузі свого напрямку руху в світлий час доби по сухій асфальтованій проїзній частині вул. Васляєва в смт. Казанка Миколаївської області (ділянка автодороги Н-11 сполученням «Дніпро-Миколаїв») з боку с. Великоолександрівка в напрямку с. Михайлівка Казанківського району Миколаївської області.
У цей же час, назустріч автомобілю «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зустрічному для нього напрямку руху, по своїй (зустрічній для автомобіля) смузі руху вул. Васляєва смт. Казанка Миколаївської області, рухався технічно справний мотоцикл «Augusta Brutale» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 .
На перехресті вулиць Миру та Васляєва в смт. Казанка Миколаївської області 198км+750м ділянки автодороги Н-11 сполученням «Дніпро-Миколаїв»), водій ОСОБА_6 почав виконувати маневр повороту вліво з метою виїзду на вул. Миру, при цьому, в порушення вимог п. п. 10.1, 10.4, 16.13 Правил дорожнього руху, перед початком перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, створив перешкоду та небезпеку іншим учасникам руху; перед поворотом ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку; перед поворотом ліворуч не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого, виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення правою передньою частиною автомобіля «ВА3-210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 з передньою частиною мотоцикла «Augusta Brutale» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , який продовжував рух у зустрічному напрямку прямо по вул. Васляєва в смт. Казанка Миколаївської області в напрямку с. Великоолександрівка з боку с. Михайлівка Казанківського району Миколаївської області.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла «Augusta Brutale» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у виді: забою головного мозку тяжкого ступеню, масивного крововиливу під м?яку оболонку головного мозку, діффузно аксонального пошкодження, відкритого перелому нижньої третьої лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, фрагментарного перелому лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків, рани лівого передпліччя, перелому першої п?ясної кістки правої кисті зі зміщенням уламків, гематоми мошонки.
Отже, 22.10.2020 р. дана дорожно-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_10 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. п. 10.1, 10.4, 16.13 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, що настали.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, висновок досудової доповіді згідно якої ОСОБА_6 має низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, та його виправлення можливе без позбавлення та обмеження волі, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданої шкоди, вчинення злочину неповнолітнім, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого, його законного представника та захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.
Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, вірно та апелянтом не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Що стосується доводів прокурора, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, апеляційний суд доходить наступного.
За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За положеннями ч. 1 ст. 102 КК України, покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк від одного до трьох до років.
Обґрунтовуючи необхідність призначення додаткового покарання, прокурор зазначає, що суд першої інстанції взагалі не вирішував питання щодо застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 посвідчення водія не отримував, та посилається на висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 р. у справі 702/301/20 про те, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини ст. ст. 286, 286-1 КК України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
У наведеній постанові Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку про те, що у ст. 55 КК України не встановлено обмежень щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, особам, які на момент вчинення кримінального правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. ст. 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність покладення на неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 на період визначеного іспитового строку, обов'язків, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції станом на день вчинення кримінального правопорушення), у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За змістом ч. 3 вказаної статті, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти обов'язки, зокрема не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Законом України № 3342-IX від 23.08.2023 р. «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», який набрав чинності 28.03.2024 р., внесені зміни до КК України, зокрема, в абзаці восьмому ч. 3 ст. 76 слово «другою» замінено словом «третьою».
Отже, на момент вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, застосування положень ч. 3 ст. 76 КК України, при визначенні обов'язків, які необхідно покласти на неповнолітнього обвинуваченого на період визначеного іспитового строку, не було обов'язковим, у зв'язку з чим доводи апелянта в цій часині є безпідставними.
Стосовно доводів прокурора про не застосування спеціальної норми відносно неповнолітніх при звільненні неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, а саме ст. 104 КК України, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
Згідно правових позицій, викладених в п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до арешту або позбавлення волі (ч. 2 ст. 104 КК України). При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на ст. 75 КК України, а щодо неповнолітньої особи ще й на ст. 104 КК України, як на підстави для прийняття такого рішення.
Відповідно до вимог ст. 104 КК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» № 5 від 16.04.2004 р., звільнення неповнолітніх від покарання з випробуванням застосовується на тих же підставах, що й дорослих (ст. ст. 75, 78 КК України), з урахуванням особливостей, визначених ст. 104 КК України.
Відповідно до ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення є незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно п. 4 ч. 1ст. 409 КПК України, підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням зазначеного, при звільненні неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог закону, оскільки у вироку має бути посилання на положення ст. 104 КК України, як на підстави для прийняття такого рішення.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні, в частині призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -
апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року відносно ОСОБА_6 , в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами 1 рік.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком - 1 рік.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3