21 листопада 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Очаків Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024150000000117.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.12.2024 р. включно, без визначення розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2024 року та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 з покладенням обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала суду є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм кримінального процесуального законодавства.
Захисник звертає увагу на те, що суд в підготовчому судовому засіданні, без ухвалення рішення про прийняття обвинувального акту до розгляду спочатку розглянув клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_5 під вартою. Тобто суд, не вивчаючи обвинувального акту, матеріалів провадження та обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оцінив його дії, встановив наявність ризиків, та дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу.
Захисник вважає, що заявлені прокурором ризики переховування від слідства та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, на даний час, істотно зменшились. Крім того, ОСОБА_5 має постійне місце мешкання, проходить службу в ЗСУ, не має паспортів для виїзду за кордон, доказів співпраці з представниками РФ - прокурором не надано, що спростовує ризик переховування від слідства та суду. На думку апелянта, прокурором не доведено існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування завершене, а матеріали кримінального провадження направлені до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Наведені обставини, на переконання захисника, дають підстави застосувати відносно ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22024150000000117, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, існують ризики того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Врахувавши ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст.178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , з огляду на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22024150000000117 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів - до 29.12.2024 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Витребування з суду першої інстанції інших матеріалів кримінального провадження діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Отже, на даній стадії судового провадження, апеляційний суд оцінює законність ухвали про продовження строків тримання під вартою лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Будь-які інші доводи сторін кримінального провадження можуть бути покладені в апеляційну скаргу під час оскарження судового рішення ухваленого за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
На даний час, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 , з урахуванням того, що на території України продовжує діяти воєнний стан, ведуться активні бойові дії, в тому числі на територіях Миколаївської та Херсонської областях, тобто ризик вчинення інших кримінальних правопорушень або продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 є дійсним та не зменшився.
Наведені обставини, у своїй сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності або продовжити злочинну діяльність, тобто ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не відпали.
Отже, доводи захисника про не доведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16.05.2013 р., яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Доводи захисника про можливість визначення відносно обвинуваченого ОСОБА_8 певного розміру застави, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, в даному випадку, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, зважаючи на положення п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, вказане дає суду підстави не визначати розмір застави.
Отже, правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає, і, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 не має, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3