Справа № 462/13/22 Головуючий у 1 інстанції Галайко Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2310/24 Доповідач в 2-й інстанції Копняк С. М.
28 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Марко О. Р.,
з участю - представника позивача - адвоката Кацюби А. М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Новінської Л. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Миронович Алла Іванівна про визнання заповіту недійсним,
в січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Миронович Алла Іванівна в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 за реєстровим №1703 від 01 липня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Миронович А. І..
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідна сестра позивача. Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій. ОСОБА_2 , звернувшись до приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Нор Н. М., із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги (рідна сестра), дізналася, що на вказану квартиру складений заповіт за реєстровим номером 1703 від 01 липня 2019 року на ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Миронович А. І. Так, не зрозуміло, яким чином важкохвора ОСОБА_4 склала заповіт, якщо стан її здоров'я (онкологія) був нестабільний, та сама по собі вона потребувала стороннього догляду на час складання заповіту, так як подія мала місце 01 липня 2019 року, за 28 днів до її смерті. 27 червня 2019 року, зробивши обстеження, у ОСОБА_4 був встановлений діагноз - рак. Важкий стан здоров'я підтверджується також довідкою з лікарні. Окремо зазначає, що остання постійно вживала лікарський препарат «Преднізолон», який, у тому числі, впливає на нервову систему. Тому позивач вважає, що вказані обставини є доказом того, що ОСОБА_4 не могла складати жодного заповіту 01 липня 2019 року, оскільки з 26 червня 2019 року по 29 липня 2019 року перебувала у важкому стані.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Миронович Алла Іванівна про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 оскаржила таке в апеляційному порядку, подавши в липні 2024 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій просить рішення Залізничного районного суду м.Львова від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також має місце не повне встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачка, звертаючись до суду із позовом про визнання заповіту недійсним, вказувала, що в її рідної сестри ОСОБА_4 не було внутрішньої волі здійснювати даний правочин, оскільки вона в присутності самої позивачки, її дочки ОСОБА_5 , представника померлої ОСОБА_4 - адвоката Гандзюлевича Я. та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гірняка І. А. повідомила, що не має наміру нікому нічого дарувати. Підтвердженням цього є розірвання 26 липня 2019 року договору довічного утримання № 632 від 15 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та сином ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . На думку заявника, ОСОБА_4 , будучи важкохворою з онкологією 4-ї стадії, та потребуючи стороннього догляду, не могла самостійно викликати нотаріуса для складання заповіту. Про існування оспорюваного заповіту позивачка ОСОБА_2 дізналась від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. після відкриття спадщина. Звертає увагу на те, що висновок судово - почеркознавчої експертизи, який знаходиться в матеріалах справи не відповідає усім вимогам чинного законодавства, містить неповну відповідь на поставлені судом питання, зокрема, стосовно належності підпису особи на оспорюваному заповіті. Окрім того, вважає, що суд мав би допитати в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 , нотаріуса ОСОБА_7 та адвоката Гандзюлевича Я., про що клопотав адвокат Кацюба А. М. в суді першої інстанції, проте, суд першої інстанції не розглянув дане клопотання. На думку заявника, не заслуговують на увагу покази свідка нотаріуса Миронович А. І., які суд взяв за основу при ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки такі нічим не підтвердженні. Зазначає про те, що ухвалення оскаржуваного рішення відбулося без участі позивачки та її представника, які не були налженим чином повідомленні про час та місце розгляду справи. Адвокат Кацюба А. М. не подавав до суду заяви про надіслання йому судових повісток через SMS чи інший носій.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Кацюба А. М. подав клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, яке мотивоване тим, що для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи необхідно дослідити обставини складання оспорюваного заповіту, оскільки ОСОБА_4 на момент вчинення цього правочину взнала, що хворіє важкою хворобою (онкологія IV-та стадія) та приймала на постійній основі лікарські препарати, які випливають на нервову та психічну систему людини. Для чого необхідне проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Під час апеляційного розгляду були допитані свідки ОСОБА_8 (нотаріус), ОСОБА_5 (племінниця), ОСОБА_9 (адвокат), які надали пояснення про те, що станом на 01 липня 2019 року (день складання та посвідчення заповіту) жоден з них ОСОБА_4 не бачив і про стан її здоров'я саме в цей день при складанні заповіту, нічого повідомити не можуть.
Свідок ОСОБА_8 бачив ОСОБА_4 та спілкувався з останньою у день складання договору довічного утримання 15 липня 2019 року та в день розірвання цього договору 26 липня 2019 року, оскільки вчиняв ці нотаріальні дії. ОСОБА_4 дійсно хворіла, однак її психічний стан не викликав у нього жодних сумнівів, оскільки вона детально повідомляла про свої бажання та наміри, а скасовуючи договір довічного утримання, повідомила про те, що ще до укладення договору довічного утримання вона склала заповіт. Про те, що остання 15 липня на 26 липня 2019 року не хворіла на психічні розлади та не перебувала під впливом якихось лікарських препаратів він, як нотаріус, пересвідчився з відповідних медичних довідок, які є в матеріалах нотаріальних справ.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_9 повідомили, що ОСОБА_4 добровільно розірвала договір довічного утримання 26 липня 2019 року і в цей день знаходилась у нормальному психічному стані. Про існування заповіту їм не повідомляла, лише сказала, що нікому нічого дарувати не буде.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, покази свідків, перевіривши матеріали справи, здійснивши аналіз заявлених позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Частина першою - третьою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, як висновками експертів (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно із частинами першою - третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).
Статтею 105 ЦПК України визначено, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Статтею 7 цього Закону визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Як роз'яснено в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Тлумачення пунктів 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Аналіз змісту позовної заяви та матеріалів справи свідчить, що предметом позову є визнання недійсним заповіту з підстав того, що заповідач в момент складення заповіту перебувала у важкому стані, вона не могла його скласти.
Відповідно до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
З огляду на предмет доказування у даній справі, колегії суддів доходить висновку про необхідність призначення відповідної експертизи на стадії апеляційного розгляду, адже таке питання судом першої інстанції не вирішувалось.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (частина четверта статті 103 ЦПК України).
З огляду на матеріали справи, на вирішення експертизи слід поставити такі питання: чи страждала ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на будь-який психічний розлад на момент складення заповіту, а саме 01 липня 2019 року. Якщо страждала, то яким саме розладом ?; чи усвідомлювала ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) значення своїх дій та чи могла керувати ними, станом на час складання заповіту, а саме 01 липня 2019 року, а проведення експертизи слід доручити експертам Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», попередивши експертів цієї установи про кримінальну відповідальність згідно статей 384, 385 КК України.
Щодо строку проведення експертизи, таку слід провести протягом 60 робочих днів.
Згідно зі частиною першою статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне надати для дослідження експертам направити оригінали медичних карток стаціонарного хворого № №: 13064, 14253, 1234, 6527, 7383, 11879, витребуваних ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що для вирішення питань з яких має бути проведена експертиза, призначена судом потребуватиме певного часу, вважає за необхідне зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.
Оплату за проведення почеркознавчої експертизи покласти на ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 103, 104, 109, 259, 260, 261, 268, 367, 368, 381 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертиз, проведення якої доручити експертам Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України».
На вирішення експертизи поставити такі питання:
1.Чи страждала ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на будь-який психічний розлад на момент складення заповіту, а саме 01 липня 2019 року. Якщо страждала, то яким саме розладом ?
2. Чи усвідомлювала ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) значення своїх дій та чи могла керувати ними, станом на час складання заповіту, а саме 01 липня 2019 року?
Для дослідження експертам направити оригінали медичних карток стаціонарного хворого № №: 13064, 14253, 1234, 6527, 7383, 11879.
Попередити експертів про кримінальну відповідальність згідно статей 384, 385 КК України.
Експертизу провести в строк 60 робочих днів.
У розпорядження експертам надати матеріали цивільної справи № 462/13/22.
Оплату за проведення експертизи покласти на позивачку ОСОБА_2 .
Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 02 грудня 2024 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич