Справа № 466/6417/24 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 33/811/1628/24 Доповідач: Партика І. В.
26 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Шевчука Юрія Андрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Шевчука Юрія Андрійовича на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2024 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 31 травня 2024 року о 17:45 год. у м. Львів, вул. Мазепи, 3А, керував транспортним засобом марки «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку. Відео проводилось на нагрудні бодікамери 474105, 470938. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Шевчук Ю.А., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, окрім того просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2024 року, оскільки ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 8 жовтня 2024 року.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що з постановою місцевого суду він не погоджується, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Наголошує, що працівниками поліції не зафіксовано факту керування транспортним засобом, оскільки автомобіль був припаркований та стояв в нерухомому стані.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції законно, відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
Наголошує, що покази інспектора є недопустимими, окрім того у водія не було ознак сп'яніння, а зазначені ознаки у протоколі були формальними та не підтверджуються матеріалами справи.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, окрім того дане направлення не було вручено водію.
Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не був складений у присутності водія, йому не було роз'яснено його змісту та правових наслідків інкримінованого адміністративного правопорушення.
Зазначає, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, є неналежним доказом, оскільки не відображає всіх обставин справи.
26 листопада 2024 року ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Шевчука Ю.А. просив проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Шевчука Ю.А., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що адвокат Шевчук Ю.А. отримав копію постанови 8 жовтня 2024 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №634813 від 31 травня 2024 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Kia Sorento» р.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі - відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів (а.с. 3), з якого встановлено, що у ОСОБА_1 було виявленого ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова, від огляду на стан алкогольного сп'яніння - водій відмовився;
- рапортом працівника поліції (а.с. 4), з якого встановлено, що патрульними отримано повідомлення на службовий планшет, що водій автомобіля «Kia Sorento» р.н.з. НОМЕР_2 (військовий) поїхав в сторону «Спартака» в стані алкогольного сп'яніння, після чого було зупинено зазначений в орієнтуванні транспортний засіб, встановлено, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , під час опитування у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого водій відмовився;
- інформацією з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2284607 від 31 травня 2024 року (а.с. 6), з якої встановлено, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 а ПДР України;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 під час якого він перебуває за кермом транспортного засобу «Kia Sorento» р.н.з. НОМЕР_2 із увімкненим двигуном, він повідомляв поліцейських, що в нього відсутнє посвідчення водія. Працівники поліції повідомели водію причину зупинки автомобіля, під час опитування в нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі від якого водій відмовився, просив не складати протокол про адміністративне правопорушення, намагався домовитися з поліцейськими, після чого патрульні відсторонили його від керування транспортним засобом. Працівниками поліції, ознайомлено водія з протоколом про адміністративне правопорушення, повідомлено про місце розгляду справи, вручено копію протоколу.
Доводи апелянта, що на відеозаписі, долученому до матеріалів судової справи, не зафіксовано факту керування транспортним засобом, автомобіль був припаркований на узбіччі, апеляційний суд розцінює критично.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, транспортний засіб «Kia Sorento» р.н.з. НОМЕР_2 перебував на узбіччі дорого з ввімкненим двигуном, а ОСОБА_1 не заперечував, що він виконував функції водія.
Твердження апелянта, що в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції законно, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Як вбачається, з рапорту працівника поліції (а.с. 4), патрульні отримали повідомлення на службовий планшет, що водій «Kia Sorento» р.н.з. НОМЕР_2 керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Аргументи апелянта, що у водія не було ознак сп'яніння, а зазначені ознаки є формальними, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Відповідно до п. 3 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МОЗ та МВС № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у водія: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова, зазначена інформація підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Доводи сторони захисту, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, окрім того дане направлення не було вручено водію, апеляційний суд розцінює критично.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735, така містить два можливі варіанти проведення огляду на стан сп'яніння: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому як для проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, так і для проведення огляду лікарем закладу охорони здоров'я, необхідні згода водія на проведення такого огляду.
З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що таке направлення долучається до матеріалів судової справи.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Що стосується доводів апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення не був складений у присутності водія, йому не було роз'яснено змісту протоколу та правових наслідків інкримінованого адміністративного правопорушення, то такі не заслуговують на увагу апеляційного суд, оскільки як встановлено з відеозапису, водія було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, вручено копію протоколу.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення від 31 травня 2024 року, а саме пропозицію пройти огляд на стана алкогольного сп'яніння та відмову водія від проходження даного огляду.
Твердження апелянта, що на відео не зафіксовано факту керування транспортним засобом, заслуговують на увагу апеляційного суду, разом із тим факт керування транспортним засобом підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серії ЕНА №2284607 від 31травня 2024 року (а.с. 6), яка на момент перегляду справи в суді апеляційної інстанції не скасована у встановленому законом порядку.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що дії працівників поліції відповідно до вимог ст. 267 КУпАП не оскаржені водієм у вищестоящий орган або суду.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Шевчука Ю.А. є необґрунтованими, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити адвокату Шевчуку Юрію Андрійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суд м. Львова від 20 вересня 2024 року
Постанову Шевченківського районного суд м. Львова від 20 вересня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Шевчука Юрія Андрійовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.