Справа № 462/6560/24 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 33/811/1637/24 Доповідач: Партика І. В.
26 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 10 серпня 2024 року, о 18 год. 45 хв. керував автомобілем «Mercedes Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Городоцька, 126, у м. Львові, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: не природня блідість, підвищена жвавість, звужені зіниці, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Леонтьєв О.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, безпідставною, винесена без урахування обставин справи.
Наголошує, що судом безпідставно відхилено клопотання адвоката про відкладення розгляду справи, хоча він повідомляв, що приймає участь в розгляді кримінальної справи, яка була призначена раніше.
Повідомляє, що адвокат та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не були присутні в суді першої інстанції, у зв'язку із чим порушено право на захист.
26 листопада 2024 року адвокат Леонтьєв О.В. подав клопотання про виклик і допит свідка ОСОБА_2 та працівників поліції Крутка Т.І, та ОСОБА_3 .
Подане клопотання мотивує тим, що ОСОБА_2 була очевидцем події та може розповісти про обставини прибуття патрульних та чи вживає ОСОБА_1 заборонені препарати, окрім того працівники поліції можуть повідомити обставини, які підлягають встановленню.
Розглянувши клопотання апелянта, про виклик свідків, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначених вище свідків, а саме працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення та керівника групи ОСОБА_2 .. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 10 серпня 2024 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначеного свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №9111025 від 10 серпня 2024 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість, підвищена жвавість, звужені зіниці, які не реагували на світло, тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився;
- рапортом працівника поліції (а.с. 3), з якого встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Mercedes Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням п. 31.4.3 ПДР України, під час опитування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, запропоновано йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі від якого він відмовився. Окрім того, водію було роз'яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, складено протокол про адміністративне правопорушення, заборонено рух автомобілем;
- інформацією з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2801764 від 10 серпня 2024 року (а.с. 4) з якої встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 31.3 б ПДР України;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено в судовому засіданні, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , під час якого працівниками поліції водію роз'яснено права та обов'язки, запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі (повідомлено де саме знаходиться медичний заклад та скільки часу займе огляд) від якого він відмовився, роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, окрім того водію було повідомлено ознаки наркотичного сп'яніння (тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, не природня блідість), також зазначено в якому саме медичному закладі запропоновано пройти ОСОБА_1 огляд на стан наркотичного сп'яніння. Працівниками поліції ознайомлено водія із протоколом про адміністративне правопорушення та постановою.
Доводи апелянта, що судом безпідставно відхилено клопотання адвоката про відкладення розгляду справи, апеляційний суд розцінює критично.
Як вбачається з матеріалів справи судові засідання в даній справі призначалися судом першої інстанції на 23 серпня 2024 року (відкладено у зв'язку із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, як надійшла від адвоката), 23 вересня 2024 року та 29 жовтня 2024 року, про час т місце розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник були повідомлені належним чином.
25 жовтня 2024 року адвоката Леонтьєв О.В. на адресу суду першої інстанції подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі (а.с. 26), однак до клопотання не долучив жодних даних, які б вказували, що судове засідання Галицького районного суду Івано-Франківської області було призначено на 29 жовтня 2024 року та що дане засідання було призначено раніше, аніж засіданні в даній справі, дату якого було погоджено з адвокатом, як вбачається з розписки (а.с.23).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що клопотання адвоката Леонтьєв О.В. не підлягало до задоволення, оскільки до клопотання не долучено жодних письмових доказів, щодо неможливості прибуття учасників процесу до суду.
Твердження апелянта, що місцевим судом було порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки він не приймав участі в розгляді справи, апеляційний суд розцінює критично.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 та адвоката Леонтьєва О.В. було належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи (а.с 23-24).
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, а саме, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, учасником бойових дій, нагороджений Золотим хрестом й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Леонтьєва О.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Залізничного районного суд м. Львова від 29 жовтня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.