Справа № 442/3912/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.
Провадження № 22-ц/811/2371/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
25 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Ковальчука Ю.П.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2024 року, -
у квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 25 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101877138, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 10000 грн. на строк 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що становить 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 05 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5724053, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 4000 грн. на строк 100 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що становить 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стверджує, що вищезазначені кредитні договори підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону. Вважає, що сторони договорів узгодили між собою розмір кредиту, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови кредитування, а підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором свідчить про наявність волі позичальника на їх укладення. Зазначає, що кредитні кошти надано відповідачу шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. Вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість в розмірі 53930 грн., що складається із: заборгованості за кредитним договором № 101877138 від 25 червня 2023 року в розмірі 40250 грн., з яких 10000 грн. - заборгованість за основним боргом, 29250 грн. - заборгованість за відсотками та 1000 грн. заборгованість за комісією; заборгованості за кредитним договором №5724053 від 05 липня 2023 року в розмірі 13680 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за основним боргом, 9280 грн. - заборгованість за відсотками та 400 грн. - заборгованість за комісією. Наголошує, що набуло права вимоги до відповідача за вищезазначеними кредитними договорами на підставі договору факторингу № 27102023/1 від 27 жовтня 2023 року та договору факторингу №28092023 від 28 вересня 2023 року. Звертає увагу, що відповідач не мав жодних перешкод для сплати заборгованості на рахунки первісного кредитора, однак, свої зобов'язання за договорами не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 101877138 від 25 червня 2023 року в розмірі 40250.00 грн. та за кредитним договором № 5724053від 05 липня 2023 року в розмірі 13680.00 грн., а всього стягнути заборгованість за кредитними договорами в розмірі 53930.00 грн.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 101877138 в розмірі 40250.00 грн. та за кредитним договором № 5724053від 05 липня 2023 року в розмірі 13680.00 грн. та 3028 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що позивач не надав належних та допустимих доказів зарахування коштів за кредитними договорами № 101877138 від 25 червня 2023 року та №5724053 від 05 липня 2023 року на рахунок ОСОБА_1 . Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що кредитні договори № 101877138 від 25 червня 2023 року та №5724053 від 25 червня 2023 року укладено в електронній формі, оскільки позивач не довів факт надсилання на номер телефону, що належить ОСОБА_1 , одноразового ідентифікатора. Вказує, що електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору, оскільки він є учасником бойових дій, а від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитними договорами у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за кредитним договором № 101877138 від 25 червня 2023 року в розмірі 40250 грн. а за кредитним договором №5724053 від 05 липня 2023 року в розмірі у розмірі 13680 грн., оскільки така сума заборгованості існувала у боржника на момент переходу до позивача права вимоги.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101877138, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 10 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 1.3. договору про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року кредит надається загальним строком на 105 днів з 25 червня 2023 року, що складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 10 липня 2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 08 жовтня 2023 року.
Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п. 1.5.2 договору про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за процентною ставкою 1.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за процентною ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року).
Платіжним дорученням № 67287587 від 25 червня 2023 року підтверджується, що ТзОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти на виконання договору № 101877138 від 25червня 2023 року.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 101877138 від 25червня 2023 року вбачається, що така становить 40250 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 10000 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 29250 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 1000 грн.
27 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено договір факторингу № 27102023/1, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» зобов'язується відступити за плату ТзОВ «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників № 2, що є додатком № 1 до договору факторингу № 27102023/1 від 27 жовтня 2023 року, ТзОВ «Європейська агенція з повернення боргів» передано право вимоги за кредитним договором № 101877138 від 25червня 2023 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Крім того, 05 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5724053, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 4000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 1.3. договору про споживчий кредит № 5724053 від 05 липня 2023 року кредит надається загальним строком на 100 днів з 05 липня 2023 року, що складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15 липня 2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13 жовтня 2023 року.
Пунктом 1.5.1 договору про споживчий № 5724053 від 05 липня 2023 року передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 400 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п. 1.5.2 договору про споживчий кредит № 5724053 від 05 липня 2023 року проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за процентною ставкою 1.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за процентною ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору про споживчий кредит № 5724053 від 05 липня 2023 року).
Платіжним дорученням № 104526792 від 05 липня 2023 року підтверджується, що ТзОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти на виконання договору № 5724053 від 05 липня 2023 року.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 5724053 від 05 липня 2023 року вбачається, що така становить 13680 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 4000 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 9280 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 400 грн.
28 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено договір факторингу № 28092023, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» зобов'язується відступити за плату ТзОВ «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників № 1, що є додатком № 1 до договору факторингу № 28092023 від 28 вересня 2023 року, ТзОВ «Європейська агенція з повернення боргів» передано право вимоги за кредитним договором № 5724053 від 05 липня 2023 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що за умовами вищезазначених договорів відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів в повному обсязі, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягненняз ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами, а саме, стягнення з боржника основної суми заборгованості (тіла кредиту), однак не погоджується з висновками суду про стягнення з ОСОБА_1 нарахованої заборгованості по процентах та комісії.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та заборгованість за комісією з надання кредиту.
В договорі про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року передбачено проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом за процентною ставкою 1.50 % протягом пільгового періоду та 3.00 % протягом поточного періоду.
В договорі про споживчий кредит № 5724053 від 05 липня 2023 року передбачено проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом за процентною ставкою 1.00 % протягом пільгового періоду та 3.00 % протягом поточного періоду.
Матеріалами справи підтверджується, що 05 березня 2022 року ОСОБА_1 призвано на військову службу, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 65 від 05 березня 2022 року, додатком № 1 до якого є список військовозобов'язаних резервістів призваних та відправлених на військову службу
Довідкою № 3575 від 23 квітня 2024 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 16 березня 2022 року по 12 квітня 2022 року, з 11 червня 2022 року по 28 червня 2022 року, з 02 грудня 2022 року по 03 січня 2023 року, з 24 лютого 2023 року по 20 березня 2023 року та з 21 липня 2023 року по 18 листопада 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2024 року № 102 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , призваного по мобілізації, виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Отже, з 05 березня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 24 травня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за споживчим кредитом, будучи військовослужбовцем, учасником бойових дій, йому не нараховуються проценти за користування кредитом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 101877138 від 25 червня 2023 року в розмірі 29250 грн, та за кредитним договором №5724053 від 05 липня 2023 року в розмірі 9280 грн.
Обгрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту за кредитним договором № 101877138 від 25червня 2023 року в розмірі 1000 грн., а за кредитним договором № 5724053 від 05 липня 2023 року в розмірі 400 грн., позивач стверджує, що такий розмір комісії передбачений умовами підписаних між сторонами договорів, а правомірність її нарахування відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договорів про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року та № 5724053 від 05 липня 2023 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1000 грн., встановлена в п. 1.5 договору про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року та комісія за надання кредиту в розмірі 400 грн., встановлена в п. 1.5 договору про споживчий кредит № 5724053 від 05 липня 2023 року, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення договорів про споживчий кредит № 101877138 від 25червня 2023 року та № 5724053 від 05 липня 2023 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1000 грн. та 400 грн. відповідно, суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 10 000 грн. заборгованості за кредитним договором № 101877138 від 25 червня 2023 року та 4000 грн. заборгованості за кредитним договором №5724053 від 05 липня 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 02.12.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк