Справа № 463/871/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/619/24 Доповідач: ОСОБА_2
26 листопада 2024 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого- судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,
з участю: прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_8
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 3 (три) роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та заставодавця ОСОБА_9 про скерування застави на рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України - задоволено.
Заставу в розмірі 248100 (двісті сорок вісім тисяч сто) гривень внесену на депозитний рахунок Львівського апеляційного суду ОСОБА_9 за ОСОБА_6 згідно з квитанцією №1 від 2 грудня 2022 перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, а саме UA843000010000000047330992708.
На вказаний вирок суду прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Личаківського районного суду м. Львова від 08.04.2024 щодо ОСОБА_6 та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України та призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що при ухваленні оскаржуваного вироку районний суд прийшов до поспішного і необґрунтованого висновку про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч.3 ст.307 КК України на ч.3 ст.309 КК України, оскільки в ході обшуку за місцем проживання обвинуваченого було виявлено та вилучено порошкоподібні речовини та таблетки, які віднесені до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено у особливо великих розмірах, загальною масою 44,3199 грам, засоби фасування, пакування та приховування психотропних речовин, а саме пакети для вакуумування, 75 магнітів, які обвинувачений використовував для приховання наркотичних засобів шляхом розміщення «закладок».
Покликається на позицію постанови пленуму ВСУ №4 від 26.04.2002, згідно якої про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає та зберігає їх тощо.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 не пізніше 8 червня 2022 року незаконно придбав за невстановлених органом досудового розслідування обставин (час, місце, спосіб) порошкоподібні речовини та таблетки, які містять МДМА (3,4-метил-діоксиметамфетамін), який віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, в особливо великих розмірах, загальною масою 44,3199 грам, які незаконно перевіз до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без мети збуту.
8 червня 2022 року, під час проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено порошкоподібні речовини та таблетки, які містять МДМА (3,4-метил-діоксиметамфетамін), який віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, в особливо великих розмірах, загальною масою 44,3199 грам.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах.
При апеляційному розгляді обвинувачений та захисник заперечили апеляційні вимоги прокурора, як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній мотивах та просив задоволити.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається зі змісту ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У частині 1 статті 91 КПК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, тощо.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів вказаних вимог закону місцевим судом при ухваленні вироку дотримано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 307 КК України, а саме як незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах.
Судом першої інстанції дії ОСОБА_6 перекваліфіковано з ч.3 ст.307 КК України на ч. 3 ст. 309 КК України, а саме як незаконне придбання, перевезення та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великому розмірі без мети збуту.
Для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов'язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею такого придбання та зберігання.
Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об'єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться у її володінні (як у випадку зі знахідкою), то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.
Разом з тим, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд першої інстанції при обґрунтовані своїх висновків про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 307 на ч. 3 ст. 309 КК України послався на показання останнього, який пояснив, що незаконно придбав, перевіз і зберігав без мети збуту психотропні речовини в особливо великому розмірі, тобто визнає себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України. Пояснив суду першої інстанції, що під час проведеного в нього вдома обшуку було виявлено та вилучено психотропні речовини, які він придбав через мережу Інтернет для власного вживання без мети збуту. Вказав, що вигідніше було купити більшу кількість, оскільки надавалась доволі велика знижка, тому він купив певну кількість, однак скільки точно вказати не може. Зберігав психотропні речовини в тумбочці по місцю проживання. Зазначив, що в 2021 році хворіла його мати на онкологічне захворювання, мала шалені болі, не могла спати, а тому з метою полегшити її страждання, запропонував їй вжити наявні в нього речовини та повідомив їй, що сам їх вживав і вони можуть полегшити її болі, однак мати від цього відмовилась. Крім того, пояснив, що в розмові з мамою, після того як його сестра знайшла психотропні речовини та спробувала їх, сказав їй, що продасть такі, однак жодних дій для цього не вчиняв, так повідомив в телефонній розмові, бо перебував за межами м. Львова. Також пояснив, що вживав наявні в нього психотропні речовини один, два рази в місяць, а той в два місяці.
Послався суд і на показання свідка ОСОБА_11 , яка є матір'ю обвинуваченого, однак від дачі показів не відмовилась та пояснила в судовому засіданні, що її син ОСОБА_6 вживав наркотичні засоби. Психотропні речовини, які були вилучені під час обшуку належать йому. Пакети та магнітики, які були вилучені під час обшуку належать її дочці ОСОБА_12 , оскільки вона творча людина та займається рукоділлям. Крім того, вказала, що весною 2021 року захворіла на онкологічне захворювання, пройшла три хімії, операцію та знову три хімії. У зв'язку з болями син пропонував їй якісь таблетки, що полегшать болі. Спершу не зрозуміла, що це таке, а коли усвідомила, що це можуть бути заборонені речовини, то відмовилась від вживання таких і просила сина їх викинути. Одного разу виявила, що донька вжила ті ж таблетки, які виживав ОСОБА_13 , після чого розмовляла з сином по телефону та сказала йому, що знайшла таблетки в кульку, питала його про вартість таких, бо вразила їх кількість.
Показання свідка ОСОБА_12 , яка є рідною сестрою обвинуваченого, однак від дачі показів не відмовилась та пояснила в судовому засіданні, що під час проведеного обшуку вилучені таблетки належать її братові ОСОБА_6 , інші вилучені речі, зокрема пакетики та магнітики належать їй, оскільки вона займається рукоділлям і виготовлену продукцію пакує в пакетики та продає через соціальні мережі. Вказала, що підозрювала про вживання її братом наркотичних засобів. Одного разу 2 червня знайшла таблетки, через мережу Інтернет з'ясувала, що такі можуть бути екстазі та одну вжила сама без відома матері чи брата. Пояснила, що і раніше знаходила вдома таблетки, однак думала, що такі належать її матері, оскільки остання є онкохворою та в неї часто були дуже сильні болі.
Крім того, місцевим судом було досліджено письмові докази, зокрема протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у формі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру від 05.07.2021, 07.09.2021, 05.07.2022, протокол огляду від 01.07.2022, протокол обшуку від 08.06.2022, висновок експерта №СЕ-19/114-22/9804-НЗПРАП від 30.06.2022 та ін.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши наявні в кримінальному провадженні докази, дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що достатніх та беззаперечних доказів того, що в діях ОСОБА_6 був умисел на збут особливо небезпечних психотропних речовин, як і фактів збуту чи домовленості про збут обвинуваченим не встановлено, оперативні закупки за участю останнього не проводились, відповідних домовленостей щодо збуту з іншими особами не задокументовано.
Прокурор у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на практику Верховного суду, зазначає, що кількість вилученої в ОСОБА_6 психотропної речовини (загальною масою 44,3199 грам), засоби фасування (пакети для вакуумування та 75 магнітів) і те, що на час проведення та до закінчення досудового розслідування обвинувачений не перебував на обліку ЛОКНД, свідчить про умисел на збут наркотичних засобів.
Колегія суддів при цьому зазначає, що висновок про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може ґрунтуватись на великому або особливо великому розмірі лише разом із сукупністю інших обставин, тому колегія суддів вважає, що особливо великий розмір вилучених психотропних речовин за відсутності інших доказів не може у даному конкретному випадку свідчити про наявність у ОСОБА_6 умислу на збут цих заборонених речовин.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 307 КК України, характеризується прямим умислом, і наявність мети збуту є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього кримінального правопорушення.
Для об'єктивного висновку про умисел обвинуваченого ОСОБА_6 на збут особливо небезпечної психотропної речовини необхідним є встановлення моменту виникнення відповідного умислу. Проте, як слідує з матеріалів даного кримінального провадження, даних обставин встановлено не було.
Одночасно суд першої інстанції правильно зауважив, що психотропні речовини не були розфасовані в пакети з певною масою, тобто підготовлені до збуту (продажу).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини провадження, перевіреним доказам дав належну правову оцінку та правильно перекваліфікував дії обвинуваченого з ч.3 ст. 307 КК України на ч.3 ст. 309 КК України.
При призначенні ОСОБА_6 покарання місцевим судом у повні мірі враховано тяжкість скоєного злочину, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений є особою молодого віку, раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, добровільно пройшов з 6 по 14 червня 2023 року лікування в стаціонарному відділенні №1 КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», його волевиявлення допомогти Збройним Силам України матеріально, перерахувавши розмір застави, що становить 248100 гривень, на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
Обставинами, які пом'якшують обвинуваченому ОСОБА_14 покарання, відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав - щире каяття, про що свідчить його поведінка щодо засудження своїх дій з приводу незаконного придбання, перевезення та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великому розмірі та проходження добровільно лікування в стаціонарному відділенні №1 КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень».
Врахувавши наведені обставини та відомості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та звільнив його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання. Таке покарання у повній мірі відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,одержаних незаконним шляхом,а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, та беручи до уваги конституційну норму про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку суду, а отже така визнається судом апеляційної інстанції необґрунтованою та до задоволення не підлягає.
Крім того, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,
апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: