Справа № 464/1862/24 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.
Провадження № 22-ц/811/2122/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
29 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І., без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії),-
У березні 2024 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії).
В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялись повідомлення на оплату таких послуг.
З 01 грудня 2021 року вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, має на меті надання послуг з постачання теплової енергії споживачу та опублікований на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до вказаного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» (виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги в строки і на умовах, що передбачені цим договором приєднання.
Отже, з огляду на наведене, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме виконавець надавав послуги відповідачам, а останні такими послугами користувались для задоволення своїх потреб, не відмовлялись від них, проте оплату належним чином не здійснювали.
Згідно із розрахунком заборгованості, долученим до заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідачів перед позивачем за період 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) становить 27 080,30 грн.
Такі неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність розрахунків відповідача за надані послуги, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Просили, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30 травня 2024 року, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 27 080,30 грн, а також 3 028 грн судового збору.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2021 по 31 грудня 2023, а саме за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 27 080 (двадцять сім тисяч вісімдесят) грн 30 коп.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 514 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 514 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 з донькою не проживають у спірній квартирі, не користуються послугами газопостачання та іншими комунальними послугами, оскільки покинули територію України 28 лютого 2022 року та мають тимчасовий захист у Польщі, що підтверджує : довідка підтвердження перетину кордону 28 лютого 2022 року, посвідчення зі польської школи ОСОБА_4 , песель ( РНПП) та переклад на українську мову ОСОБА_1 , песель та переклад на українську мову ОСОБА_4 , договір (Умова) про працевлаштування в Польщі.
Вважає, що судом не надано правової оцінки наданим документам.
Окрім цього, звертає увагу, що факт не проживання з 28 лютого 2022 року відповідачкою ОСОБА_1 , визнала у своїх письмових поясненнях представник позивача від 12 квітня 2024 року, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Також в апеляційній сказі наголошує на тому, що є відповідачка ОСОБА_1 є особою з інваліднстю 3 групи, сама утримує доньку, колишній чоловік (відповідач ОСОБА_3 ) аліментів не сплачує, жінка отримую пенсію по інвалідності, але її пенсійний банківський рахунок постійно заблокований.
Наголошує на тому, що ОСОБА_1 сплатила на користь позивача 10369,38 грн., згідно: квитанції ПБ на суму 1969, 37 грн від 16.12.2021 р., Квитанції ПБ на суму 3000 грн від 17.11.2021 року, Квитанції ПБ на суму 2500 від 17.01.2022 року.
Зазначає, що з 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 проживає у Польщі , що підтверджується наданими доказами, та визнано представником позивача у своїх письмових поясненнях, 18 січня 2024 ОСОБА_5 змінила місце реєстрації через застосунок « Дія», раніше така послуга була недоступна за кордоном, тому не зробила того раніше.
Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 27 080 (двадцять сім тисяч вісімдесят) грн 30 коп., Також просить, задовольнити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
24 липня 2024 року на адресу суду від позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами, наведеними в апеляційній скарзі не погоджується. Просять рішення Сихівського районного суду м. Львова у цивільній справі №464/1862/24 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Окрім цього, просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 29 листопада 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам, виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 . Також він зареєстрований за зазначеною адресою із 29 листопада 2018 року по теперішній час.
Відповідачка ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 21 вересня 2023 року шлюб між ними розірвано.
Окрім цього, як вбачається з відповіді №498456 від 19 березня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 із 19 січня 2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Відтак місце проживання відповідачки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 було зареєстрованим із 20 листопада 2018 по 18 січня 2024 року.
З 01 грудня 2021 року з відповідачами є укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08 вересня 2021 року. За умовами вказаного договору, ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Зазначений договір є розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://mkp.Ite.lviv.ua.
Відповідно до п.6 Правил №830, за індивідуальним договором ЛМКП «Львівтеплоенерго» забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.
Пунктом 8 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії також передбачено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є споживачами централізованого опалення, що постачалась за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» у період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року. ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавало відповідачам, як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовились. Фактичне надання цих послуг і відкриття особового рахунку за адресою: АДРЕСА_4 , слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно з п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 за №830, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, а також факт отримання послуги.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення відповідачкою не заперечується.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Таким чином, між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 установилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав послуги відповідачам, останні такими послугами користувалися, не відмовлялася від них, однак не здійснювали оплату за надані їй послуги.
Внаслідок невиконання відповідачами обов'язку щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії було порушено право позивача на своєчасне отримання оплати за надані послуги.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно із розрахунком заборгованості (відомості про нарахування та оплату послуги), наданим позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго», за адресою: м.Львів, вул.Героїв Крут, 1/4, за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) виникла заборгованість в сумі 27 080,30 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, заборгованість відповідачів перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення є обґрунтованою, а обов'язок відповідачів оплачувати дані послуги випливає з вимог відповідних нормативно-правових актів.
Доводи відповідачки про те, що вона послугами ЛМКП «Львівтеплоенерго» з теплопостачання не користувалась, оскількипокинула територію України 28 лютого 2022 року, проживає та має тимчасовий захист у Польщі, а тому визнає заборгованість лише з 01 квітня 2021 року по 28 лютого 2024 року, є безпідставні, з огляду на наступне,
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
У відносинах, які витікають із договорів про надання житлово-комунальних послуг, солідарний обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг виникає на підставі частини третьої статті 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги, відповідно до якої дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що солідарний обов'язок перед виконавцями житлово-комунальних послуг виникає у споживача та дієздатних осіб, які проживають чи зареєстровані у житлі споживача та користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами.
Отже, для підтвердження права вимагати виконання обов'язку здійснити оплату житлово-комунальних послуг від споживача та інших осіб, позивачеві необхідно довести, що ці інші особи проживають та/або зареєстровані у житлі споживача та користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами.
Враховуючи, що місце проживання відповідачки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 було зареєстрованим із 20 листопада 2018 року по 18 січня 2024 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачки є солідарним боржником у спірних правовідносинах та що заборгованість за надані послуги з теплопостачання у квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , підлягають стягненню з відповідачів у визначеному позивачем розмірі, який в процесі судового розгляду не спростований.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення відповідно до положення ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 сплатила на користь позивача заборгованість в сумі 10369,38 грн., не спростовують наявність заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) відповідачами, оскільки в долучених до апеляційної скарги квитанціях відсутня інформація про період, за який відповідачкою здійснювались платежі, зокрема, місяця за який здійснюється оплата.
Таким чином, правильність розрахунку заборгованості відповідачкою не спростовано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2023 року були споживачами послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та враховуючи неналежне виконання відповідачами зобов'язань щодо сплати за надані послуги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в солідарному порядку заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за вищевказаною адресою, за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 27 080 (двадцять сім тисяч вісімдесят) грн 30 коп.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.