Справа № 574/1310/23
Провадження 1-в/574/48/2024
28 листопада 2024 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області клопотання ОСОБА_3 , засудженого вироком Буринського районного суду Сумської області від 31.01.2024 року, про застосування до нього Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року,
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до Буринського районного суду Сумської області з даним клопотанням, яке обґрунтовував тим, що вироком Буринського районного суду Сумської області від 31.01.2024 року його було засуджено до позбавлення волі за вчинення крадіжки майна, вартістю 644 грн. 16 коп.
Однак, 09.09.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, яким декриміналізовано крадіжки майна, вартістю менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та який має зворотну дію у часі.
На підставі Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року ОСОБА_3 просив повторно розглянути його справу.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання та уточнивши його просив звільнити його від призначеного вироком Буринського районного суду Сумської області від 31.01.2024 року покарання.
Прокурор ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання засудженого, оскільки воно підлягає розгляду судом за місцем відбування покарання.
Заслухавши доводи засудженого, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що вироком Буринського районного суду Сумської області від 31.10.2024 року у справі №574/1310/23 ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України).
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за вчинення якої настає відповідальність, передбачена ст. 51 КУпАП.
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п.2 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що для відбуття покарання, призначеного вироком Буринського районного суду Сумської області від 31.10.2023 року, ОСОБА_3 був направлений до ДУ «Сумська виправна колонія (№116)».
Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_3 про застосування до нього Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року не підсудне Буринському районному суду Сумської області, а тому задоволенню не підлягає.
При цьому, суд роз'яснює, що засуджений має право звернутися з клопотанням до суду, в межах територіальної юрисдикції якого відбуває покарання, а саме Ковпаківського районного суду м. Суми.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про застосування до нього Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, а засудженим - протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1