Справа № 944/4992/24
Провадження №1-кп/944/1159/24
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
26.11.2024 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року за № 62024140110000352, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
встановив:
В провадженні Яворівського районний суд Львівської області перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 календарних днів з подальшим його утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», з визначенням застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що становить, що становить 90 840 гривень 00 копійок.
На обґрунтування клопотання зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 01.03.2024 не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до 07.05.2024, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано обвинувачується у самовільному залишенні місця служби, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
ОСОБА_6 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності, зокрема:
- заявою військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення від 02.04.2024 №4271вих;
- матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 , в їх сукупності (рапортами, доповідями витягами з наказів, характеристиками, тощо);
- протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яким останньому повідомлено про підозру.
Відносно ОСОБА_6 05.08.2024 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення застави в розмірі 90 840 грн.
Враховуючи, що строк тримання під вартою ОСОБА_6 завершується 03.10.2024, а тому виникла необхідність в продовженні у судовому засідання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, зазначені в ухвалі суду про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились, не змінились та продовжують існувати.
Необхідність продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде залишатися на волі.
У зв'язку з повідомленням ОСОБА_6 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчините інше кримінальне правопорушення, потребується продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_6 є мешканцем Львівської області, частина якої має кордон із Республікою Польща, а тому йому можуть бути відомі місця можливого незаконного перетину кордону, в тому числі через гірську та лісисту місцевість, що прямо вказує на існування в нього обґрунтованого підґрунтя та можливості там переховуватись.
Також, за інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що ОСОБА_6 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов'язане порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, які являються діючими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час суду.
Знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може вчиняти інші злочини.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: ттяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання ОСОБА_6 винуватим у кримінальному провадженні, у вчиненні якого він обвинувачується - відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, так як міра покарання за вчинення даного злочину становить від п'яти до десяти років позбавлення волі, вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє обрати йому будь - який запобіжний захід.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, беручи до уваги вищенаведені обставини, тяжкість, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 під час дії воєнного стану, матеріальне становище, наявні достатніх підстави вважати, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 із визначенням розміру застави в сумі 90 840 грн. може забезпечити належну його поведінку.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому, просив таке задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечила наведені у клопотанні ризики, однак вказала, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, перебачених зокрема ст. 405 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд, оцінивши доводи клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді від 05 серпня 2024 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 03 жовтня 2024 року включно, із можливістю внесення застави.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності, а саме: заявою Військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення від 02.04.2024 №4271вих; матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 , в їх сукупності (рапортами, доповідями витягами з наказів, характеристиками, тощо); протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно зі змістом ст. ст. 131, 132 Кримінального процесуального кодексу України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування наведених в клопотанні ризиків, саме таких.
Ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливості переховування ОСОБА_6 від суду, оскільки ОСОБА_6 є мешканцем Львівської області, частина якої має кордон із Республікою Польща, а тому йому можуть бути відомі місця можливого незаконного перетину кордону, в тому числі через гірську та лісисту місцевість, що прямо вказує на існування в нього обґрунтованого підґрунтя та можливості там переховуватись. Також за інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливості ОСОБА_6 знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше.
Ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливості ОСОБА_6 впливати на свідків, оскільки ОСОБА_6 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов'язане порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, які є діючими військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 , щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час суду.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що прокурором під час судового засідання доведено існування ризиків передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Таке переконання суду ґрунтується на таких обставинах, встановлених в ході розгляду клопотання: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення (вагомість наявних доказів); тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Водночас, будь-яких вагомих та обґрунтованих обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності наведених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд не встановив.
Також, з врахуванням наведеного вище, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Тому, з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри (обвинувачення) та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, беручи до уваги доведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, та оцінюючи сукупність наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з менш суворих запобіжних заходів, в тому числі у виді цілодобового домашнього арешту, на даній стадії досудового провадження не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Суд також враховує, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених Кримінально процесуальним кодексом України.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Так, зважаючи на вимоги ст. 182 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840,00 гривень.
У разі внесення вказаної застави на обвинуваченого ОСОБА_6 покласти обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 197, 205 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 24 січня 2025 року включно, з утриманням в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
На підставі частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обов'язків обвинуваченим ОСОБА_6 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що становить, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_6 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- не відлучатися із Львівської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у випадку невиконання вищезазначених обов'язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі пункту 3 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд матиме право не визначати розмір застави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на начальника Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1