465/6279/24
2/465/2980/24
Іменем України
29.11.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Бровчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ),
предмет позову: зміна способу стягнення аліментів,
13 серпня 2024 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява.
Позивач просить суд змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини, ОСОБА_4 , з 1000,00 грн. щомісячно визначених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26.10.2017 у справі №465/4771/17 на частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з часу присудження аліментів потреби дитини значно зросли. Вважає, що сплачуваний відповідачем розмір аліментів є недостатнім для належного матеріального утримання дитини та забезпечення її гармонійного розвитку, що порушує її права та інтереси, а тому вона змушена звернутись до суду з указаним позовом.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, .
В судове засідання учасники справи не з'явились.
Представник позивача, у відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, просив про розгляд справи без його участі. Відповідно до указаної заяви, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім цього, представником позивача долучено докази витрат на правову допомогу.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» 0600288336307, 0600295271687 та 0610204003818). Неможливість вручення судової повістки у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
За таких обставин суд дійшов висновку про проведення розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.12.2014 у справі №465/7392/14-ц, задоволено позовну заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та розірвано шлюб між ним та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , зареєстрований 14.07.2012 у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 1118. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 залишено прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 6-7).
Від шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позивача народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №118 та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_3 (а.с. 10).
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26.10.2017 у справі №465/4771/17 (провадження 2/465/2384/17) стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_7 , у розмірі 1000 грн. до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16.08.2017 року (а.с. 12-13).
Надалі, 18.06.2022, позивачем зареєстровано шлюб із ОСОБА_8 та змінено прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 7).
Відповідно до копії свідоцтва про розірванню шлюбу, 03.06.2023 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проведено реєстрацію розірвання шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_3 із залишенням позивачу прізвища « ОСОБА_9 » (а.с. 8).
Надалі, 17.07.2024 позивачем зареєстровано шлюб із ОСОБА_10 та змінено прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с. 9).
Відповідно до довідки №562 від 05.08.2024 ОСОБА_7 зареєстрований із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Станом на момент звернення із указаним позовом дитині виповнилося 11 років.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 01.01.2024 прожитковий мінімум для дітей, віком від 6 до 18 років встановлено у розмірі 3196 гривень.
Оцінка судом
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
В свою чергу, змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення
При цьому, суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст.182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для дітей, віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», з 01.01.2023 прожитковий мінімум для дітей, віком від 6 до 18 років встановлено у розмірі 2833 гривень.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 01.01.2024 прожитковий мінімум для дітей, віком від 6 до 18 років встановлено у розмірі 3196 гривень.
За змістом ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Оскільки згідно з вимогами чинного законодавством спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, тому у позивача є право звернення до суду з вимогою про зміну такого способу стягнення аліментів.
Судом встановлено, що з часу присудження аліментів, які були визначені в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 16.08.2017, через значні інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя. У зв'язку з чим, вищеуказаний розмір аліментів на утримання сина не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини.
За таких підстав, враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те що обов'язок утримувати дитину законом покладено на обох батьків, а також з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, з врахуванням розміру встановленого державою соціального та матеріального забезпечення дитини відповідного віку та право дитини на належний рівень життя, суд дійшов висновку про необхідність збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача, на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.10.2017 у справі № 465/4771/17, оскільки обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання цим рішенням законної сили, що відповідає положенням ст. 192 СК України щодо стягнення аліментів у зміненому розмірі та роз'ясненням, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3.
Розподіл судових витрат
Стосовно стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу.
Відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених у ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо сплати судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то суд враховує приписи ч. 6 ст. 141 ЦПК, відповідно до якої, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачу за подання позову потрібно було сплатити 1211,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді позивачем надано: договір № 0208/24 про надання правової допомоги від 02.08.2024, укладений із адвокатським об'єднанням «Доброчесність», підписаний партнером ОСОБА_12 із додатком №1 до нього «Замовлення», Актом від 12.08.2024, про надання правової допомоги за Договором №0208/24 від 02.08.2024 та платіжною інструкцією №7Н6М-ВВ6В-КОРМ-7497 від 19.09.2024 на загальну суму 5000,00 грн., з них 1250,00 грн. за ознайомлення з матеріалами позивача та формування правової позиції та 3750,00 грн. за написання позовної заяви та її подання до Франківського районного суду м. Львова.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Указаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Верховний Суд також часто підкреслював необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).
Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Як уже зазначено вище з посиланням на відповідні висновки суду касаційної інстанції, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Тож, у справі, яка розглядається, суд дійшов висновку про те, що справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, відтак визначені в переліку послуг вказані дії не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, та не є співмірними зі складністю справи.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 181 - 184 СК України, 12, 13, 89, 221, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, стягуваних на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.10.2017 у справі №465/4771/17, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , з твердої грошової суми у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (однієї тисячі двохсот одинадцяти) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа, виданого на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.10.2017 у справі №465/4771/17 та відкликати такий.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 02.12.2024.
Суддя: Баран О.І.