465/729/21
1-кп/465/158/24
судового засідання
02.12.2024 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному 18.11.2020 до ЄРДР за № 12020140080001700, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -
У Франківському районному суді м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020140080001700 від 18.11.2020 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
22.11.2024 прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без можливості внесення застави.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні підтримав, покликаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років. На даний час ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Водночас до 07.12.2024 з об'єктивних причин неможливо розглянути і вирішити справу по суті. З урахуванням наведених ризиків та даних про особу обвинуваченого, просить продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою без можливості внесення застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є неможливими. Просить клопотання задовольнити.
Потерпілий у судовому засіданні відніс вирішення даного клопотання на розсуд суду.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Просить застосувати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, або з можливістю йому внесення застави.
Заслухавши думку прокурора, потерпілого та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, суд приходить до наступного висновку.
У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 08.02.2021 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та у подальшому судом строк запобіжного заходу продовжувався, востаннє ухвалою суду від 09.10.2024 строком на 60 днів - до 07.12.2024 включно без можливості внесення застави.
Положенням ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою стосується як досудового розслідування, під час якого воно подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого воно здійснюється, так і судового провадження.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, потерпілого та обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність прокурором у клопотанні обставин, зазначених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 . При цьому, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, перебування справи на призначення справи до розгляду, тобто на стадії, де свідки, потерпілий та обвинувачений не допитані, та тяжкість кримінального правопорушення в якому він обвинувачуються, покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим. Також судом враховується особа обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, без соціальних зв'язків, не одружений, не працює, не має на утриманні осіб, які потребують піклування та є вирок, який вступив в закону силу, тому суд приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, продовжити протиправну діяльність і таким чином негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні.
На переконання суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Окрім того, оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії судового розгляду судом перевірці не підлягають.
Так, наведені прокурором в клопотанні та в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 суд на теперішній час не встановив.
На підставі наведеного, оцінюючи в сукупності обставини по справі, стадію розгляду кримінального провадження, суд приходить до переконання, що ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Разом з тим, згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, суд враховує передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України обставини, зокрема те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376 КПК України -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості внесення застави задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 30.01.2025 включно без можливості внесення застави.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити до державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду в частині запобіжного заходу, протягом 5 (п'ять) днів з дня її оголошення, а обвинуваченому в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали буде проголошено 02.12.2024 об 16:00 годині.
Суддя ОСОБА_1