Справа №461/9305/24
Провадження №3/461/3393/24
02 грудня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю захисника Кравчука Р.С., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , голови правління Акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», проживає: Львівська обл., Львівський район, с. Солонка, вул. Д. Галицького, 16А,
за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 4836/31-00-23-03-22 від 28.10.2024, ОСОБА_1 вчинив порушення ведення податкового обліку пп. 141.4.2., п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб в 2020 році в розмірі 2016,0 грн.
Захисник Кравчука Р.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду письмові пояснення, які підтримав у судовому засіданні, згідно яких просив провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Свою позицію, зокрема мотивував тим, що не погоджуючись з результатами податкової перевірки, 25.10.2024р. Банком направлено до ЦМУ ДПС заперечення на Акт перевірки, який долучено до протоколу. За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, Контролюючим органом призначена додаткова перевірка платника податків у порядку п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 п.п. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що підтверджується листом Контролюючого органу №13533/6/31-00-07-03-01-06 від 08.11.2024р., Наказом № 542/Ж1 від 08.11.2024р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ АКБ «Львів» та Направленням на перевірку №864/Ж3/31-00-07-03-01-13 від 22.11.2024р. Згідно цих документів, додаткову перевірку АТ «АКБ ЛЬВІВ» призначено з 26.11.2024 року тривалістю 15 робочих днів. Наведе свідчить і надає підстави стверджувати про те, що будь-які висновки про наявність події податкового правопорушення з боку платника податків та, як наслідок, з боку посадових осіб такого платника, є передчасними до проведення додаткової перевірки та формування висновків за результатами такої перевірки. Відтак, твердження Контролюючого органу, яке міститься у протоколі про встановлення факту порушення посадовою особою Банку, Головою Правління ОСОБА_1 , порядку ведення податкового обліку п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового Кодексу України, є незаконним, передчасним та таким, що ґрунтується на несформованих висновках податкової перевірки.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для складення протоколу став Акт про результати документальної планової виїзної перевірки АТ АКБ «ЛЬВІВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2024 роки та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.03.2024 роки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 вчинив порушення ведення податкового обліку пп. 141.4.2., п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб в 2020 році в розмірі 2016,0 грн.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у відсутності податкового обліку; порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, з диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП вбачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України.
Таким чином, у даній категорії справ формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають ґрунтуватися у вигляді чітких мотивів та доводів, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься у протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до cт.cт.254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Саме в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення має провадитися судовий розгляд.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Отже, з цього випливає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Суд виходить з того, що формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а підтвердженог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 в ході розгляду справи не доведено та не встановлено.
Суд відзначає, що єдиними доказами долученим до протоколу є Акт про результати документальної планової виїзної перевірки АТ АКБ «ЛЬВІВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2024 роки та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.03.2024 роки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, сам по собі не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 163-1 КУпАП, у зв'язку із тим, що Податковим кодексом України, а також Кодексом адміністративного судочинства України передбачено адміністративний (досудовий) та судовий порядок оскарження неправомірних дій інспектора ДПС, якщо об'єкт нагляду не погоджується з викладеною в акті інформацією. У свою чергу, акт про неявку посадових осіб банку для складання протоколу, який не містить даних про правопорушення.
Разом з тим стороною захисту доведено, що на даний час відбувається оскарження дій відповідних інспекторів. Отже, сам по собі вказаний витяг з акту на даний час не є беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, як і протокол який складений на його підставі.
Так, в ході розгляду справи встановлено наступне.
03.10.2024 за результатами перевірки складено та надіслано Банку Акт про результати документальної планової виїзної перевірки АТ АКБ «ЛЬВІВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2024 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.03.2024 № 2279/Ж5/31-00-07-03-01-15/09801546 від 03.10.2024.
25.10.2024 не погоджуючись з результатами податкової перевірки, Банком направлено до ЦМУ ДПС заперечення на Акт перевірки, що підтверджується поштовою накладною 0206800027109 від 25.10.2024р. та описом вкладення у цінний лист 0206800027109 від 25.10.2024р.
28.10.2024 посадовою особою Контролюючого органу ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення.
28.10.2024 працівниками Контролюючого органу складено Акт № 554/Ж6/31-00-07-03-01-16 «Про неявку посадових осіб АТ АКБ «Львів» (код ЄДРПОУ 09801546) для складання та підписання протоколу про адміністративні правопорушення».
Належних доказів надсилання запрошення до Контролюючого органу для складання та підписання Протоколу №4836 ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Так, долучений Контролюючим органом до матеріалів справи лист від 18.10.2024 року №12744/6/31-00-07-03-01-06 «Про запрошення для підписання протоколів про адміністративне правопорушення», яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запрошено на 28.10.2024 року, на 11:00 год. до Контролюючого органу для підписання та складення протоколів про адміністративні правопорушення, не може вважатися доказом належного запрошення ОСОБА_1 до Контролюючого органу для складання протоколу, оскільки лист ЦМУ ДПС адресовано АТ АКБ «Львів», а не ОСОБА_1 , тобто доказів направлення листа ЦМУ ДПС саме ОСОБА_1 Контролюючим органом не представлено. Більше того, протокол не містить даних про фактичне місце проживання даної особи.
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що особа відносно якої складено протокол, вказує на порушення допущені при його складанні, а також заперечує факти допущення ним порушень законодавства. У свою чергу, особою уповноваженою на складання протоколу на підтвердження допущення ОСОБА_1 порушень чинного законодавства долучено лише вищенаведений акт, який на даний час оскаржується до Державної податкової служби України у встановленому законом порядку.
Сам факт оскарження акту не свідчить про недопустимість даного доказу, водночас оцінюючи вказаний доказ в сукупності з письмовими поясненнями представника ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що оскільки законодавець передбачив процедуру яка дозволяє зробити висновок про те, що станом на день розгляду справи даний акт не є остаточним результатом перевірки, вказаний доказ, разом з протоколом який складений на його підставі, викликають обґрунтовані сумніви стосовно доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
Крім цього, суд враховує, правову позицію, викладену в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, згідно якої, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Податковий орган не позбавлений права викладати у акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Отже, сам факт незгоди з боку представників податкової служби із сумами податків та зборів вказаними при ведені податкового обліку, за обставин наведених у складеному акті, не може свідчити про порушення порядку його ведення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ухвалюючи рішення у даній справі, враховую, що в ході судового розгляду дотримано принцип повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об'єктивність рішення у провадженні, а також здобуто достатню сукупність доказів, яка обґрунтовує зроблені у даному судовому рішенні висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а також того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу доведення вини «поза розумним сумнівом», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У даному випадку обов'язок доведення вини покладається на орган уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов'язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.
Пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив протиправне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні (у даному випадку органі який склав протокол про адміністративне правопорушення) та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Суд виходить з того, що Закон не покладає на нього функції щодо збирання з власної ініціативи доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адже збирання доказів на користь тієї чи іншої сторони судом з власної ініціативи порушить принцип неупередженості суду. В цій ситуації суд, зберігаючи неупередженість, повинен дослідити та оцінити у встановленому Законом порядку надані йому докази та ухвалити відповідне процесуальне рішення.
Виходячи з положень ст. 8,62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією із засад існування демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оцінюючи наведені вище обставини, надані суду та досліджені докази в їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Відтак, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений у ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.
Враховуючи вищенаведене, провадження по справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП,
постановив:
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький