Справа №461/9463/24
Провадження №3/461/3460/24
28 листопада 2024 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Кротова О.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.3 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №229729 від 18.10.2024, ОСОБА_1 29.08.2024 близько 08 год. 30 хв. у м. Львові на вул. Шептицьких, буд.43, перебуваючи в магазині «Рукавичка», таємно викрав товар, а саме: чай чорний «Бархатний лист» в кількості 1 шт вартістю 65,6 грн без ПДВ, каву мелену «Екслюзив» в кількості 1 шт вартістю 103,4 грн без ПДВ, каву мелену «Далмаєр» в кількості 2 шт вартістю 311 грн без ПДВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.51 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.
Враховуючи наведене, суддя вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП встановлено відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Відповідно до вимог ст.17 КУпАП, обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність, зокрема, є вчинення правопорушення в стані неосудності.
Відповідно до ст.20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у особи, що вчинила адміністративне правопорушення. Особи, що страждають психічними розладами й у силу цього не здатні усвідомлювати характер вчинених ними дій або оцінювати їх соціальне значення, а також не здатні керувати своїми діями через поразку вольової сфери психіки, не можуть діяти умисно або необережно, тобто виявити вину в адміністративно-правовому змісті.
Осудність - це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення протиправного діяння людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність є обов'язковою ознакою суб'єкта адміністративного правопорушення. Між осудністю й виною є тісний взаємозв'язок. Осудність, як і вина, - невід'ємний елемент складу адміністративного правопорушення. Осудність - ознака складу адміністративного правопорушення, що характеризує його суб'єкт; вина - ознака складу, який характеризує суб'єктивну сторону. Осудність, як і вина, характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими. Вольова ознака юридичного критерію неосудності - нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю) - означає нездатність людини діяти з своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь. Інтелектуальна ознака юридичного критерію неосудності означає нездатність особи під час адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків, усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суддею встановлено, що в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебувало клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024142410000294 від 31.08.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Ухвалою суду від 18.11.2024 у вказаному кримінальному провадженні застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Зі змісту вказаної ухвали встановлено, що відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричного експерта №1438 від 15.10.2024, ОСОБА_1 на даний час страждає тяжким психічним розладом у формі органічного (афективного) розладу настрою, маніакальний стан. За своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих дій ОСОБА_1 (30.08.2024) також страждав тяжким психічним розладом у формі органічного (афективного) розладу настрою, маніакальний стан.
Згідно п.3 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з неосудністю особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КУпАП, 29.08.2024, та на момент вчинення такий дій останній не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, внаслідок страждання тяжким психічним розладом у формі органічного (афективного) розладу настрою, маніакальний стан, а тому розпочате провадження у справі стосовно нього за ч.3 ст.51 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9, 10, 17, 20, 51, 245, 247 КУпАП, -
провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.51 КУпАП закрити на підставі п.3 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з неосудністю особи, яка вчинила протиправну дію.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.Б. Кротова