(заочне)
Справа №439/1676/24
Провадження № 2/439/497/24
26 листопада 2024 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Петейчук Б.М.
з участю секретаря
судового засідання Ковальчук Н.І.
позивач ОСОБА_1
представник позивача адвокат Онищук Тарас Назарович
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми франшизи внаслідок виникнення страхового випадку під час дорожньо-транспортної пригоди та заподіяної моральної шкоди, ухвалив таке рішення.
Позивач: ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до ОСОБА_2 , про стягнення суми франшизи внаслідок виникнення страхового випадку під час дорожньо-транспортної пригоди та заподіяної моральної шкоди.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що 25 лютого 2023 року о 12.30 годин в м. Броди Золочівського району ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, керував транспортним засобом марки Renault Mеgane реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Короленка не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 при виїзді на вул. І.Богуна та повертаючи ліворуч, в порушення п. 16.11 ПДР України, не надав переваги в русі автомобілю марки Alfa Romeo реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Богуна попутно, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, з подальшим зіткненням із належним її автомобілем VOLVO V60, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого було пошкоджено ці транспортні засоби.
Позивач вказує, що постановою судді Бродівського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до вищезгаданої ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, за статтями 130 та 124 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Позивачка зазначає, що внаслідок вчинення відповідачем ДТП, її транспортному засобу завдано матеріальну шкоду.
На момент вчинення даного ДТП, транспортний засіб ОСОБА_2 був забезпечений полісом №212823537 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна».
ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», задовольнила її заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 32 967(тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) гривень 90 копійок - суми матеріальних збитків у розмірі 36 167(тридцять шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 90 копійок за вирахуванням передбаченої полісом ОСЦПВНТЗ № 212823537, франшизи у сумі 3200( три тисячі двісті тисяч) гривень, та 23.03.2023 виплатила страхове відшкодування у розмірі 32967 грн. 90 коп.
Оскільки, вина ОСОБА_2 у вчиненому ДТП доведена повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позвачки сума франшизи у розмірі 3200грн.
Крім того, позивачка зазначала, що внаслідок пошкодження транспортного засобу їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінила у розмірі 10 000 гривень, та просила таку стягнути із відповідача.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
12 серпня 2024 року - відкрито провадження у справі.
Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, однак надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просили їх задовольнити. У випадку неявки відповідача не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Однак належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Від нього не надходило жодних клопотань про відкладення розгляду справи та не подавався відзив.
Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.
За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Доказами у справі встановлено, що 25 лютого 2023 року о 12.30 год. в м. Броди Золочівського району ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, керував транспортним засобом марки Renault Mеgane (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Короленка не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 при виїзді на вул. І.Богуна та повертаючи ліворуч, в порушення п. 16.11 ПДР України, не надав переваги в русі автомобілю марки Alfa Romeo (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Богуна попутно, внаслідок чого, зокрема відбулось зіткнення транспортних засобів, з подальшим зіткненням із належним її автомобілем VOLVO V60, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , як наслідок пошкодження цих транспортних засобів. Постановою судді Бродівського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року, ОСОБА_2 було визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до вищезгаданої ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, за статтями 130 та 124 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 15).
Згідно із полісом №212823537 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» автомобільний транспортний засіб Renault Mеgane (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), був забезпечений страховою сумою в 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень, з встановленою сумою франшизи в сумі 3 200(три тисячі двісті) гривень (а.с.16).
За результатами розгляду страховиком питання щодо здійснення страхової виплати, 22 березня 2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 32 967(тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) гривень 90 копійок, що підтверджується контрольним номером грошового переказу № 89188/1/2023 від 22 березня 2023 року (а.с. 23).
Мотиви суду, щодо стягнення суми франшизи.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.
При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Згідно зі ст.12 цього Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.
Вирішуючи питання щодо обов'язку відшкодувати суму франшизи, суд виходить з того, що у відповідності до п.36.6 ст.36 Закону, саме страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, 12 грудня 2018 року у справі № 758/2356/17-ц, згідно якої володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що при настанні страхового випадку, обов'язок по сплаті франшизи покладено на особу, що спричинила своїми діями/бездіяльністю матеріальні битки, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача франшизи в розмірі 3200(три тисячі двісті) гривень є обґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Мотиви суду щодо стягнення моральної шкоди.
За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
На переконання судді з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд зважає на розмір шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу, яким на законних підставах володіє позивач, на характер і глибину душевних страждань, отриманих в результаті пошкодження її майна. Внаслідок пошкодження транспортного засобу позивачки був порушений звичайний спосіб її життя, оскільки позивачка змушена була докладати додаткових зусиль для організації ремонту транспортного засобу. Враховуючи, що вказаний вище транспортний засіб був єдиним засобом пересування в сім'ї, вона зазнала суттєвих незручностей, які виникли в результаті тимчасового позбавлення можливості користуватися таким транспортним засобом.
Тому, враховуючи глибину душевних страждань, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає за необхідне визначити компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Саме у такому розмірі підлягає стягненню з відповідача моральна шкода на користь позивачки.
Щодо розподілу судового збору.
За правилами статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Нормативними вимогами частини статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої транспортної пригоди, позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому необхідно стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 53 копійки, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Доказами у справі встановлено, що 01 липня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Онищуком Тарасом Назаровичем укладено договір про надання правничої (правової) допомоги. Предметом договору визначено, що адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору (а.с. 24).
Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується додатком від 01 липня 2024 року до договору пронадання правничої (правової) допомоги (а.с. 25).
Адвокатом Онищуком Т.Н. надано належним чином та у повному обсязі ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в цивільній справі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми франшизи внаслідок виникнення страхового випадку під час дорожньо-транспортної пригоди та заподіяної моральної шкоди.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).
Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Із доказів у справі, зокрема з додатку до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 липня 2024 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з фіксованою ставкою надання послуг у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача: адвокатом Онищуком Тарасом Назаровичем та витрати, які були понесені позивачем ОСОБА_1 за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.
Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 64,39 відсотків, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_2 у розмірі 6439(шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) гривень.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3200 (три тисячі двісті) гривень - франшизи за полісом ОСЦПВВНТЗ №212823537.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) гривень, як відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 53 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6439(шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне рішення складено 26 листопада 2024 року.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Суддя Б.М. Петейчук