Справа №639/4830/20
Провадження № 1-КП/639/60/24
28 листопада 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , потерпілого - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/4830/20 (в ЄРДР № 42019221080000228 від 09.08.2019) за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин Коростенського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не маючого судимості, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
ОСОБА_5 на початку листопада 2018 року познайомився з ОСОБА_4 , з яким у нього склалися приятельські відносини.
Однак, в подальшому ОСОБА_5 вирішив стати на шлях протиправної, злочинної діяльності, спрямованої на заволодіння у шахрайський спосіб автомобілем ОСОБА_4 , про наявність якого йому було достовірно відомо. Для досягнення своєї корисливої мети ОСОБА_5 розробив злочинний план щодо незаконного заволодіння у шахрайський спосіб автомобілем ОСОБА_4 .. При цьому він, розраховуючи на довіру з боку ОСОБА_4 , вирішив запропонувати останньому продати йому у розстрочку за 5500 доларів США належний тому фургон малотоннажний, автомобіль ТМ «ІVЕСО 35S11», 2002 р.в., д.н.з. « НОМЕР_1 », номер кузова НОМЕР_2 . Крім того, ОСОБА_5 , сподіваючись вплинути на прийняття позитивного для себе рішення, та, розраховуючи переконати ОСОБА_4 в щирості своїх намірів, і викликати більшу довіру з його боку в тому, щоб той погодився на його пропозицію, вирішив використати при цьому додатковий фактор довіри до нього з боку останнього, який полягав у тому, щоб за нього поручився їх спільний знайомий ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_5 для досягнення своєї злочинної мети прорахував усі можливі варіанти, спрямовані на подальший обман ОСОБА_4 та недобросовісне використання довіри до нього з боку останнього з метою заволодіння фургоном малотоннажним, автомобілем «ТМ «ІVЕСО 35S11», 2002 р.в., д.н.з. « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_4 , шляхом використання особливо довірчих стосунків, що склалися між ними.
Реалізуючи свій злочинний задум, ОСОБА_5 спочатку в один із днів листопада, але не пізніше 22 листопада 2018 року, звернувся до ОСОБА_4 з пропозицією щодо зустрічі у зв'язку з наміром придбати його автомобіль і вони домовились зустрітися у домоволодінні ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 . Саме ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_5 , не будучи обізнаним щодо його злочинного задуму, погодився поручитися за нього перед ОСОБА_4 ..
Відразу ж після цього ОСОБА_5 в один із днів листопада, але не пізніше 22 листопада 2018 року, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 в присутності останнього та його дружини, ОСОБА_8 , під час заздалегідь обумовленої зустрічі з ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, бажаючи отримати у своє розпорядження чуже майно без наміру його повернути, запропонував останньому продати йому у розстрочку на два роки за 5500 доларів США належний тому автомобіль «ТМ «ІVЕСО 35S11».
При цьому ОСОБА_5 , заручившись словесним поручительством ОСОБА_7 , та, маючи достатні варіанти інтелектуального впливу на ОСОБА_4 , який нічого не підозрював про злочинність його наміру та повністю йому почав довіряти, запевнив останнього в тому, що він гарантовано буде сплачувати йому щомісячно протягом двох років за отриманий від нього у своє користування автомобіль «ТМ «IVECO 35S11» з подальшим його оформленням у свою власність, але при цьому приховав від нього істинність своїх намірів щодо привласнення зазначеного майна.
Того ж дня ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 , будучи введеним в оману ОСОБА_5 , і впевненим, що останній виплатить йому на протязі двох років 5500 доларів США, дав попередню згоду на передачу тому у користування належного йому автомобіля «ТМ «IVECO 35S11» з подальшим оформленням у власність після повного розрахунку, як і було обумовлено, упродовж двох років.
Надалі, ОСОБА_5 22 листопада 2018 року у першій половині дня, втілюючи в життя задуманий ним злочинний план, та, бажаючи незаконно заволодіти шахрайським способом транспортним засобом, фургоном малотоннажним, автомобілем «ТМ «IVECO 35S11», 2002 р.в., д.н.з. « НОМЕР_1 », номер кузова НОМЕР_2 , належним його знайомому ОСОБА_4 , зателефонував останньому зі свого мобільного телефону з абонентським номером мобільного оператора НОМЕР_3 на абонентський номер мобільного оператора НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , та звернувся до нього з проханням передати йому вказаний транспортний засіб, як і було ними обумовлено раніше, під виплату частинами у розстрочку на два роки. В ході телефонної розмови ОСОБА_5 для більшої переконливості своїх прихованих шахрайських дій, знову надав усні гарантії того, що обов'язково виплатить частинами кожного місяця всю суми 5500 доларів США упродовж двох років і повідомив, що першу частину внеску в якості оплати в сумі 7000 гривень він виплатить в день отримання автомобіля.
У свою чергу ОСОБА_4 , будучи впевненим у вигідності передачі у користування ОСОБА_5 зазначеного автомобіля, нічого не підозрюючи про його злочинний намір, знову дав свою усну згоду щодо придбання ним за 5500 доларів США під виплату частинами щомісяця вказаного транспортного засобу упродовж двох років.
Того ж дня ОСОБА_5 , продовжуючи втілювати в життя свій протиправний, злочинний умисел, спочатку передав через свою дружину ОСОБА_9 в якості першого внеску 7000 грн. ОСОБА_4 , як і було заздалегідь обумовлено.
Того ж дня приблизно о 12 год. ОСОБА_9 , причетність якої до злочинної змови з ОСОБА_5 . процесуально в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_4 , передала останньому грошові кошти в сумі 7000 грн., які той власноруч отримав, Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи довіряти ОСОБА_5 , будучи введеним ним в оману і впевненим, що останній виконає взяті на себе обов'язки, передав ОСОБА_9 свідоцтво НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу та ключі від фургону малотоннажного, автомобіля «ТМ «ІVЕСО 35S11», 2002 р.в., д.н.з. « НОМЕР_1 », номер кузова НОМЕР_2 , для їх передачі ОСОБА_5 , що остання й виконала.
Таким чином, ОСОБА_4 , не знаючи про істинність злочинного задуму ОСОБА_5 , добровільно через дружину останнього здійснив передачу, ключів і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а зазначений автомобіль залишився біля домоволодіння АДРЕСА_4 , який в подальшому ОСОБА_5 згідно домовленості повинен був перемістити до місця свого проживання по АДРЕСА_5 .
У вечірній час доби того ж дня ОСОБА_5 , бажаючи досягти своєї злочинної мети, пов'язаної із заволодінням чужого автотранспортного засобу, прибув до місця стоянки фургону малотоннажного, автомобіля «ТМ «ІVЕСО 35S11», 2002 р.в., д.н.з. « НОМЕР_1 » поблизу домоволодіння АДРЕСА_4 , діючи з корисливих мотивів, з метою незаконної наживи, заволодів вказаним автотранспортним засобом згідно усної згоди з потерпілим, не маючи наміру на його повернення та здійснення щомісячних виплат грошових коштів до повного розрахунку, встановив контроль над ним і здійснив його переміщення в просторі з місця первинного знаходження до місця свого проживання, після чого, всупереч попередньої домовленості з потерпілим, розуміючи, що не буде в подальшому виплачувати потерпілому щомісячні платежі за вказаний автомобіль, не виплатив ОСОБА_4 обумовлену суму у вигляді щомісячних платежів починаючи з грудня 2018 року, та в подальшому перестав виходити на зв'язок із потерпілим.
Таким чином, ОСОБА_5 у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, належним ОСОБА_4 , шахрайським способом, шляхом обману та зловживання довірою потерпілого, та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд, а саме залишив у АДРЕСА_6 у невстановлених в ході досудового розслідування осіб та період часу, однак не пізніше червня 2019 року, внаслідок чого автомобіль вибув із власності ОСОБА_4 без його згоди та відома.
В результаті вчиненого злочинного діяння ОСОБА_5 завдав ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 75 113 грн. 04 коп., що підтверджено висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи №25300 від 04.12.2023.
На підставі викладеного, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом.
Під час судового розгляду захисником - адвокатом ОСОБА_6 було подано клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строку давності та закриття кримінальне провадження № 12019220000000308 від 04.03.2019.
В судовому засіданні 28.11.2024 обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечували.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
Згідно первинного обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, яке завдало значної матеріальної шкоди.
В ході судового розгляду прокурором, відповідно до ст. ст. 338, 341 КПК України, було змінено обвинувачення в суді в частині кваліфікації дій обвинуваченогоОСОБА_5 з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України.
З огляду на викладене, судом було роз'яснено потерпілому ОСОБА_4 його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а також на слідки не підтримання ним такого обвинувачення - можливість вирішення питання про звільнення обвинуваченогоОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, а також неможливість вирішення судом цивільного позову, який був поданий потерпілим.
Після роз'яснення вказаного права та наслідків потерпілий ОСОБА_4 не виявив бажання підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, зазначивши про його згоду зі зміненим обвинуваченнямОСОБА_5 за ч. 1 ст. 289 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у зміненому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, визнав. Йому були роз'яснені наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, зокрема, закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, після чого ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом..
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КК України (в редакції на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 дій) незаконне заволодіння транспортним засобом - карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі га строк від трьох до п'яти років, або позбавленням віол на той самий строк.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, відносяться до нетяжких злочинів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальні правопорушення було вчинено.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судовим розглядом не встановлено, що перебіг давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності по кримінальному провадженню № 42019221080000228 від 09.08.2019 за ч. 1 ст. 289 КК України переривався.
Також перебіг давності не зупинявся, адже ОСОБА_5 не ухилявся від досудового розслідування або суду.
З огляду на наведене, строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 289 КК України, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчився 22.11.2023.
Згідно п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом: у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження. (абз. 3 ч. 7 ст. 284 КПК України).
Також, суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України, є безумовною підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 по справі №598/1781/17 зазначила, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
В постанові Верховного Суду від 26.03.2020 по справі №730/67/16 зроблено правовий висновок, що невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Отже, з'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , та впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження, суд вважає, що його необхідно звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України (кримінальне провадження № 42019221080000228 від 09.08.2019).
Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При цьому, нормами КПК України не передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні під час закриття провадження у справі.
Разом з цим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 19.11. 2019 у справі справа № 345/2618/16-к.
Таким чином, цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до ст. 124 КПК України, з урахуванням висновків, викладених в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 по справі № 203/241/17, необхідно віднести на рахунок держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2020, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 06.07.2020, по справі №639/1418/20 було накладено арешт на автомобіль «Iveco» 35S11VB, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_6 , 2002 року випуску, шляхом заборони права на його користування, відчуження, розпорядження, перереєстрацію та/або зняття з реєстрації.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.03.2021 по справі №639/4830/20 було задоволено клопотання ОСОБА_11 ; скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2020р., з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 06.07.2020р. по справі №639/1418/20, в частині заборони користування майном, а саме - автомобілем «IVEKO 35S11», д.н.з. НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_2 , 2002 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передавши його на відповідальне зберігання останньому.
З огляду на викладене, арешт майна в частині, що залишився діючим на теперішній час, також підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 369- 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 289 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження № 42019221080000228 від 09.08.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду
Речові докази по кримінальному провадженню:
-транспортний засіб «Iveco» 35S11VB, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_6 , 2002 року випуску, - залишити у розпорядженні ОСОБА_11 (а. 1-4 т. 1 матеріалів досудового розслідування № 42019221080000228 від 09.08.2019);
-довіреності ННН №576248 від 26.06.2019, зареєстровані у реєстрі за №417 - зберігати в матеріалах кримінального провадження (а. 19, 21-24 т. 3 матеріалів досудового розслідування № 42019221080000228 від 09.08.2019).
Процесуальні витрати в сумі 10336,80 грн. (десять тисяч триста тридцять шість грн. 80 коп.) на залучення експертів (висновки №5764 від 19.03.2020, №10/8/57СЕ-20 від 24.07.2020, №25300 від 04.12.2023) віднести на рахунок держави (а. 84 т. 1, а. 240 т. 2 матеріалів досудового розслідування № 42019221080000228 від 09.08.2019, а.с. 150 т. 2).
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2020, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 06.07.2020, по справі №639/1418/20 на вищезазначений речовий доказ - транспортний засіб «Iveco» 35S11VB, н.з. НОМЕР_6 (а. 35-42, 50-53 матеріалів досудового розслідування № 42019221080000228 від 09.08.2019).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1