справа № 619/9699/24
провадження № 1-кп/619/521/24
іменем України
02 грудня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадженнякримінальне провадження №42024222080000060 від 24.07.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Високий Харківського району Харківської області, українки, громадянки України, освіта середня, одруженої, працюючої оператором котельної Холодногірської філії КП «Харківські теплові мережі», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої;
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 1111 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.10.2024 № 740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб.
Законом України від 29.10.2024 № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів російської федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема на території Харківського району Харківської області.
Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації та окупації території селища Козача Лопань Харківського району Харківської області, тобто після 24.02.2022, у громадянки України ОСОБА_2 , виник прямий умисел, направлений на колабораційну діяльність з державою-агресором російською федерацією, а саме на добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
З цією метою, ОСОБА_2 , у квітні місяці 2022 року, більш точного часу та дати органом дізнання не встановлено, перебуваючи на території тимчасово окупованого с-ща Козача Лопань Харківського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно зайняла посаду, не пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме посаду «инспектора отдела внутренней политики Временной гражданской администрации Харьковского района Харьковской областе» з посадовим окладом у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) російських рублів.
Після чого, з квітня місяця 2022 року по 10 вересня 2022 року, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2 , виконувала покладені на неї обов'язки за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі, займалася видачею гуманітарної допомоги, яку отримувала від представників окупаційної адміністрації держави-агресора.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які виразилися у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 1111 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
До обвинувального акта прокурором додано клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки обвинувачена не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта.
Крім того, до обвинувального акта додано письмову згоду ОСОБА_2 , яка складена за участі її захисника адвоката ОСОБА_3 . Згідно змісту згоди ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 1111 КК України, беззаперечно визнає, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження, згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні. У вказаній заяві захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_2 , її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 381, ч. 1 ст. 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження містять дані на підтвердження того, що обвинувачена визнала свою винуватість у вчиненому кримінальному проступку та всі обставини, які ставляться їй у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття обвинуваченої ОСОБА_2 , визнається судом обставиною, яка пом'якшує її покарання.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вивченням відомостей про особу ОСОБА_2 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи в Холодногірській філії КП «ХТМ» характеризується задовільно.
Санкцією частини другої статті 1111 КК України передбачено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостями про особу винного.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком; відомості про особу обвинуваченої, її сімейний стан та вік, ставлення винної до скоєного, обставини, які пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 1111 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послугибез конфіскації майна.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні, цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід щодо обвинуваченої, не застосовувались.
З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_2 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 1111 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1