Справа № 555/1212/24
28 листопада 2024 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024181060000038 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , студента ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей», не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , законного представника обвтнуваченого - ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 , 20.12.2023 року, о 03 годині 00 хвилин, знаходячись поблизу меморіалу жертвам голокосту із назвою на ньому єврейською та українською мовами «Тут поховані сини Ізраїлеві, жителі Соснове - Людвиполя, які загинули мученицькою смертю від рук нацистів в 1942 р», який розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 15.09.2021 № 690, занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини як об'єкт історії, із історичною цінністю, а саме цінністю щодо спільної історичної пам'яті єврейського та українського народів про події Другої світової війни, який знаходиться на території урочища «Папірня» в АДРЕСА_1 , нехтуючи загальноприйнятими нормами громадської моралі, проявляючи байдужість до пам'яті та поваги до історичних та культурних цінностей, усвідомлюючи свої протиправні наміри, маючи на меті пошкодження даного меморіалу, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з хуліганських мотивів, умисно наніс не менше 3 ударів ногами по одному фрагменту вказаного пам'ятного знаку, внаслідок чого пошкодив праву стелу, яка від завданого удару впала на землю, в результаті чого було незаконно пошкоджено об'єкт культурної спадщини та завдано матеріальних збитків Соснівській селищній раді Рівненського району Рівненської області на загальну суму 16049,00 гривень.
Ці дії ОСОБА_3 , які виразилися в умисному незаконному пошкодженні об'єкту культурної спадщини, суд кваліфікує за ч.2 ст. 298 КК України.
В судовому засіданні обвинуваченний ОСОБА_3 , винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, щиро розкаявся у вчиненому.
Представник потерпілої юридичної особи Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що діями обвинуваченого було заподіяно матеріальних збитків Соснівській селищній раді Рівненського району Рівненської області на загальну суму 16 049 грн. 00 коп., вказала, що ці збитки були повністю відшкодовано, і жодних претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.
Крім повного визнання ОСОБА_3 вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його вина повністю підтверджується письмовими доказами зібраними по справі, а саме:
- протоколом огляду місця події від 28.01.2024 року, із фототалицями (а.с.11-18, т.1);
- протоколом додаткового огляду місця події із фототаблицями від 31.01.2024 року (а.с.20-33, т.1);
- листом Соснівської селищної ради із додатками, щодо встановлення пам'ятного знаку (а.с.36-40, т.1);
- протоколом огляду оптичного диску від 01.02.2024 (а.с. 45-49, т. 1);
- копією наказу на поселення учнів до гуртожитку ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей» (а.с.60-63, т.1);
- листом громадської організації єврейсько-української дружби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », щодо встановлення пам'ятного знаку із зазначенням його розміру (а.с.65-69, т.1);
- протоколом огляду оптичного диска від 30.01.2024 із додатками (а.с.82-89, т.1);
- листом Рівненської обласної державної адміністрації щодо віднесення пам'ятного знаку до об'єктів культурної спадщини (а.с.148-149, т.1);
- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , із додатками (а.с.13-24, т.2);
- протоколом огляду телеграм спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с.52-56, т.2);
- протоколом огляду телеграм спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_4» (а.с.57-67, т.2);
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_3 від 26.02.2024 року (а.с.78-87, т.2);
- висновком експерта від 01.05.2024, щодо вартості відновлювального ремонту пам'ятного знаку (а.с.153-158, т.2);
- протоколом проведення слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_3 (а.с.296-298, т.2);
- протоколом проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_8 (а.с.306-308, т.2).
Аналізуючи вказані вище докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 , 20.12.2023 року о 03 год. 00 хв., знаходячись поблизу меморіалу жертвам голокосту із назвою на ньому єврейською та українською мовами «Тут поховані сини Ізраїлеві, жителі Соснове - Людвиполя, які загинули мученицькою смертю від рук нацистів в 1942 р», який розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 15.09.2021 № 690, занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини як об'єкт історії, із історичною цінністю, а саме цінністю щодо спільної історичної пам'яті єврейського та українського народів про події Другої світової війни, який знаходиться на території урочища «Папірня» в АДРЕСА_1 , умисно наніс не менше 3 ударів ногами по одному фрагменту вказаного пам'ятного знаку, внаслідок чого пошкодив праву стелу, яка від завданого улару впала на землю, в результаті чого було незаконно пошкоджено об'єкт культурної спадщини та завдано матеріальних збитків Соснівській селищній раді Рівненського району Рівненської області на загальну суму 16049,00 гривень, тому ці його дії суд, кваліфікує за ч.2 ст. 298 КК України.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч.1 ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Таким чином, призначаючи покарання неповнолітньому обвинуваченому, суд керується положеннями ст.ст.65,103 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_3 від покарання без визначення його виду і розміру із застосуванням примусових заходів виховного характеру і просив застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру, а саме передати неповнолітнього ОСОБА_3 під нагляд матері ОСОБА_10 .
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд задоволити клопотання його захисника.
ОСОБА_5 - законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 , в судовому засіданні, також, просила суд задоволити клопотання захисника і передати неповнолітнього ОСОБА_3 під нагляд його матері.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від покарання без визначення його виду і розміру із застосуванням примусових заходів виховного характеру, однак просила суд застосувати до неповнолітнього обвинуваченого такі примусові заходи виховного характеру як: застереження та обмеження дозвілля і встановлення вимог до поведінки неповнолітнього, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 року обвинувачений ОСОБА_3 стане повнолітнім і такий вид примусового заходу як передача неповнолітнього під нагляд матері строком менше ніж на рік не буде ефективним.
Згідно із ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.298 КК України є нетяжким злочином, обвинувачений є неповнолітнім, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, на медичних обліках не перебуває.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому, активне сприяння в розкриті кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Згідно висновку органу пробації, ОСОБА_3 має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а, також, зазначено, що дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності відносин у суспільстві, результати ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірність небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Суд враховує роз'яснення, викладені в пункті другому Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» №2 від 15 травня 2006 року, що в кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої тяжкості необхідно обговорити можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.
Як роз'яснено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 754/5884/19, згідно із ч.1 ст.105 КК України суд вправі звільнити неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру за наявності сукупності таких умов:
а) неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, незалежно від того чи скоєний цей злочин вперше, був він умисним чи необережним;
б) неповнолітній щиро розкаявся;
в) поведінка неповнолітнього після скоєння злочину була бездоганною. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в сім'ї, побуті, трудовому чи навчальному колективі, коли вона свідомо й добровільно дотримується загальноприйнятих правил людського співжиття;
г) на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання. У разі встановлення трьох попередніх умов на момент постановлення вироку суд вправі вважати неповнолітнього таким, що не потребує застосування покарання.
У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18 сформульовано правовий висновок про те, що підставою для звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності або від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру виступає можливість їх виправлення без призначення покарання. Можливість такого виправлення випливає з оцінки поведінки неповнолітнього до і після вчинення злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин, що свідчать про невелику небезпечність особи неповнолітнього. З метою забезпечення особливих потреб неповнолітніх правопорушників, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи, законодавцем у положеннях ст.ст.97,105,106 КК України було передбачено можливість заміни кримінальної відповідальності або покарання примусовими заходами виховного характеру. Звільнення неповнолітнього від покарання на підставі ст.105 КК здійснюється вироком без призначення неповнолітньому конкретного покарання, передбаченого санкцією статті закону України про кримінальну відповідальність, за якою його було визнано винуватим
Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, щире розкаяння у вчиненому обвинуваченого ОСОБА_3 , який є неповнолітнім, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, добровільне відшкодування матеріальних збитків та зразкову поведінку під час судового провадження, досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як низький, надані характеристики з навчальних закладів, те, що обвинувачений у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, суд приходить до висновку, що обвинувачений на час постановлення вироку не потребує застосування покарання та його можливо відповідно до ст.105 КК України звільнити від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Захисник просив суд застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру, а саме передати неповнолітнього ОСОБА_3 під нагляд матері ОСОБА_10 , однак відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» зазначено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто менш ніж як через два місяці з дня ухвалення вироку, ОСОБА_3 досягне повноліття.
Таким чином, вирішуючи питання про те, який саме примусовий захід виховного характеру, перелік яких визначений ч.2 ст.105 КК України, буде найбільш ефективним та забезпечить позитивний виховний вплив, суд, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, та позицію викладену у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», вважає необхідним застосувати до неповнолітнього обвинуваченого примусові заходи виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення вимог до поведінки неповнолітнього, які будуть мати вплив на його виправлення та попередження нових суспільно небезпечних діянь, будуть достатніми для його перевиховання, відповідатимуть даним про особу неповнолітнього, а також характеру вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння та меті виправлення неповнолітнього.
Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ, викладених в листі від 16 січня 2017 року №223 - 66/0/4-17 "Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх" пунктом шістнадцятим визначено, що суд, приймаючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч.2ст.373 КПК України, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині (кримінальному правопорушенні) та керуючись ст.105 КК України звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 298 КК України, та на підставі ст. 105 КК України звільнити його від покарання без визначення його виду і розміру.
На підставі п. 1, 2 ч.2 ст. 105 КК України застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у виді:
- застереження;
- обмежити дозвілля неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 строком до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, та встановити особливі вимоги до його поведінки на цей період, а саме заборонити перебування поза домівкою без супроводу дорослих з 22 год. вечора до 06 год. ранку наступного дня.
Стягнути із законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на користь держави, процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 24 990 грн. 24 коп.
Речові докази по справі, а саме:
- оптичний диск DVD округлої форми, який має біле забарвлення, без маркувальних позначок - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12024181060000038;
- папілярні відбитки слідів рук на липкій стрічці типу скотч, який наклеєний на клаптик паперу білого кольору та упакований до сейф-пакету Експертна служба МВС Україна 2705679, після набрання вироком законної сили - знищити;
- дві спортивні кофти чорного кольору, одну спортивну кофту чорного кольору бренду «Nike», системний блок до комп'ютера чорного кольору, мобільний телефон чорного кольору марки «РОСО», чорнові записи, два стартові пакети оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», чоловічі берци чорного кольору та спортивну кофту чорного кольору, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_8 ;
- предмет, з-зовні схожий на пістолет з магазином до нього, вісім предметів, з-зовні схожих на патрони - після набрання вироком законної сили - знищити;
- штани кольору олива, тактичні штани кольору олива з ременем чорного кольору, кофту чорного кольору типу «пусер» з малюнками білого кольору, мобільний телефон марки «XIOMI» моделі «105» з силіконовим чохлом коричневого кольору, кофту з капюшоном чорного кольору, - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_3 ;
- молоток червоного кольору, пляшку дно якої зрізано та два наперстки для куріння - після набрання вироком законної сили знищити.
Скасувати накладений, згідно ухвали Березнівського районного суду Рівненської області № 555/281/24 від 27 березня 2024 року арешт на тимчасово вилучене майно речові докази у кримінальному провадженні №12024181060000038 (ЄРДР від 29.01.2024) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, а саме предмет, з-зовні схожий на пістолет з магазином до нього, поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною зеленого кольору рослинного походження, 8 (вісім) предметів, з-зовні схожих на патрони, штани кольору олива, тактичні штани кольору олива з ременем чорного кольору, кофту чорного кольору типу «пусер» з малюнками білого кольору, мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «105» з силіконовим чохлом коричневого кольору та сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_1 , молоток червоного кольору, кофту з капюшоном чорного кольору, пляшку дно якої зрізано та 2 (два) наперстки для куріння, подрібнену речовину зеленого кольору рослинного походження, тим самим заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування до скасування у встановленому КПК України порядку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
СуддяОСОБА_1