Справа 556/2952/24
Номер провадження 1-в/556/421/2024
Іменем України
29.11.2024 року Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець, клопотання ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» про звільнення від покарання відповідно до ч.2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 . Раніше судимого Франківським районним судом м. Львів від 22.10.2021 за ст. 408 ч.3, 76, 76 КК України - на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.
Засудженого згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2022 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львів від 22.10.2021 та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків - 8 років 1 місяць позбавлення волі.
Встановив:
Адміністрація ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» звернулася до суду з клопотанням відповідно до ст. 537, 539 КПК України, про звільнення від покарання ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст. 74 КК України, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Оскільки Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року (набув чинності 09.08.2024 року), збільшені межі застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, зокрема викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрата, вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ОСОБА_4 вироком Франківського районного суду м. Львів від 22.10.2021 року засуджений за ст. 408 ч.3, 76, 76 КК України - на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2022 року засуджений за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львів від 22.10.2021 та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків - 8 років 1 місяць позбавлення волі.
Відповідно до вироку від 20.04.2022 року ОСОБА_4 вчинив крадіжку чужого майна 29.08.2021 р. на суму 442 грн.
Тому, враховуючи вищенаведене, просять вирішити питання щодо приведення вироків відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ.
Представник ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» надав заяву про розгляд клопотання у їх відсутності, клопотання підтримують.
Засуджений ОСОБА_4 , надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує.
Прокурор щодо задоволення клопотання не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали подання, вважає, що його слід задовольнити, з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно дочастини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадянза ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 23 травня 2023 року у справі № 940/225/21 вказав, що для відмежування таємного викрадення чужого майна (крадіжки) як кримінального проступку від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, яке є адміністративним правопорушенням (ст. 51 КУпАП), вирішальною є вартість викраденого майна.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.10.2024 р. справа № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), згідно з якими відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом № 3886-IX у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 НМ.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду робить висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ.
Визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Крім того, суд враховує і те, що принцип зворотної дії закону у часі, особливо в контексті звільнення від кримінальної відповідальності, є важливим аспектом правозастосовної практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, виходячи з принципу зворотної дії більш м'якого кримінального закону, судам слід застосовувати, з усіх чинних у період між вчиненням злочину і винесенням вироку закон, який був найбільш сприятливим для обвинуваченого. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі. Це означає, що такі закони повинні застосовуватися до діянь, вчинених до їх набрання чинності, якщо вони є більш сприятливими для обвинуваченого. У свою чергу, принцип зворотної дії більш м'якого кримінального закону є важливим елементом правової визначеності та справедливості.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України).
Вище вказане цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються також з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності»
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2270,00 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, розмір вартості майна у 2021 році, за яке настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 2270,00 грн.
Отже, для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статтей КК України, його вартість, у відповідності до чинних норм законодавства, для 2021 року має перевищувати 2270,00 грн.
З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати у даній справі зворотну дію у часі Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексуУкраїни за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 20.04.2022 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львів від 22.10.2021 та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків - 8 років 1 місяць позбавлення волі.
Вказаним вироком ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення кримінального правопорушення - крадіжки 29.08.2021 р. на суму 442 грн., що менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна (менше 2270,00 грн.) , тобто вчинене ним діяння в цій частині відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально караним на теперішній час. А тому, суд приходить до висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч.3 ст. 185 КК України на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
ОСОБА_4 вважати засудженим вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2022 року за ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України на 8 років 1 місяць позбавлення волі.
Враховуючи вище викладене, що вартість викраденого майна ОСОБА_4 на час вчинення правопорушення була меншою за розмір, з якого відповідно до закону №3886-ІХ та Положень Податкового Кодексу України настає кримінальна відповідальність, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання.
На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» про звільнення від покарання відповідно до ч.2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
На підставі ч.2 ст. 74 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 , таким, що засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2022 року за ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України - на 8 років 1 місяць позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На ухвалу може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 7 діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1