Дата документу 30.11.2024Справа № 554/13396/24
Провадження № 1-кс/554/12411/2024
30.11.2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві клопотання слідчого СВ відділу № 1 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024170460000674 від 29.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Полтава, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого,
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.11.2024, близько 21:50 години, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна з корисливих мотивів і звернення його на свою користь, будучи обізнаним про те, що в Україні діє воєнний стан, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер та є очевидними, шляхом ривку відкрито викрав з руки потерпілого мобільний телефон марки «Iphone», моделі «XR», вартістю 6 000 гривень, з яким з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим телефоном на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на суму 6 000 грн.
29 листопада 2024 року ОСОБА_4 , було затримано в порядку статті 208 Кримінально процесуального Кодексу України.
29 листопада 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Полтава, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.04.2019 Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 07.02.2023 по відбуттю строку покарання, обгрунтовано підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
Рапорт від 29 листопада 2024 року;
?Протокол прийняття заяви про кримінальне від 29 листопада 2024 року;
?Протокол огляду місця події від 29 листопада 2024 року;
?Протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 29 листопада 2024 року;
?Протокол пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_8 від 29 листопада 2024 року;
?Протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 29.11.2024;
?Протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 29.11.2024;
?Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 від 29.11.2024;
?Протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 29.11.2024;
?Протокол пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_11 від 29.11.2024 та іншими доказами у своїй сукупності;
Підставами для застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність наступних обставин:
-вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення;
-тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у вигляді позбавленням волі на строк до десяти років;
-вік та стан здоров'я підозрюваного;
-майновий стан підозрюваного, який ніде не працює.
Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених у ньому.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що вину не визнає, просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого та просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні вказав, що підтримує свого підзахисного та просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави, як альтернативний запобіжного заходу при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши сторін, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі « Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. «С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною першою статі 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Під час досудового розслідування встановлено ряд наявних ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
-підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінального правопорушення, порушення встановленню обставин по кримінальному провадженні та розумності строків проведення досудового розслідування та у подальшому розгляду кримінального провадження, оскільки розуміє про тяжкість покарання, передбаченого санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, раніше судимий за вчинення тяжкого корисливого злочину, не має сталих соціальних зв'язків, ніде не працевлаштований;
-незаконно впливати на потерпілого, свідків по кримінальному провадженню шляхом залякування, з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення досудового розслідування та встановлення всіх обставин по останньому, оскільки погрожував потерпілому під час заволодіння його мобільним телефоном;
-вчинити інше кримінальне правопорушення так як раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів та продовжує вчиняти їх. На шлях виправлення не став. Не маючи постійного джерела доходу, вчинення злочинів є єдиним джерелом збагачення.
Слід зазначити, що за змістом статті 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, у тому числі запобігання спробам переховуватися від органів досудового слідства або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також під час вирішення питання про доцільність обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищезазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України з наступних причин:
- особисте зобов'язання - занадто м'який запобіжний захід, який не можна застосувати враховуючи особу підозрюваного, наявні ризики та тяжкість вчиненого;
- особиста порука - не можливо застосувати, оскільки жодна особа, яка б заслуговувала на відповідну довіру, не звернулась до органу досудового розслідування з метою поручитись за підозрюваного та такого прохання від нього самого не надходило;
- застава - не можливо застосувати оскільки, злочин, вчинено із застосуванням насильства. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
- домашній арешт - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.
У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та звернення до суду з обвинувальним актом у найкоротший строк, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема своєчасної явки за викликом до слідчого, прокурора і суду, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необхідність застосувати щодо підозрюваного, найсуворіший запобіжного захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається слідчим суддею у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті..
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (п. 4 ст. 182 КПК України).
У зв'язку з викладеним, та з урахуванням того, що прокурором не доведено застосування насильства чи погроз його застосування, слідчий суддя приходить до висновку про можливість у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави, з урахування матеріального стану підозрюваної особи, віку та стану його здоров'я, раніше судимого в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. 181,183, 193,196 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалила:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Полтава, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, а саме з 29.11.2024 року з 14 год. 26 хв. до 27.01.2025 року до 14 год. 26 хв. з визначенням застави у розмірі 60 650 грн.
Зобов'язати слідчого, який вніс клопотання про тримання під вартою, повідомити родичам заарештованого про його задоволення.
Призначити заставу в розмірі 60 560 гривень, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 звільняється з-під варти під заставу.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 26304855, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу застава.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із
місця проживанняі, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Уповноважена службова особа у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_4 зобов'язана роз'ясняти його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.
Термін дії обов'язків, покладених судом на ОСОБА_4 у разі внесення застави визначити по 27.01.2025 року.
Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1