Справа № 202/9741/24
Провадження № 2/202/4451/2024
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/9741/24
за позовом
ОСОБА_1
до
Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»
про визнання безпідставним нарахування заборгованості,
05.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона є клієнтом АТ «АКЦЕНТ-БАНК», оскільки 18.09.2023 між ними укладено договір споживчого кредитування «Швидка готівка» на суму 75 000,00 грн.
Станом на момент звернення до суду їй Банком нарахована заборгованість за вказаним договором в розмірі 120 454,00 грн, яка складається з: тіло кредиту - 73 966,73 грн.; нараховані відсотки - 5 546,66 грн., відповідальність за прострочення оплати - 4 877,00 грн., сума кредиту на кредитній картці - 35 000,00 грн, відповідальність за прострочення оплати по кредитній картці - 1 065,40 грн. Вважає, що нарахування заборгованості є неправомірним, оскільки в Україні введено воєнний стан і вона як позивач звільняється від сплати неустойки за договором.
Також зазначила, що відсутні підстави вважати, що вона ознайомлена з «Умовами надання банківських послуг», «Тарифами банку», «Таблицею обчислення вартості кредиту» та «Паспортом споживчого кредиту», що також є підставою для оспорювання заборгованості.
Враховуючи викладене, просила суд визнати безпідставним нарахування АТ «АКЦЕНТ-БАНК» їй, ОСОБА_1 , заборгованості 120 454,00 грн за кредитним договором та зобов'язати АТ «АЦЕНТ-БАНК» списати зазначену заборгованість; стягнути з відповідача судові витрати.
09.08.2024 по справі відкрите спрощене позовне провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.
04.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позов з якого випливає, що АТ «АКЦЕНТ-БАНК» позовні вимоги не визнає, оскільки між сторонами 18.09.2023 було укладено кредитний договір №ABH0CT155101695006299766, з умовами якого ОСОБА_1 ознайомлена, договір підписала особисто за допомогою електронного підпису, факт укладання кредитного договору підтверджує.
Банком за даним кредитом не нараховувались жодні штрафні санкції за прострочення виконання позивачкою своїх зобов'язань за договором, і доказів такого нарахування позивачем також не надано.
У позивачки є заборгованість перед банком по простроченим платежам за кредитним договором, тобто по тим щомісячним платежем за тілом кредиту і процентам, строк сплати яких вже пройшов (прострочена), однак Банком за дане прострочення жодна неустойка позивачу не нараховувалась, оскільки це заборонено законодавством.
Таким чином, вся заборгованість позивача перед банком складається із заборгованості по тілу кредиту (простроченої і не простроченої) і заборгованості по процентах (простроченої та не простроченої), при цьому ОСОБА_1 звільнена від неустойки та штрафів, але не від виконання зобов'язання та повернення кредитних коштів.
Враховуючи викладене, просили суд у задоволенні позову відмовити та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3 000,00 грн.
Повідомлені належним чином позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, але надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без позивача та представника відповідача, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, причини неявки суду невідомі.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
18.09.2023 між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» було укладено кредитний договір №ABH0CT155101695006299766, умови якого викладені у заяві про надання послуги «Швидка готівка», паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Заява про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з боку кредитора підписані кваліфікованим електронним підписом керівника напрямку споживчого кредитування Курилеха О.В., а з боку боржника електронним підписом ОСОБА_1 , який перевірено за допомогою відкритого ключа.
Щодо підписання договору електронними підписами суд зазначає, що у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит «Швидка готівка» на придбання товару/здійснення платежу/оплату послуг, сума кредиту 75 000 грн 00 коп., строк кредиту 60 місяців з 18.09.2023 по 17.09.2028, процентна ставка (фіксована) - 75% на рік, комісія за надання фінансового інструменту - 0,00 грн, розмір щомісячного платежу - 4 877,90 (ануїтет). Загальна сума до повернення 292 674,54 грн.
Вказані умови є чіткими, зрозумілими та такими, що були відомі ОСОБА_1 в момент накладання нею електронного підпису на договір.
Умови укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» договору відповідають вимогам ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», якою передбачені обов'язкові умови договору про споживчий кредит.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутні підстави вважати, що вона ознайомлена з «Умовами надання банківських послуг», «Тарифами банку», «Таблицею обчислення вартості кредиту» та «Паспортом споживчого кредиту», оскільки вказані твердження спростовуються дослідженими судом доказами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З долученого позивачем до позову скріншоту випливає, що станом на 03.05.2024, за даними мобільного додатку АБанк24, поточна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Акцент-Банк» за кредитним договором від 18.09.2023 складала 81 052,77 грн, з яких поточна прострочена заборгованість 4 877,90 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження нарахування Банком ОСОБА_1 заборгованості в сумі 120 454,00 грн за кредитним договором №ABH0CT155101695006299766 від 18.09.2023 суду не надано.
Як не надано і доказів нарахування пені та штрафів.
Відповідач також заперечує нарахування ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 120 454,00 грн, нарахування якої позивач і просить визнати безпідставною та зобов'язати банк списати.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження нарахування АТ «Акцент-Банк» їй заборгованості за кредитним договором №ABH0CT155101695006299766 від 18.09.2023 у сумі 120 454,00 грн як станом на день подання позову, так і станом на день ухвалення рішення по справі, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо обраного ОСОБА_1 способу захисту суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач просила визнати дії відповідача з нарахування заборгованості за кредитним договором неправомірними та зобов'язати його списати заборгованість позивача за кредитним договором.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов'язок (пункт 5 частини першої статті 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника у юридичній визначеності.
Задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
Аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту відповідає п.5 ч.1 ст.16 ЦК України, але через недоведеність позовних вимог у задоволенні позову суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст. ст. 261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складання повного судового рішення.
Повний текст рішення суддя склав 02.12.2024.
Суддя А. О. Михальченко