Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2865/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця Бородавка Вікторії Василівни, с. Мусійки, Богодухівський р-н, Харківська обл
про стягнення 26 547,52 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 14 серпня 2024 року із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Бородавка Вікторії Василівни (надалі - Відповідач) заборгованості за кредитним договором №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 у розмірі 26 547,52 грн, а також суми судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою від 15.08.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2865/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідач - Фізична особа - підприємець Бородавка Вікторія Василівна не належить до осіб, які в силу ст. 6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Судом встановлено, що Відповідач станом на момент звернення до суду з зазначеним позовом та на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.
Відтак, для надання можливості Відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адресу Відповідача копії ухвали суду про відкриття провадження по справі № 922/2865/24 від 15.08.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначена судова кореспонденція була вручена Відповідачу, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 20.08.2024.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Крім того, суд звертає увагу, що в свою чергу Відповідач своїм правом наданим відповідно до ст. 251, ст. 252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Як свідчать матеріали справи та не спростовується матеріалами справи, що 22.06.2020 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та позичальником фізичною особою - підприємцем Бородавка Вікторією Василівною укладений Кредитний договір №R350589/1334/863444 від 22.06.2020.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (надалі кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 29 000,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч гривень 00 коп.), а Позичальник зобов'язується використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені Договором.
Відповідно до п. 1.2.-1.3. Договору, Кінцевий термін надання кредиту 28.06.2022 або інша дата, визначена відповідно до статі 8 Договору.
Відповідно до п 1.4. та 1.5 Договору заборгованість за Кредитом обліковується на позичковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», який може змінюватись Кредитором самостійно. Грошові зобов'язання Позичальника за Договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов'язаннями Позичальника, якщо інше не встановлено законодавством України.
Відповідно до п 2.1. Договору, проценти, сума розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 27% річних на рахунок нарахованих доходів Кредитора № НОМЕР_2 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ». Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених Договором.
Відповідно до п.2.2. Договору, нарахування Процентів здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом/ простроченої заборгованості за Договором протягом всього строку користування Кредитом/простроченої заборгованості за Договором. При розрахунку Процентів враховується день видачі Кредиту (частини Кредиту) та не враховується останній день строку погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Договору, Обов'язковими умовами надання Позичальнику кредиту є: наявність поточного рахунку Позичальника, відкритого в установі Кредитора; підписання Графіку погашення заборгованості (Додаток № 1 до договору); наявність заборгованості Позичальника перед Кредитором за Кредитним договорам.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Договору, На умовах Договору, після виконання Позичальником обов'язкових умов, вказаних в пункті 3.1. Договору. Кредитор на підставі письмової заяви Позичальника, протягом 2 (двох) Банківських днів з дати її отримання, надає кредитні кошти в розмірі фактичної заборгованості Позичальника за кредитним договором (пункт 1.3. Договору) доту видачі Кредиту, але не більше суми, визначеної в пункті 1.1. Договору. Кредитні кошти за договором надаються з позичкового рахунку шляхом безготівкового переказу через Балансовий рахунок Кредитора № НОМЕР_3 на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), код Банку 350589 для подальшого використання за цільовим призначенням,
використання з цільовим призначенням, зазначеним в пункті 1.3. Договору. Фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором, зазначеним у пункті 1.3. Договору, визначається Кредитором самостійно на підставі умов Кредитного договору та даних обліку Кредитора на дату видачі Кредиту.
Згідно п. 3.4. Договору, протягом трьох місяців з дати укладання Договору Позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне надходження грошових коштів на поточні рахунки Позичальника відкриті у Кредитора, в розмірі не менше 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках Позичальника та підтримувати зазначений показник до повного виконання Позичальником зобов'язань за Договором.
В порядку та на умовах, визначених підпунктами статті 4 Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку обов'язковий щомісячний ануїтетний платіж за користування Кредитом та Проценти в розмірі згідно з Графіком (Додаток 1 до Договору). Підписанням Договору Позичальник надає право Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з поточних рахунків Позичальника
Відповідно до пункту 10.1, статті 10 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених Договором, Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та положеннями Договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані Договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.
Відповідно до п.п. 10.3.1 Договору, позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому уразі прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором за кожен календарний день прострочення - пеню в розмірі 2 % річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день, що передує дню виконання Позичальником простроченого зобов'язання в повному обсязі.
Відповідно до п. 10.5. Договору, всі спори, що виникають між Сторонами у зв'язку з Договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів - у судовому порядку відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 11.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами.
09.04.2020 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір № 114/2-31-F про відступлення прав вимоги відповідно до якого право вимоги за договором №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 року укладеним між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»
Відповідно до п. 2.4. Договору № 114.2-31-F від 09.04.2020р., внаслідок передачі (відступлення) Прав Вимога за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі(ах) Боржників, та набуває права грошової вимоги Первісного Кредитора, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр Боржників доповнює, а не замінює попередній. Права Вимога переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного викупу.
25.06.2021р. передача право вимога за кредитним договором №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 року відбулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» згідно Реєстру боржників. Копія повного реєстру боржників від 25.06.2021 року до Договору Відступлення права вимоги 114/2-31-F від 09.04.2020 року додається до матеріалів справи для суду. Відповідачу надсилається копія витягу з реєстру боржників від 25.06.2021 року до Договору Відступлення права вимоги 114/2-31-F від 09.04.2020 року з метою не розголошення відповідачу інформації про інших боржників. ОСОБА_1 знаходиться в Реєстрі до Договору Відступлення права вимоги 114/2-31-F від 09.04.2020 за №1026.
23.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір відступлення прав вимога № 23-06/21-F відповідно до якого право вимога за Кредитним договорам №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 року укладеним між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ».
25.06.2021р. передача право вимога за кредитним договором №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 року відбулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» згідно Реєстру боржників. Копія повного реєстру боржників від 25,06.2021 року до Договору про Відступлення права вимоги № 23-06/21-F від 23.06.2021 року додається до матеріалів справи для суду. Відповідачу надсилається копія витягу з реєстру боржників від 25.06.202I року до Договору про Відступлення права вимоги № 23-06/21-F від 23.06.2021 року з метою не розголошення відповідачу інформації про інших боржників. ОСОБА_1 знаходиться в Реєстрі року до Договору про Відступлення права вимоги № 23-06/21-F від 23.06.2021 за №102.
01.07.2021 року до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» було направлено повідомлення про те, що 25.06.2021 року відбулось відступлення прав вимоги за договором № 23-06/21-F від 23.06.2021 р. до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке в свою чергу стало Новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно договору №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 р. Повідомлення отримане відповідачем 12.01.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0315075230940 (копія повідомлення додається).
Отже, відповідно до договору відступлення прав вимога № 23-06/21-F від 23.06.2021 р., ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» стає новим кредитором, яке має право грошової вимога та отримання від ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань станом на 30.07.2024 у Позичальника утворилась заборгованість за Договором №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 року у розмірі 26 547,52 грн (де: 22 058,08 грн - основна заборгованість за кредитом; 2621,50 грн - заборгованість за відсотками; 442,37 грн - 3% річних; 1425,57 грн - інфляційні)
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 26547,52грн.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником у визначений у кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування.
Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних, суд зазначає.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем не спростовано доводів Позивача щодо прострочення виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за Договором №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 року, що підтверджується матеріалами справи, а отже Позивач скористався своїм правом на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.
Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бородавка Вікторії Василівни (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" (код ЄДРПОУ: 41904846; адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 5-Б, оф. 5) заборгованості за кредитним договором №R350589/1334/863444 від 22.06.2020 у розмірі 26 547,52 грн, а також суми судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін