Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
02.12.2024м. ХарківСправа № 922/4162/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 5 868,20 грн.
заявник:Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, Харківська область, місто Харків, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код 42206328)
боржник: Фізична особа - підприємець Редько Ігор Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Редька Ігоря Миколайовича заборгованості у розмірі 5 868,20 грн, яка виникла на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 531193 від 01.01.2019 року.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
За змістом статтей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, виходячи із загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним, і тому, не може розглядатися судом, як доказ (Правова позиція ВС КГС 19.01.2021 року справа № 922/788/19, ВС КЦС 19.01.2022 року справа № 202/2965/19).
До заяви на підтвердження того, що саме боржник - фізична особа - підприємець Редько Ігор Миколайович, як споживач, акцептував договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 531193 від 01.01.2019 року, не додано належних доказів нанесення електронного підпису (у т.ч. роздруківка такого електронного підпису на паперовому носії, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).
В обґрунтування наявності підстав для стягнення заборгованості заявник надає копію платіжної інструкії від 31.01.2022 року № 2625785321, що на його думку підтверджує факт акцептування боржником умов договору.
Однак, суд відзначає, що хоча Правилами роздрібного ринку електричної енергії, приписам ст. 63 та п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та положеннями статті 634 ЦК України передбачено можливість укладення договору шляхом приєднання, водночас матеріали поданої заяви не містять доказів укладення договору в письмовій ( в тому числі електронній) формі, водночас обставини акцептування умов договору шляхом споживання електричної енергії/сплати рахунку не є безспірними та можуть бути встановлені в процесі розгляду справи в порядку позовного провадження.
В той же час, суд звертає увагу на приписи Закону України "Про електронну комерцію", позаяк приписами статті 11 вказаного Закону унормовано порядок укладення електронних договорів, зокрема:
- електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина 3 статті 11);
- електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних доказів укладення між сторонами у письмовій (в тому числі електронній) формі договору між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та фізичної особи - підприємця Редька Ігоря Миколайовича, а також доказів підписання замовником в один з визначених статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" способів електронного договору між сторонами, в тому числі через накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відтак, обставини укладення між сторонами у письмовій (в тому числі електронній) формі договору жодним чином не підтверджені.
Наведене в сукупності з відсутністю належних та достовірних доказів укладення боржником у письмовій (в тому числі електронній) формі договору з заявником позбавляє суд можливості встановити наявність між сторонами договірних відносин.
При цьому, суд наголошує, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено видачі судового наказу про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним шляхом вчинення конклюдентних дій, тобто без дотримання письмової (в тому числі електронної) форми.
Крім того, суд зазначає, що частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
На підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, заявником надано Комерційну пропозицію №1 для малих непобутових споживачів, відповідно до пункту 5 якої передбачено, що звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником "Акту прийому передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду Споживача.
Втім доданий заявником до заяви Акт-приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року та серпень 2023 року не підписаний з боку боржника, а відтак вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають також ознак безспірності у розумінні частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, заяву подано з порушенням вимог пункту 3 частини 3 статті 150, пункту 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктами 1, 8 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу: якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Ураховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Редька Ігоря Миколайовича заборгованості у розмірі 5 868,20 грн та відмовляє у видачі судового наказу.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини першої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
За приписами частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 152, 153, 154, 155, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з фізична особа - підприємець Редька Ігоря Миколайовича заборгованості у розмірі 5 868,20 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 02 грудня 2024 року.
СуддяЮрченко В.С.
справа № 922/4162/24