Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.11.2024м. ХарківСправа № 922/3576/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а)
до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код 04059243)
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код 14095412)
3. Фізичної особи-підприємця Білоконь Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
про скасування рішення в частині рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна
за участю представників:
прокурор - Ногіна О.М.
відповідача 1 - Мартинова А.М.
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3 - Макарова О.В.
Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області 03.09.2021 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та до Фізичної особи-підприємця Білоконь Олени Іванівни, згідно якого просить суд визнати незаконним та скасувати п. 15 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18.; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.07.2018 №5604-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Білоконь Оленою Іванівною (ідент. номер НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 178, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно; зобов'язати фізичну особу - підприємця Білокінь Олену Іванівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення підвалу № XXII, ХХІІа, XXIII, ХХІІІа, ХХІІІб, ХХІVа, XXIV, загальною площею 50,7 кв.м., вартістю 214 800 грн., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Правди (пр. Незалежності), 7, літ. «А-6». Також, прокурор просить суд покласти на відповідачів судові витрати.
В обґрунтування позову прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно, в порушення вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»., обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки у даному випадку ФОП Білоконь Оленою Іванівною жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснено.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 03.09.2021 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/3576/21 та визначено її до розгляду судді Шатернікову М.І.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 вересня 2021 року прийнято позов прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3576/21, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі розпочате підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 12:00 05.10.2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2021 було зупинено провадження по справі № 922/3576/21 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
11.10.2021 другим відповідачем надано заяву (вх. № 23957) про застосування строку позовної давності у справі № 922/3576/21. В даній заяві другий відповідач вказує, що прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, який обчислюється від 21.02.2018 - дати пленарного засідання сесії Харківської міської ради або 22.02.2018 - дати оприлюднення на офіційному сайті Харківської міської ради оскаржуваного рішення, з матеріалів справи не вбачається обґрунтування тих причин, які вплинули на можливість прокурора протягом значного періоду часу дізнатися про підстави для прийняття та зміст оскаржуваного рішення, за наявності для цього відповідних повноважень, прокурор не навів обставин, за яких він не міг раніше довідатися про вказані порушення; крім того, як зазначено в позовній заяві, прокурором виявлено порушення за результатами опрацювання у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 04.01.2017 по кримінальному провадженню № 42017221080000002, проте прокурор лише у вересні 2021 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування п. 15 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова»; визнання недійсним договору купівлі - продажу від 12.07.2018 № 5604-В-С; повернення нежитлових приміщень з пропущенням строку позовної давності, а тому пропуск прокуратурою строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України
Одночасно, 11.10.2021 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надало до суду відзив на позовну заяву (вх. № 23960), в якому другий відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву другий відповідач посилається на те, що: рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; згідно п. 15 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: м. Харків, вулиця Незалежності, 7, «літ. А-6», загальною площею 50,7 кв. м. підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Білоконь О.І."; вказані рішення прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 № 6691/17, отже прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб, оскільки рішення Харківської міської ради було реалізовано та вичерпало свою дію, позовна вимога прокурора про визнання його незаконним та скасування не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова; Управлінням комунального майна та приватизації як уповноваженим органом дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлових приміщень - право третього відповідача на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень ст. 289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов'язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме йому; у даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття його до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами; прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваного правочину.
Прокурором надано до суду відповідь на відзив другого відповідача (вх. № 24906 від 25.10.2021) в якій, на його думку, спростовує доводи останнього, викладені у відзиві, та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Зокрема прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а відповідно, рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 в частині відчуження ФОП Білоконь О.І. шляхом викупу вищевказаного об'єкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень) є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Також прокурор навів заперечення проти посилань другого відповідача на те, що ним було невірно обраний спосіб захисту майнових прав Харківської міської територіальної громади.
Крім того, 25.10.2021 прокурором до матеріалів справи надано заперечення на заяву другого відповідача застосування строку позовної давності (вх. № 24931), в яких прокурор наголошує на помилковості доводів 2-го відповідача про пропуск ним при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності, оскільки прокурор дізнався про встановлені порушення в ході досудового розслідування після проведення вилучення ряду приватизаційних справ, в т. ч. щодо приватизації спірних приміщень ФОП Білоконь О.І., здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19.
19.11.2021 третім відповідачем - ФОП Білоконь О.І. надано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 27347) в якому третій відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції ФОП Білоконь О.І. наголошує, що викуп спірного приміщення відбувся в суворій відповідності до чинного на момент такого викупу законодавства. Так, Харківською мількою радою, як органом уповноваженим на здійснення функцій щодо розпорядження комунальною власністю, було прийнято рішення про приватизацію спірного нерухомого майна та визначено конкретний спосіб здійснення такої приватизації. В свою чергу, ФОП Білоконь О.І. на момент включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу був їх орендарем на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 3246 від 22.05.2007, та Додаткової угоди № 14 від 01.12.2016 до вказаного договору, а відтак мав переважне право на його викуп. У відповідності до вимог ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми, було проведено незалежну оцінку приміщень до їх приватизації, що підтверджується матеріалами справи. При цьому третій відповідач наголошує, що до початку процесу приватизації приміщення, останнє було у користуванні ФОП Білоконь О.І. протягом більше 10 років і протягом цього часу відповідач 3 періодично здійснював ряд поліпшень майна, що полягали у привеленні стану приміщення від занедбаного до належного для здійснення підприємницької діяльності. Крім того третій відповідач вказує, що прокурором в позовній заяві та наданих позовних матеріалах жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення придбаного нерухомого майна у власника майна. Натомість оспорюваний правочин мав виключно позитивний ефект як для сторін, так і для територіальної громади міста Харкова. Одночасно з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, третій відповідач наголошує, що самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна. Так, при приватизації спірного майна був дотриманий справедливий баланс інтересів сторін, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у той час як позбавлення покупця придбаного майна, безумовно порушить такий баланс. Крім того, відповідач 3 наголошує на відсутності належного та достатнього обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави в даному процесі. Окрім іншого, відповідач 3 зазначив, що прокурором пропущений трирічний строк позовної давності за пред'явленими вимогами, який обчислюється з 21.02.2018 - прийняття рішення ХМР.
09.12.2021 першим відповідачем надано заяву (вх. № 29052) про застосування строку позовної давності у справі № 922/3576/21, в якій наголошено, що прокурор вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав при прийнятті оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії ХМР - 21.02.2018. Проте, прокурор лише 03.09.2021 звернувся до суду з позовом, а тому пропуск строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.
25.07.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у справі (вх. № 18764/24).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2024 року поновлено провадження у справі 922/3576/21 та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 26 жовтня 2024 о 11:00.
03.09.2024 через підсистему "Електронний суд" прокурором надано письмові пояснення (вх. № 21965/24) із викладенням правової позиції у справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі № 925/1133/18.
05.09.2024 через підсистему "Електронний суд" прокурором надано додаткові письмові пояснення (вх. № 22322) із викладенням правової позиції у справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі № 925/1133/18.
26.09.2024 через підсистему "Електронний суд" першим відповідачем надано заяву про застосування спливу строків позовної давності (вх. № 24228/24), відповідно до змісту якої Харківська міська рада наголошує на пропуску прокурором спеціального строку позовної давності, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та, як наслідок, просить застосувати положення ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 01.11.2024 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.
У підготовчому засіданні 26.09.2024 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 24.10.2024 р. об 11:00од..
27.09.24 через підсистему "Електронний суд" прокурором надано заперечення на заяву першого відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 24331/24), в яких зазначено, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності тривалістю три місяці та вважає що прокурором не пропущено ані загальний строк, ані спеціальний строк позовної давності, у зв'язку з чим просить задовольнити позов у повному обсязі.
23.10.2024 першим відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. № 26773), в якому він проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема, в обґрунтування заперечень вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення ним дотримано визначений законом спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки, рішення прийнято на черговій сесії ради, яка є правомочною, вказане питання включене в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, за результатами якого більшістю голосів присутніх депутатів прийнято рішення. Перший відповідач вказує що ним, як уповноваженим органом також дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлового приміщення, а саму приватизацію проведено в порядку, визначеному ст. 345 ЦК України, Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, тощо. Також вказує на те, що обирати спосіб проведення приватизації може виключно Управління комунального майна та приватизації, а прокурором не доведено наявність протиправної поведінки ФОП Білоконь О.І., яка б могла вплинути на дії органів приватизації, тому вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна не підлягають задоволенню. Крім того, ХМР вважає за необхідне, під час розгляду справи, врахувати висновки Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України № 157 щодо окремих питань приватизації комунального майна. Одночасно просить суд поновити пропущений строк на подачу відзиву по справі.
23.10.2024 через підсистему "Електронний суд" третім відповідачем подано заяву про застосування спливу строків позовної давності (вх. № 26815), відповідно до змісту якої ФОП Білоконь О.І. наголошує на пропуску прокурором спеціального строку позовної давності, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та, як наслідок, просить застосувати положення ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
24.10.2024 першим відповідачем до суду надано клопотання (вх. № 26891), в якому просить суд визнати докази подані прокурором недопустимими та не приймати їх до розгляду. В обґрунтування клопотання зазначає, що копії документів з приватизаційної справи ФОП Білоконь О.І. одержані з порушенням закону та надані до суду без відповідного дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому не підлягають розгляду судом.
У підготовчому засіданні 24.10.2024 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку першому відповідачу на подання відзиву на позов та долучено відзив до матеріалів справи з посиланням на ст. 42, 119, 165 ГПК України; протокольну ухвалу про долучення клопотання представника першого відповідача про визнання доказів недопустимими в порядку ч. 2 ст. 232 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 14.11.2024 р. о 11:30.
Присутній в судовому засіданні 14.11.2024 р. прокурор повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті спору та заперечував проти доводів першого, другого, третього відповідачів викладених у відзивах на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та заяв першого, другого, третього відповідачів про застосування строку позовної давності у справі № 922/3576/21.
Представник першого відповідача у судовому засіданні та у наданих заявах по суті спору заперечує проти заявлених вимог, просить відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що Харківською міською радою було дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Крім того, на думку першого та другого відповідачів в позовній заяві не зазначено чим саме та чиї права порушені при укладені спірного договору купівлі-продажу, як і не доведено належними та допустимими доказами порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати. Одночасно представник першого відповідачів наголошує, що прокурором пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Представник третього відповідача у судовому засіданні підтримує правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що прокурором не доведено протиправної поведінки третього відповідача, як покупця, яка могла вплинути на дії органів приватизації, у зв'язку з чим, допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця. Крім того, підтримує твердження представника першого відповідача щодо пропуску прокурором строку позовної давності
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
Сторонами справи визнається, що 22.05.2007 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Білокінь Оленою Іванівною (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 3246.
Додатковою угодою № 14 від 01.12.2016 вказаний договір оренди нежитлових приміщень № 3246 викладено у новій редакції, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини № ХХІІ, ХХІІа, ХХІІІ, ХХІІІа, ХХІІІб, ХХІVа, ХХІV, загальною площею 50,7 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інв. справа № 3373 від 18.11.2007 р.), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пр. Правди (пр. Незалежності), 7, літ. «А-6».
Майно передається в оренду з метою використання під офіс (п.1.2 договору).
За умовами п.3.1 договору вартість об'єкту визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 364 000,00 грн без ПДВ станом на 11.07.2016 р.
Розділ 5 договору визначає перелік прав орендаря, за якими останній має право, в тому числі здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця (п.5.2), за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця та Управління, орендар має право на придбання об'єктів оренди у власність (п.5.3), орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6).
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір діє до 22.03.2019.
01.12.2016 складено акт приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень, відповідно до яких третій відповідач прийняв в орендне користування вищевказані нежитлові приміщення. Комунікації: електропостачання, водопостачання, водовідведення. Опалення немає. Санітарно-технічний стан задовільний.
31.01.2017 ФОП Білокінь Олена Іванівна (третій відповідач) подала на ім'я Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (другий відповідач) заяву щодо надання дозволу на приватизацію орендованого майна за адресою: м. Харків, пр. Правди (пр. Незалежності), 7, літ. «А-6», загальною площею 50,7 кв.м., що перебуває в орендному користуванні згідно договору оренди № 3246 від 22 травня 2007 року.
21.06.2017 рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.ст.26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила затвердити програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки згідно з додатком. Зазначено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проводити за рахунок орендарів незалежну оцінку вартості об'єктів нерухомого майна та у встановленому порядку укласти договори купівлі-продажу відповідних об'єктів.
Програма приватизації майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради (надалі - програма).
Відповідно до програми продавець - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління. Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми; юридичні особи інших держав, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми.
21.02.2018 рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 1008/18 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Відповідно до п. 15 додатку до рішення об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташованого у місті Харкові, пр. Правди (пр. Незалежності), 7, літ. «А-6», загальною площею 50,7 кв.м., підлягав приватизації шляхом викупу орендарем - Фізичною особою-підприємцем Білоконь О.І.
У відповідності до висновку про вартість майна, зробленого Фізичною особою-підприємцем Остащенко К.Ю., який діяв як суб'єкт оціночної діяльності, на підставі листа Управління комунального майна та приватизації № 2563 від 28.02.2018 та договору на проведення оцінки № 28-02/18-9 від 28.02.2018, ринкова вартість нежитлових приміщень за адресою місто Харків, пр. Незалежності, 7, літ. «А-6», загальною площею 50,7 кв.м. станом на 28.02.2018 складала 179 000,00 грн.
Даний висновок затверджений 05.03.2018 начальником Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради.
12.07.2018, на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022рр." та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", наказу Управління "Про оформлення договору купівлі-продажу" № 182 від 01.06.2018 між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Білоконь Оленою Іванівною (покупець) було укладено договір № 5604-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих третім відповідачем.
Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти нежитлові приміщення підвалу № ХХІІ, ХХІІа, ХХІІІ, ХХІІІа, ХХІІІб, ХХІVа, ХХІV в житловому будинку літ. «А-6» загальною площею 50,7 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7, об'єкт приватизації, орендовані ФОП Білоконь Оленою Іванівною згідно з договором оренди № 3246 від 22.05.2007. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером № 826.
Вартість об'єкта приватизації визначена у розділі 2 даного договору, а саме разом з ПДВ ціна продажу об'єкта приватизації, вказаного в розділі 1 становить 214 800 грн.
13.07.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації ДЕКМ ХМР («Продавець») та ФОП Білоконь Оленою Іванівною («Покупець») складено Акт прийому-передачі № 5604-В-С відповідно до якого «Продавець» передає, а «Покупець» приймає продані 12.07.2018 р. шляхом викупу нежитлові приміщення підвалу № ХХІІ, ХХІІа, ХХІІІ, ХХІІІа, ХХІІІб, ХХІVа, ХХІV в житловому будинку літ. «А-6» загальною площею 50,7 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7, ціна продажу яких становить 214 800, 00 грн разом з ПДВ.
Відповідно до акту приймання-передачі та службової записки № 65, дата повного розрахунку за договором - 13.07.2018.
Завершено процес приватизації нежитлових приміщень підвалу загальною площею 50,7 кв.м за адресою: місто Харків, проспект Незалежності, будинок 7» за ціною продажу - 214 800,00 грн згідно з Наказом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 09.08.2018 № 344.
Звертаючись до господарського суду з позовом прокурор вказав на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині п. 15 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Білоконь Оленою Іванівною , як їх орендарем.
Прокурор зазначив, що Фізичною особою-підприємцем Білоконь Оленою Іванівною в період перебування об'єкта нерухомості в оренді по день подачі заяви до міської ради про викуп не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, у зв'язку з чим вважає, що спірне нежитлове приміщення могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині п.15.
Крім того, прокурор вважає, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу вiд 12.07.2018 № 5604-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним, і як наслідок просить повернути спірне нежитлове приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради. Оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єкту нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.
Що стосується питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі є вимога про незаконним та скасування п. 15 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, та зобов'язання ФОП Білоконь О.І. повернути спірні нежитлові приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.
При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді м. Харкова.
Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада, з огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов'язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.
При цьому, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
Суд погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
Безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Що стосується позовних вимог, суд керується наступним.
Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому застосуванню підлягають норми Законів України "Про місцеве самоврядування", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма).
Оспорюване рішення Харківської міської ради № 1008/18 від 21.02.2018 прийнято на підставі Законів України “Про приватизацію державного майна», “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
При цьому у договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5604-В-С від 12.07.2018 зазначено, що його укладено на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки" та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
Відповідно до п.1.1 Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У пунктах 1.2, 2.2 Програми визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр., а також її принципи.
Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходженні коштів від приватизації до міського бюджету.
До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації; вибір способу приватизації об'єкта.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 Програми, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
За приписами ч. ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Відповідно до ч.1 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
Частиною 2 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Викуп об'єктів малої приватизації, за приписами ч.2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об'єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості Майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з п. 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до п.3.3 розділу III та п.7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).
Відповідно до п. 69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення) як об'єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п. 70 Методики № 1891, для визначення вартості об'єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Вибір виду вартості об'єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об'єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об'єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (п.71 Методики № 1891).
Згідно з абз. 6 п. 73 Методики № 1891 порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
За умовами п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п. 2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, третій відповідач до органу приватизації, документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, не подавав, що в свою чергу свідчить про те, що Фізична особа-підприємець Білоконь О.І. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 2007 по 31.01.2017, тобто по день подачі ним заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснив.
Дослідивши висновок про вартість оцінюваного майна нежитлових приміщень загальною площею 50,7 кв.м за адресою: м. Харків, проспект Незалежності, 7, наданий суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Остащенко К.Ю. від 28.02.2018, судом вбачається відсутність будь-яких відомостей про те, що третім відповідачем проводились ремонтні роботи у нежитлових приміщеннях підвалу № ХХІІ, ХХІІа, ХХІІІ, ХХІІІа, ХХІІІб, ХХІVа, ХХІV в житловому будинку літ. «А-6», загальною площею 50,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7, у т.ч. їх невід'ємні поліпшення здійснені за час оренди або на момент приватизації.
Не містять таких відомостей також і договір оренди № 3246 від 22.05.2007 в редакції додаткової угоди № 14 від 01.12.2016 року, копія якого надана до матеріалів справи, а також таких застережень не містить й договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5604-В-С від 12.07.2018.
Даний факт відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Враховуючи викладене, а також те, що жодних поліпшень орендованих третім відповідачем нежитлових приміщень, останнім не проводилось, суд дійшов висновку, що першим відповідачем, в супереч вимог ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.07.2018 № 5604-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Білоконь Оленою Іванівною, суд зазначає, що предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5604-В-С від 12.07.2018 недійсним на підставі ч. 1 ст.203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Проте суд зауважує, що за викладеними у цивільному законодавстві правилами, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Відповідачі звернулись до суду з заявами про застосування строку позовної давності.
Розглянувши заяви відповідачів щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав.
Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269, який набув чинності 07.03.2018.
Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.
Положеннями частини 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що приватизація (продаж) об'єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об'єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/4169/19, від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18, від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19.
Отже, завершення приватизації об'єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об'єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем і оформлюється наказом відповідного уповноваженого органу приватизації міської ради.
Оскільки спірний договір сторонами було укладено 12.07.2018, то на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269.
Положеннями ч. 2 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Таким чином, строк позовної давності визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації складає три місяці.
Вирішуючи початок перебігу строку позовної для визнання спірного договору недійсним, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 вказала, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
З наведеного вище вбачається, що початок строку звернення до суду з позовом пов'язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Наведеним спростовуються доводи прокурора про те, що перебіг позовної давності за вимогою про витребування майна слід пов'язувати з датою ознайомлення з ухвалою слідчого Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019, оскільки моментом вибуття спірного майна з комунальної власності у володіння іншої особи є дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності на майно за набувачем цього майна - ФОП Білоконь О.І., тобто 25.07.2018.
Оскільки позивачем є прокурор, який не був стороною спірного правочину, то строк позовної давності оскарження договору № 5604-В-С для прокурора почався саме з дати державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності на майно за набувачем цього майна - ФОП Білоконь О.І., тобто 25.07.2018 та, відповідно, сплив 26.10.2018.
В той же час, позовна заява подана до суду у вересні 2021, тобто через суттєво більший термін після спливу строку позовної давності.
Враховуючи викладене, суд констатує, що прокурором (позивачем) пропущено строк позовної давності, який встановлений в ч. 2 ст. 30 Закону № 2269 щодо оскарження договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації.
Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах, судом також не встановлено.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи заяви відповідачів про застосування позовної давності, зважаючи на недоведеність прокурором поважності причин пропуску встановленого Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" строку для звернення до суду з позовом щодо оскарження договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, суд відмовляє у задоволенні позову щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5604-В-С від 12.07.2018 та зобов'язання повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ХХІІ, ХХІІа, ХХІІІ, ХХІІІа, ХХІІІб, ХХІVа, ХХІV, загальною площею 50,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Правди (пр. Незалежності), 7, літ. «А-6», через сплив строку позовної давності.
При цьому, заперечення прокурора щодо заяви про застосування строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим судом не приймаються.
Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування п. 15 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Однак суд вважає за необхідне зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).
У даній справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 15 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову суду в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5604-В-С від 12.07.2018, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо клопотання 1-го відповідача про те, що копії матеріалів приватизаційної справи № 5604-В-С по договору купівлі-продажу 12.07.2018 нежитлових приміщень, які подані прокурором в якості засобів доказування, є недопустимими доказами, оскільки відсутня постанова слідчого прокурора про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК).
Докази, які можуть бути враховані судом, повинні відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК).
Допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частини 1, 2 ст.77 ГПК).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 222 КПК відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Отже, ст. 222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.
Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах, зокрема, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18).
В матеріалах справи, відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017 (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до господарського суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.
З врахуванням викладеного, надані прокурором копії матеріалів приватизаційної справи № 5604-В-С по договору купівлі-продажу 12.07.2018 нежитлових приміщень не приймаються судом як допустимі засоби доказування.
Водночас обставини справи встановлено за іншими належними та достовірними засобами доказування, які у своїй сукупності є достатніми для висновку суду про обґрунтованість позовних вимог прокурора, при цьому відомості щодо суті правовідносин які склались між сторонами визнаються всіма учасниками справи.
Ураховуючи те, що у позові відмовлено повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на прокурора (позивача).
Беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, з врахуванням систематичного оголошення в м. Харкові сигналу повітряної тривоги у зв'язку з військовою агресією РФ та постійними обстрілами м. Харкова ворожими військами РФ і неможливістю проводити в зв'язку із цим судових засідань по справі для збереження життя та здоров'я учасників судового процесу, а також з метою реалізації сторонами процесуальних прав та конституційного права на судовий захист, суд з поважних об'єктивних непереборних обставин вийшов за межі процесуальних строків, встановлених ГПК України для розгляду даної справи та складання рішення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 145, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а) до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код 04059243); 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код 14095412); 3. Фізичної особи-підприємця Білоконь Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) про скасування рішення в частині рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна - відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "28" листопада 2024 р.
Суддя М.І. Шатерніков