Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
21.11.2024м. ХарківСправа № 922/2929/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Пономарьова Н.В., адвокат.
відповідача: Самойлова Юлія Юріївна, керівник
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», місто Харків,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр», місто Харків,
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр», про стягнення основної заборгованості у сумі 355 355,77 грн.
21.08.2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2929/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та почато у справі № 922/2929/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10 вересня 2024 року.
При цьому, у прохальній частині позовної заяви сформоване прохання представника позивача (вх.№ 2929/24 від 20.08.2024 року) про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в сумі 408,65 грн., у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
21 вересня 2024 року, ухвалою суду, заяву (вх. № 2929/24 від 20.08.2024 року) представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про повернення надмірно сплаченого судового збору, сформовану у прохальній частині позовної заяви - задоволено. Повернуто Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 408,65 грн. яка була зарахована в дохід бюджету за платіжною інструкцією № 10903 від 18.07.2024 року на суму 4 672,92 грн.
04 вересня 2024 року канцелярією суду зареєстрований відзив (вх. № 22085). Дана заява по суті справи відповідачем сформована в системі "Електронний суд" 03.09.2024 року.
05 вересня 2024 року канцелярією суду зареєстрована відповідь на відзив (вх. № 22245). Дана заява по суті справи сформована позивачем в системі "Електронний суд" 05.09.2024 року.
09 вересня 2024 року канцелярією суду зареєстровані заперечення (вх. № 22533). Дана заява по суті справи сформована відповідачем в системі "Електронний суд" 09.09.2024 року.
10 вересня 2024 року протокольними ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засідання, судом було прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи відзив (вх. № 22085 від 04.09.2024 року), відповідь на відзив (вх. № 22245 від 05.09.2024 року), заперечення (вх. № 22533 від 09.09.2024 року).
10 вересня 2024 року, протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначенно справу до судового розгляду по суті на 03.10.2024 року.
03 жовтня 2024 року, протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до ч. 3 ст. 216 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 24.10.2024 року.
24 жовтня 2024 року, протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до ч. 3 ст. 216 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 29.10.2024 року.
Внаслідок ворожого обстрілу 28 жовтня 2024 року о 21:00 було пошкоджено приміщення в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв"язку з вказаними подіями, судове засідання по розгляду справи по суті 29 жовтня 2024 року о (об) 09:30 не відбулось.
Суддя-доповідач Юрченко В.С. з 01.11.2024 року по 12.11.2024 року включно перебувала у щорічній основній відпустці, та перший робочий день судді-доповідача Юрченко В.С. є 13.11.2024 року.
13 листопада 2024 року ухвалою-повідомленням сторони були проінформовані про призначення засідання по розгляду справи по суті у даній справі на 21 листопада 2024 року.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення ЄСПЛ у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
Враховуючи обставини справи та введення правового режиму воєнного стану в Україні, а також беручи до уваги поточну обстановку, що склалася у м. Харкові, а також беручи до уваги перебування судді-доповідача у щорічній основній відпустці з 01.11.2024 року по 12.11.2024 року, суд застосовує у даній справі принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача 21 листопада 2024 року надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У позовній заяві позивач зазначає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» займає житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Дмитрівська, 5, у який (житловий будинок) позивачем подається теплова енергія.
Відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі , як юридична особа.
01.06.2004 року між ОСББ «АЛЬМА-ЦЕНТР» та КП «Харківські теплові мережі» укладено договір про постачання теплової енергії № 2610. Відповідно до вказаного договору позивач взяв на себе обов'язок забезпечити безперервне постачання теплової енергії, якість якої відповідає умовам договору, підтримувати параметри теплоносія, здійснювати перевірку теплового обладнання. Відповідач в свою чергу, зобов'язався сплачувати вартість спожитої теплової енергії, приймати поставлену теплову енергії відповідно до акту виконаних робіт, забезпечувати належний стан та безпечну роботу власної системи теплопостачання.
Загальна площа нежитлових приміщень в м. Харків по вул. Дмитрівська, 5 складає 6712,10 кв. м, які оснащені централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі ». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово. Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами № 177/14834 від 24.10.2022; № 177/15781 від 06.04.2023; 177/127 від 24.10.2023; № 177/858 від 26.03.2024 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону до будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та відповідача.
Як вказує позивач, будинок за адресою м. Харків, вул. Дмитрівська, 5, у який позивачем надається теплва енергія, обладнаний приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення по об'єкту здійснювався згідно показань приладів обліку, встановленого у будинку.
Відповідно до умов договору, КП «Харківські теплові мережі» (Енергопостачальна організація) зобов'язалася постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.
Відповідно до розділу 6 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків за її використання.
У відповідності до позовної заяви, позивач вказує, що відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію підписані ним же, які не сплачено на даний час.
Об'єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначений у Додатку № 4 до Договору № 2610 від 01.06.2004 року.
За даними позивача, за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 355 355,77 грн., яка виникла з грудня 2022 року по березень 2024 року, що зумовило звернення з позовом до суду.
Відповідач вважає, що в нього відсутня заборгованість перед позивачем за опалення будинку в повному обсязі, оскільки позивачем застосовано не передбачений жодним нормативним актом тариф, що є протиправними та такими, що виходять за межі його повноважень, діями.
Зокрема, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що за текстом договору про постачання теплової енергії № 2610 від 01.06.2004 року, суть домовленості між учасниками даної справи вибудована наступним чином: організація постачає Споживачеві, який є колективним замовником, теплову енергію на опалення житлового багатоквартирного будинку, а Споживач сплачує за цю енергію відповідно до діючих тарифів за показами загальнобудинкового приладу обліку.
Станом на час подання позовної заяви Договір є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку повністю або частково.
У відзиві на позов відповідач також вказує, що за адресою багатоквартирного будинку є нежитлові приміщення у яких проводиться господарська діяльність двома юридичними особами, Фірма « 21 вік» Товариство з обмеженою відповідальністю та магазин ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», які мають індивідуальні договори на постачання теплової енергії з КП «Харківські теплові мережі» № 1080-10 та № 3056-10, що достеменно відомо Позивачу, інші споживачі будинку - громадяни України, які мають у власності житлові квартири, тобто населення.
Обгрунтовуючи свою позиція відповідач вказує, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Позивача за відкритим посиланням: https://www.hts.kharkov.ua/tariffs_2022_01.php#start тарифи на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення визначені Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №1051 від 30 грудня 2021 року в сумі 1539,50грн/Гкал з урахуванням ПДВ для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії.
Обгрунтовуючи застосування до відповідача тарифу на теплову енергію для населення, останній зазначає, що відповідач є Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, яке створене рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 15.08.1997 році.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житловокомунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Тобто, відповідач вважає, що ОСББ створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку та діє виключно для забезпечення реалізації їхніх прав, в тому числі, на отримання опалення будинку за обґрунтованими та справедливими тарифами. Голова правління об'єднання, що здійснює представницькі функції, також є власником квартири та мешкає в цьому багатоквартирному будинку.
Жодних управителів ОСББ «Альма-Центр» не наймало.
Згідно статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Тобто багатоквартирний будинок функціонує та управляється виключно самозабезпеченням, силами його мешканців.
Крім того, відповідач зазначає, що при укладенні договору про постачання теплової енергії № 2610 від 01.06.2004 року в Протоколі узгодження розбіжностей Позивач погодився, що ОСББ «Альма-Центр» є колективним замовником, що, в силу законодавчих змін, на сьогодні означає «Колективний споживач», до якого застосовується тариф для населення, проте, незважаючи на численні звернення ухиляється від визнання цього факту на теперішній час. Відповідач вказує, що ним було неодноразово скеровано до позивача звернення з метою переукладення договору за моделлю «колективний споживач» та приведення його у відповідність до чинного законодавства, надавав для цього необхідні документи, проте позивач жодних дій, направлених на виконання діючого Законодавства, не вчинив.
Обгрукнтовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що фактична відмова комунального підприємства застосовувати до ОСББ тариф для населення є нічим іншим, як порушенням прав громадян, які є мешканцями будинку, та застосування до них дискримінаційних умов, що полягають у змушуванні сплачувати за опалення за ціною вищою, ніж сплачують інші громадяни.
На думку відповідача, позивач самостійно встановив для відповідача тариф і відмовляється його змінювати, на підтвердження чого надає до відзиву листуванням між відповідачем та позивачем, з якого, на його думку, вбачається небажання позивача здійснити справедливі дії щодо перерахунку заборгованості та приведення відносин до відповідності з Законодавством України.
Відповідач вказує, що в нього відсутня заборгованість перед позивачем за опалення будинку в повному обсязі, оскільки позивачем застосовано не передбачений жодним нормативним актом тариф, що є протиправними та такими, що виходять за межі його повноважень, діями. При цьому відповідач вказує, що за розрахунком нарахувань, доданого до позовної заяви позивачем, до особового рахунку відповідача застосовується тариф 1 748,472грн/Гкал, розмір якого взагалі не передбачений жодним нормативним актом, що регулює встановлення будь-яких тарифів на опалення.
Додатком до відзиву слугує контррозрахунок, у відповідності до якого відповідч вказує, що ним було сплачено в повному обсязі за спожиту теплову енергію за тарифом 1539,50грн/Гкал., а станом на кінець опалювального періоду 2023-2024 рр. відповідачем здійснено переплату за теплову енергію в сумі 62 223,57 грн.
У відповіді на відзив позивач вказує, що тариф застосований при нарахуванні за послугу з теплопостачання є правомірним та робить посилання на законодавство України.
Зокрема, вказує, що згідно частині 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.07.2021 року за № 1085 (далі - НКРЕКП) внесені зміни до постанови НКРЕКП від 22.03.2017 року за № 308 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання". У зв'язку з внесеними змінами починаючи з 08.07.2021 року повноваження щодо ліцензування в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) перейшли до обласних та Київської міської державних адміністрацій, а встановлення тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання) та відповідні комунальні послуги суб'єктам природних монополій починаючи з 08.07.2021 відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад місцевого самоврядування згідно з підпунктом 2 пункту а частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з пункту 1.5 Постанови НКРЕКП "Про порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання" за № 1174 від 25.06.2019 року тарифи формуються для таких категорій споживачів: для потреб населення; для потреб бюджетних установ; для потреб інших споживачів.
Відповідно до листа НКРЕКП від 24.03.2015 року за № 2712/15/61-15 "Щодо надання роз'яснення тарифи для населення" розповсюджуються тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного
права громадянина на житло), і не розповсюджуються на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Позивач у відповіді на відзив вказує, що тариф для категорії «Населення» застосовується до споживачів, які уклали (приєдналися) договір з КП «Харківські теплові мережі» відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови КМУ "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 за № 830. Постановою НКРЕКП від 09.09.2020 року за № 1673 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води КП «Харківські теплові мережі» (в редакції постанови НКРЕКП від 30.11.2020 року за № 2265) встановлений тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення 1 457, 06 грн/Гкал (без ПДВ) х 1,2 % ставка ПДВ = 1 748,48 грн.
Як вказує позивач у відповіді на відзив, оскільки ОСББ є юридичною особою і між нею та позивачем укладено договір № 2610 від 01.06.2004 року, а мешканці будинку по вул. Дмитрівська, 5 в м. Харкові не укладали індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії, то рішення Харківської міської ради від 30.12.2021 року за № 1051 не може бути застосовано до нарахувань при такій моделі управління будинком .
Крім того, позивач вказує у заяві по суті справи, що відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку: 1. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних
послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Як вказує позивач у відповіді на відзив, на даний час відповідачем не надано підтвердження, що співвласниками будинку виявлено та реалізовано бажання про укладення індивідуальних договорів з позивачем.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що позивачем надано аргументи, з якими він не згоден, зокрема, застосування позивачем до відповідача тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення 1457, 06 грн/Гкал (без ПДВ) х 1,2 % ставка ПДВ = 1748,48 грн., оскільки Постанова НКРЕКП від 07.07.2021 за № 1085, якою повноваження про встановлення тарифів передані до органів місцевого самоврядування, прийнята пізніше ніж Постанова НКРЕКП від 09.09.2020 за № 1673. Тобто, з моменту прийняття органами місцевого самоврядування повноважень на встановлення тарифів та прийняття таких тарифів на сесіях зазначених органів Постанова НКРЕКП від 09.09.2020 року за № 1673 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води КП «Харківські теплові мережі» не може бути застосована, оскільки прийнята раніше та фактично втратила чинність в частині встановлення тарифів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, відповідач не виконував свої зобов'язання по перерахуванню грошових коштів за поставлену теплову енергію, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 355 355,77 грн.
15 серпня 1997 року відбулися установчі збори співвласників об'єднання багатоквартирного будинку, на яких прийнято рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр».
Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» є юридичною особою.
01 червня 2004 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» (відповідач/споживач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач/енергопостачальна організація) укладено тимчасовий договір № 2610 про постачання теплової енергії.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання, за умовами якого одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 статті 714 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як свідчать умови укладеного між учасниками господарського правовідношення договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків (в 3-х примірниках). Сплата здійснюється споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату (пункт 6.2, 6.4 договору).
На підтвердження факту надання послуг з постачання теплової енергії позивачем надано акти включення та відключення об'єкту споживача № 177/14834 від 24 жовтня 2022 року, № 177/15781 від 06 квітня 2023 року, № 177/127 від 24 жовтня 2023 року, № 177/858 від 26 березня 2024 року, залежно від періоду опалювального сезону, які підписані уповноваженими представником споживача та теплопостачальної організації. Крім того, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури за грудень 2022 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року - березень 2024 року, підтверджують фактичні об'єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії та визначають тариф на формування заборгованості за теплову енергію (т. 1, ст. 44-51).
Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку (частина 9 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Питання щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються уповноваженими на те органами, зокрема органами місцевого самоврядування, ці тарифи не можуть бути нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво і у разі виникнення спору щодо правильності їх розміру такі спори вирішуються в судовому порядку.
Крім того, в судовому засіданні 24.10.2024 року представник позивача вказав на ту обставину, що з відповідачем складались акти звірки взаєморозрахунків, як-то передбачено пунктом 6.2. тимчасового договору № 2610 про постачання теплової енергії від 01 червня 2004 року. Про що представник відповідача не мав заперечень, та підтвердив цю позиції позивача.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт наявності господарських правовідносин із позивачем в рамках укладеного договору № 2610 про постачання теплової енергії від 01 червня 2004 року., який не визнаний недійсним в судовому порядку, тому суд приймає цей факт при вирішенні спору по суті.
Також, судом встановлено, що Індивідуальних договорів із кожним мешканцем багатоквартирного будинку «Альма-Центр», по вулиці Дмитрівська, будинок 5, на постачання теплової енергії, не укладалось, протилежного матеріали справи не містять. Крім того, відповідач в судовому засіданні 24.10.2024 року підтвердив факт відсутності індивідуальних договорів із надавачем комунальних послуг та вказав, що правовідносини із позивачем регулюються договором від 01.06.2004 року № 2610.
Однак, заперечуючи проти позову, відповідач вказує на той факт, що враховуючи специфічний статус ОСББ, тариф на комунальні послуги по тепловій енергії до відповідача повинні застосовуватись для категорії як "для населення". Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Позивача за відкритим посиланням: https://www.hts.kharkov.ua/tariffs_2022_01.php#start тарифи на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води "для населення" визначені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №1051 від 30 грудня 2021 року в сумі 1539,50 грн./Гкал з урахуванням ПДВ для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії та надає свій контррозрахунок по якому останній має передплату по тепловій енергії 62 223,57 грн.
Згідно з пунктом 2 Розділу II Статуту ОСББ «Альма-Центр» об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Жодних управителів ОСББ «Альма-Центр» не наймало, про що зазначає сам відповідач.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 916/3837/21 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.
Отже, виходячи з визначених термінів, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року за № 2189-VІІІ (далі - Закон). Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше. Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.Відповідно до п.3 ч.2 ст.6 цього Закону виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація. Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону України № 2454-VIII від 07.06.2018 року Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку теплової енергії та водопостачання та до розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо уточнення порядку введення в дію Закону») було встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. 01.05.2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", яким внесено зміни до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги"в новій редакції, чинній з 01.05.2021 року, передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
В свою чергу, згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону. За приписами ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Частинами першою, другою статті 12 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
У частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону. За приписами частини 5 статті 13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року та № 1023 від 08.09.2021 року внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, аналіз наведених приписів приводить до висновку про те, що за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг (постанова від 18 листопада 2021 року у справі № 908/3233/20).
У відповідності до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об'єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об'єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань. Забороняється встановлювати у статуті об'єднання кількість голосів, необхідну для прийняття рішення, менше ніж 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників та більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників (а для прийняття рішення з питань обрання органів управління об'єднання, зміни форми управління, встановлення та зміни розмірів внесків/платежів, затвердження кошторису - більше ніж 67 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників), крім випадків, передбачених цим Законом.
За статутом ОСББ "Альма-Центр" (пункт 8) рішення на загальних зборах приймаєтя шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників.
Враховуючи вище зазначене, беручи до уваги особливий статус відповідача, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки він створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а вказаний закон та Статут ОСББ предбачає спеціальний порядок прийняття рішення зборами співвласників об"єднання, то відновідно, обрання моделі організаціних відносин із надавачем комунальних послуг (позивачем) проводиться по наявності прийнятого рішення загальними збрами співвласників багатоквартирного будинку по вулиці Дмитрівська, будинок 5 у місті Харкові (не меньше ніж 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників).
За матеріалами справи встановлено, що відповідач у листі від 03 вересня 2020 року за № 21 вказав на те, що на загальних зборах ОСББ "Альма-Центр" мешканці багатоквартирного будинку обрали модель договірних відносин з позивачем, додатком якого слугує витяч з протоколу загальних зборів ОСББ "Альма-Центр" від 20.03.2020 року.
У відповідь КП «Харківські теплові мережі» сформувало лист № 36/Т-694 від 01 жовтня 2020 року щодо необхідності надання інформації чи приєднувалися до пропозиції щодо обрання моделі договірних відносин юридичні особи, розміщені в будівлі.
Надалі, відповідачем було подано КП «Харківські теплові мережі» разом із листом № 40 від 19 грудня 2023 року щодо укладання договору як з колективним споживачем, протокол загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-центр» від 22 грудня 2022 року, у якому зафіксовано результат голосування щодо обрання моделі договірних відносин співвласників багатоквартирного будинку «Альма-центр» на послугу теплопостачання - індивідуальний договір із 108 осіб (власників квартир) проголосувало 34 особи «ЗА» та 51 особа «ПРОТИ».
Листом від 25 грудня 2023 року за № 07-52/13826 КП «Харківські теплові мережі» повідомило відповідача про необхідність обрання співвласниками багатоквартирного будинку «Альма-центр» моделі договірних відносин, яка буде обрана ними для укладання договору із теплопостачальною організацією.
Відповідач сформував до позивача колективне звернення мешканців будинку до якого додав протокол загальних зборів від 15 травня 2024 року, в якому ставилось на обговорення питання щодо укладання індивідуальних договорів з теплопостачальною організацією.
26.07.2024 року листом № 13-52/6504 позивач повідомив відповідача про те, що протокол зборів співвласників від 15 травня 2024 року містить лише 40 голосів, тоді як в цьому ж протоколі вказано, що в будинку знаходиться 108 квартир, що не відповідає 75% власників квартир, як це встановлено нормою Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Крім того, відповідача позивач проінформував про те, що для розгляду питання переводу на прямі розрахунки по послузі з постачання теплової енергії мешканців будинку необхідно належним чином оформлений протокол загальних зборів щодо обрання моделі договірних відносин.
Тобто, відповідач звертаючись до позивача із пропозицією укласти типовий договір як з колективним споживачем на надання комунальних послуг із надавачем комунальних послуг не представив останньому доказів того, що більшістю голосів співвласників багатоквартирного будинку «Альма-центр» (більше ніж 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників) було обрано модель договірних відносин на послугу теплопостачання із вирішенням укласти такий договір із КП «Харківські теплові мережі». Кожний раз, відповідаючи на пропозицію відповідача укласти договір, позивач звертав увагу на відсутність у змісті протоколу загальних зборів чіткої позиції співвласників багатоквартирного будинку «Альма-центр» по моделі договірних правовідносин.
Інших дій відповідача, покликаних на формування у юридичній площині у співвласників багатоквартирного будинку «Альма-центр» моделі договірних правовідносин із надавачем комунальних послуг вчинено не було, протилежного матеріали справи не містять.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Оцінюючи доводи сторін та зміст наданих доказів, керуючись стандартом вірогідності доказів, з огляду на вимір доказів, наданих відповідачем, порівнюючи їх з доказами наданими позивачем, суд вбачає, що відповідач своїми конклюдентними діями, які виражались у отриманні теплової енергії від позивача за період, який вказано у позові, підтримував юридичну дію договору від 01 червня 2004 року за № 2610 та не заперечив проти його дії в юридичній площині.
КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальна організація взяла на себе обов'язок забезпечити відповідачу безперервне постачання теплової енергії на підставі договору від 01.06.2004 року № 2610, який виконувався позивачем у повному обсязі, що підтверджено належними доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, формувались та направлялися відповідачу рахунки-фактури за послуги з постачання теплової енергії у охоплений визначеним позовом період, в яких зазначено тариф, який застосовується до споживача (відповідача). Направлення рахунків на дійсну адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати їх направлення належним, оскільки отримання цих рахунків відповідачем перебуває поза межами контролю позивача.
До позовної заяви додано Відомості обліку показань приладу обліку, які складаються щомісячно самим відповідачем за формою, яка ним же і затверджувалася, тобто він підтверджує дані, вказані в поданих відомостях приладу обліку по об'єму наданої позивачем послуги.
Згідно частині 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07 липня 2021 року за № 1085 (далі - НКРЕКП) внесені зміни до постанови НКРЕКП від 22 березня 2017 року за № 308 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» за якою, у зв'язку з внесеними змінами починаючи з 08 липня 2021 року, повноваження щодо ліцензування в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) перейшли до обласних та Київської міської державних адміністрацій, а встановлення тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання) та відповідні комунальні послуги суб'єктам природних монополій починаючи з 08 липня 2021 року відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад місцевого самоврядування згідно з підпунктом 2 пункту а частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з пунктом 1.5 Постанови НКРЕКП «Про порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» за № 1174 від 25 червня 2019 року тарифи формуються для таких категорій споживачів: для потреб населення; для потреб бюджетних установ; для потреб інших споживачів.
Відповідно до листа НКРЕКП від 24 березня 2015 за № 2712/15/61-15 «Щодо надання роз'яснення» тарифи для населення розповсюджуються тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджуються на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Тобто, тариф для категорії «Населення» застосовується до споживачів, які уклали (приєдналися) типового договору з КП «Харківські теплові мережі», обравши відповідну (індівідуальну) модель договірних правовідносин.
В даному разі, як вже було зазначено вище, із відповідачем не було укладено типового договору з КП «Харківські теплові мережі» за відповідною моделлю відносин, що зумовлює відсутність у позивача можливості застосовувати до відповідача тарифи для категорії «населення».
Постановою НКРЕКП від 09 вересня 2020 року за № 1673 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води КП «Харківські теплові мережі» (в редакції постанови НКРЕКП від 30 листопада 2020 року за № 2265) встановлений тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення 1457, 06 грн/Гкал (без ПДВ) х 1,2 % ставка ПДВ = 1748,48 грн.
Оскільки ОСББ є юридичною особою і між нею та позивачем укладено договір № 2610 від 01 червня 2004 року( іншого суду не надано), а мешканці будинку по вул. Дмитрівська, 5 в м. Харкові не укладали індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії, то рішення Харківської міської ради від 30 грудня 2021 року за № 1051 (яке покладено в обґрунтування заперечень проти суми заборгованості) не може бути застосовано до нарахувань при таких договірних відносинах.
Обгрунтування заперечень відповідача грунтуються на його не згоді із розміром тарифу у сумі 1 748,48 грн., який покладено до розрахунку заборгованості. Однак, як вже було вказано вище, тарифи для населення у розмрі 1539, 50 грн. розповсюджуються до споживачів, які уклали (приєдналися) типового договору з КП «Харківські теплові мережі», обравши відповідну модель договірних правовідносин, що здійсненно відповідачем не було.
Звернення відповідача до позивача листами щодо укладення договорів є лише одним із шаблів на шляху до узгодження договірних відносин у сфері надання послуги з отримання теплової енергії, та ця дія не є визначальною для розрахунку тарифу на надання послуги у зміненному розмрі (1539,50 грн.). Лише укладення договору із надавачем комунальної послуги у відповідності до нового порядку визначеного Законом України "Про дитлово- комунальні послуги" надає право відповідачу на отримання послуги по тарифу для категорії "населення" у відповідності до розмру, визначеного рішенням Харківської міської ради від 30 грудня 2021 року за № 1051.
Так, в матеріалах справи наявний лист від Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альма-Центр" за № 02 від 13.01.2023 року в якому останній прохає позивача перерахувати розмір тарифу на послуги теплопостачання у розмрі 1539,50 грн./Гкал., з урахуванням податку на додану вартість. Втім, належних доказів, які б свідчили про обрання співвласниками багатоквартирного будинку по вул. Дмитрівська, будинок 5, та узгодження цього тарифу з позивачем, не надано. Іншого, як-то більш активних дій, крім листування, по узгодження тарифу на теплопостачання, матеріали справи не містять, та відповідачем не надано.
Посилання відповідача на документ який має назву «Протокол согласования» б/н б/д, який на думку відповідача має значення для встановлення об'єктивних обставин даної справи в частині нарахування тарифу по споживачу - Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр», складений російською мовою, що є недопустимим, так як суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та статті 10 ГПК України (мова господарського судочинства), що в свою чергу позбавляє суд оцінити цей документ як доказ у даній справі. Тобто вказаний документ не може свідчити про інший порядок встановлення і застосування цін за комунальні послуги у спірний період, визначений позивачем в позові.
Відповідно до статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або Законом.
В даній справі, відповідач в одностороньому порядку, без отримання погодження позивача (як сторони по договору), змінив порядок розрахунків (пункт 6.1 договору) та проводив оплату за надані позивачем послуги по отриманню теплової енергії у меньшому розмірі, аніж це передбачено умовами тимчасового договору №2610 від 01.06.2004 року, застосовуючи до правовідносин тариф для категорії "населення", у відповідності до розміру, визначеного рішенням Харківської міської ради від 30 грудня 2021 року за № 1051, без укладання індивідуальних договорів із кожним мешканцем багатоквартирного будинку по вул. Дмитрівській, будинок 5, що не узгоджується із вимогам чинного законодавства.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, відповідно до статей 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату поставленої теплової енергії. При цьому зауважень щодо об'ємів теплової енергії чи невірно здійснених розрахунків поставленої теплової енергії від відповідача не надходило.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Необхідно зазначити, що рахунку фактури, за своїм сутнісним змістом засвідчують факт отримання споживачем (відповідачем по даній справі) теплової енергії у відповідному розмірі вартості теплової енергії та зобов'язують абонента (в даному разі відповідача) вчинити дії по погашенню заборгованості за відповідний період.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати послуг теплопостачальній організації.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 355 355,77 грн. основної суми заборгованості по сплаті за договором № 2610 від 01 червня 2004 року є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АЛЬМА-ЦЕНТР» (61052, місто Харків, вулиця Дмитрівська, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 24283356) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119) заборгованість в сумі 355 355 (триста п"ятдесят п"ять тисяч триста п"ядесят п"ять) грн.77 коп. та судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 4 264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 27коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.
Суддя В.С. Юрченко
справа № 922/2929/24