адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про закриття провадження у справі
21.11.2024 Справа № 917/1281/24
м. Полтава
За позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії з розгляду Акта про порушення №00005853 від 30.08.2022р.
Ухвалою від 08.08.2024 року суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
21.08.2024 року до суду від позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2024 року по справі №917/1281/24 про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вхід. № 11216).
Ухвалою суду від 06.09.2024 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.10.2024 року на 15:30 год. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
26.09.2024 року (вхід. № 12770) від відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що даний спір підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції, в зв'язку з чим просить суд закрити провадження в даній справі. Також, відповідач наголошує на тому, що якщо провадження у справі закрито не буде, то проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 10.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримує. Проти закриття провадження у даній справі заперечує.
Представник відповідача просить суд закрити провадження у даній справі з посиланням на те, що даній спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.11.2024 до 15:00 год.
Ухвалою суду від 12.11.2024 відкладено розгляд справи на 21.11.2024 на 15:00 год.
13.11.2024 (вхід. №15269) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява, в якій представник проти закриття провадження у справі заперечує та зазначає, що підсудність спору визначена правильно і даний спір підлягає вирішенню у Господарському суді Полтавської області.
Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2024 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти закриття провадження у справі заперечує.
Представник відповідача просить суд закрити провадження у справі № 917/1281/24.
В судовому засіданні 21.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
При прийнятті даної ухвали суд враховує наступне.
Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті). Перелік таких справ місять підпункти 1-21 ч. 1 ст. 20 ГПК України, з яких вбачається, що учасником господарських спорів може бути як фізична особа, яка не є підприємцем, так і фізична особа - підприємець, а також юридична особа.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу зазначено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право - і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/4239/16 зазначено про те, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні та від визначення цих правовідносин як господарських.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не була зареєстрована як фізична особа - підприємець і не являється фізичної особою - підприємцем на даний час.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2020 року ОСОБА_1 (як фізична особа, що без статусу підприємця) подала до АТ “Полтаваобленерго» заяву -приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. На дату подачі заяви-приєднання до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСОБА_1 (позивач) не була зареєстрована як фізична особа - підприємець.
Отже, ОСОБА_1 (позивач) приєдналася до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії заявою - приєднання від 14 травня 2020 року та підписала Договір о/р 20203716 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14 травня 2020 року саме як фізична особа, без статусу підприємця.
Документи, долучені до позову та відзиву, складені стосовно споживача ОСОБА_1 , свідчать про те, що споживач - ОСОБА_1 є фізичною особою, і не є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність.
У Акті про порушення споживачем ПРРЕЕ № 00005853 від 02 серпня 2022 року та у протоколі засіданні комісії № 00005853 від 30 серпня 2022 року також зазначено про розгляд порушення, вчиненого споживачем фізичною особою - ОСОБА_1 та не зазначено про те, що споживач здійснює господарську діяльність та виступає як фізична особа - підприємець. Також у протоколі не зазначено, що донарахування проведено саме як фізичній особі - підприємцю.
Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 вступила у господарські відносини з АТ “Полтаваобленерго» і зі своїми субспоживачами після смерті її чоловіка ОСОБА_2 у 2018 році, який був зареєстрований як ФОП, оскільки таких доказів (договорів, угод між позивачем та субспоживачами) матеріали справи не містять.
Суд вважає безпідставним також і посилання представника позивача на те, що майно, яке успадковане позивачем після смерті чоловіка: трансформаторну підстанцію, асфальтозмішувач, адміністративну будівлю, гараж, котельню можливо та доцільно використовувати лише з метою підприємництва, отримуючи від цього дохід.
Згідно Відповіді № 897368 від 11.11.2024 з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованою фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (запит суду від 11.11.2024), ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з першого кварталу 2018 року по 4 квартал 2024 року отримала дохід - заробітну плату, а також дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку в сумі 3,11 грн від Полтавської філії АТ «Укртелеком». Інформація про інші доходи відсутня.
Посилання представника позивача на те, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 20203716 від 14.05.2020 укладено в типовій формі як для непобутового споживача - суб'єкта підприємницької діяльності, а також на те, що використання відповідачем формули п. 8.4.10 ПРРЕЕ для нарахування необлікованої електричної енергії використовується тільки для непобутових споживачів, а обчислення перебігу реактивної енергії можливо тільки для комерційних непобутових споживачів, є також безпідставним, оскільки вищезазначені доводи не спростовують відсутності у позивача статусу суб'єкта господарювання - ФОП, а також відсутності між сторонами господарських правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно п. 1, п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Враховуючи вищезазначене, а також укладення між сторонами Договору о/р 20203716 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14 травня 2020 року, оскарження позивачем рішення Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії з розгляду Акта про порушення №00005853 від 30.08.2022 р., суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник не із господарських, а із цивільних правовідносин, а отже, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, розглядаються судом у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Отже, даний спір підлягає розгляду загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається у разі закриття провадження у справі.
При подачі позову до суду позивачем до Державного бюджету України сплачено судовий збір квитанцією до платіжної інструкції №0165310013 від 22.07.2024 р. на суму 3 023,00 грн та платіжною інструкцією №0.0.3826846450.1 від 16.08.2024 на суму 5,00 грн в загальному розмірі 3028,00 грн.
Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 3 028,00 грн судового збору, сплаченого квитанцією до платіжної інструкції №0165310013 від 22.07.2024р. на суму 3 023,00 грн та платіжною інструкцією №0.0.3826846450.1 від 16.08.2024 на суму 5,00 грн.
Керуючись п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 123, п.1 ч.1 ст. 231, ст. 234 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі.
2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 від 25.07.2002, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з Державного бюджету України (ККДБ 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, відомча ознака 83, номер рахунку - UA798999980313121206083016719, код за ЄДРПОУ 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) - 3 028,00 грн судового збору, сплаченого квитанцією до платіжної інструкції №0165310013 від 22.07.2024 р. на суму 3 023,00 грн та платіжною інструкцією №0.0.3826846450.1 від 16.08.2024 на суму 5,00 грн (оригінали в матеріалах справи).
3. Роз"яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду загальним судом у порядку цивільного судочинства.
4. Ухвалу направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту ухвали (ст.ст. 235,255 ГПК України).
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена 29.11.2024 року.
Суддя Солодюк О.В.