Справа № 201/14391/24
Провадження № 3/201/5125/2024
29 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ст. 124 КУпАП, -
ОСОБА_1 07 липня 2024 року о 15 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_1 , під час руху в районі перехрестя просп. Дмитра Яворницького з вул. Володимира Вернадського в м. Дніпрі перевищив максимальну швидкість у населених пунктах, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Фіат», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який виїжджав на вищезазначене перехрестя з вул. Володимира Вернадського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
ОСОБА_1 під час судового розгляду свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він, в час та місці, зазначені в протоколі, керуючи автомобілем «Форд», рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год по спуску просп. Дмитра Яворницького в м. Дніпрі, де проїзна частина покрита бруківкою, при цьому, наближаючись до перехрестя з вул. Володимира Вернадського, він несподівано побачив, як з другорядної дороги виїжджає автомобіль «Фіат», під керуванням водія ОСОБА_2 , який не надав йому переваги у русі, у зв'язку з чим він став вивертати лівіше та різко гальмувати, однак ОСОБА_2 продовжив перетинати означене перехрестя, у зв'язку з чим зіткнення між ними відбулось на крайній лівій смузі передньою частиною його автомобіля «Форд» з правою боковою частиною автомобіля «Форд».
Водій ОСОБА_2 при розгляді справи суду пояснив, що він, 07 липня 2024 року приблизно о 15 годині, керуючи автомобілем «Фіат», рухався по вул. Володимира Вернадського в м. Дніпрі та, наблизившись до перехрестя з просп. Дмитра Яворницького, пригальмував, після чого відновив рух та став виїжджати на нерегульоване перехрестя, розуміючи, що робить це безпечно, однак автомобіль «Форд», керований водієм ОСОБА_1 , рухався настільки швидко, що він не встиг закінчити перетинання означеного перехрестя, яке вже фактично проїхав, внаслідок чого відбулось зіткнення між вищевказаними автомобілями.
Дослідивши під час судового розгляду позиції учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення, а також надані останніми докази, ознайомившись з матеріалами справи, суд доходить висновку про винуватість правопорушника ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Так, винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності підтверджується: рапортами поліцейських, складеними за результатами вжитих заходів під час оформлення матеріалів за фактом ДТП; схемою місця дорожньо-транспортної події від 07 липня 2024 року, на якій з одного боку зображена ділянка дороги, де відбулась подія зіткнення, попередні напрямки руху водіїв та місце розташування транспортних засобів після цього, при цьому зі зворотного боку даної схеми зазначено перелік видимих пошкоджень цих засобів, механізм заподіяння яких повністю відповідає події даного зіткнення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ; матеріалами відеозапису з камери зовнішнього спостереження, на якому зафіксована подія адміністративного правопорушення за участю причетних транспортних засобів за обставин, установлених вище та обставин, викладених в протоколі; висновком комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи № КЕД-19/104-24/32205 від 13 серпня 2024 року, відповідно до якого дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП, водночас даний висновок комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи суд приймає як належний та допустимий доказ, оскільки для вирішення питань, поставлених перед експертом, заявником було надано достатню кількість вихідних даних, що мали об'єктивний характер, зокрема експерту на дослідження був наданий такий первинний та прямий доказ обставин, які підлягають доказуванню, як відеозапис з камери зовнішнього спостереження, на якому як першоджерелом була зафіксована подія адміністративного правопорушення; поясненнями водія-учасника події ОСОБА_2 , а також відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 171732 від 12 листопада 2024 року, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
З приводу зауважень сторони захисту щодо наявності недоліків у схемі місця ДТП та її невідповідності вимогам закону, необхідно зазначити, що суд, перевіривши її на відповідність вимогам п.п. 4, 5 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, вважає, що даний доказ був оформлений допустимим шляхом та належно відповідає обставинам зафіксованим в протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема на схемі місця ДТП графічно зображено ділянку дороги, на якій сталось зіткнення, попередні напрямки руху водіїв, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів, координати місця зіткнення, а також інші відомості, необхідні для встановлення фактів та обставин, що мають значення для розгляду справи та підлягають доказуванню. Таким чином аргументи захисника не тягнуть за собою визнання означеного доказу неналежним, оскільки це не впливає на суть розгляду справи та не перешкоджає суду досягти завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення, крім того останні істотно не порушують прав та свобод учасників процесу та не впливають на реалізацію ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Щодо заперечень сторони захисту відносно того, що протокол про адміністративне правопорушення було складено пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту його виявлення, що, на їх думку, суперечить вимогам ст. 254 КУпАП, слід зазначити наступне. Зокрема, відповідно до положень пункту 6 Розділу ІХ вищезазначеної Інструкції, у випадках, коли для прийняття об'єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріли ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода. Згідно з пунктом 7 Розділу ІХ зазначеної Інструкції, уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинна в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення. В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дійсно був складений пізніше одного місяця з дати вчинення ДТП, однак дані обставини не стали наслідком порушень з боку уповноважених посадових осіб, а наступили з об'єктивних причин, зокрема з огляду на необхідність неупередженого встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, задля всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин цієї справи, а також з метою виявлення причин та умов, що могли сприяти вчиненню адміністративного правопорушення.
Таким чином, слід вважати заявлені аргументи сторони захисту слушними, однак такі недоліки не впливають на суть розгляду даної справи та не перешкоджають суду досягти завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення і, як наслідок, забезпечити охорону порушених прав і свобод, а також охорону встановленого правопорядку, крім того останні надмірно не порушують прав та свобод учасників процесу та не впливають на реалізацію ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Отже, аргументи захисника щодо наявності недоліків у протоколі про адміністративне правопорушення, слід вважати безпідставними, оскільки, перевіривши зміст даного протоколу на відповідність вимогам закону, зокрема ст. 256 КУпАП, суд робить висновок про відсутність порушень на які вказує сторона захисту у своєму клопотанні. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить в собі всі обставини, необхідні для вирішення справи по суті, зокрема фактичні дані вчиненого протиправного діяння були викладені в повному обсязі, що дозволяє встановити дорожні умови та обстановку, що склалась на відповідній ділянці дороги під час зіткнення автомобілів між собою.
Водночас, з'ясовуючи ступінь участі (внеску) учасників дорожнього руху у спричиненні протиправного наслідку, суд виходить з того, що судовий розгляд проводиться лише стосовно водія ОСОБА_1 і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 171732 від 12 листопада 2024 року, у зв'язку з чим у цьому провадженні доказуванню підлягають лише фактичні обставини, викладені у даному протоколі стосовно водія ОСОБА_1 та встановлення в його діях порушень п. 12.4 Правил дорожнього руху України.
Крім того клопотання захисника щодо необхідності отримання додаткових доказів, зокрема допиту в якості свідків патрульних поліції, які склали цей протокол, а також дослідження даної події зіткнення експертним шляхом, суд вважає недоцільним і таким, що лише безпідставно затягне розумні строки розгляду цієї справи в разі його задоволення, оскільки в матеріалах адміністративної справи наявна така кількість інформації, яка в повному обсязі характеризує дорожні умови та обстановку, що склалась на відповідній ділянці дороги, водночас даних матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та прийняття об'єктивного та обґрунтованого рішення по ній. Разом з тим слід звернути увагу учасників провадження, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, встановлення наявності вказаних у клопотанні обставин адміністративного правопорушення підлягає з'ясуванню саме при розгляді справи відповідним органом (посадовою особою), в даному випадку судом.
Оцінюючи правову позицію сторони захисту щодо необхідності закриття провадження у цій справі за обставин збігу строків, передбачених ст. 38 КУпАП для притягнення особи до адміністративної відповідальності, без встановлення вини у її діях, в обґрунтування чого ця сторона посилалась на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року по справі № 308/8763/15-а, слід зазначити, що обставини справи, на які посилався захист, не є подібними до даної справи, оскільки предметом розгляду тієї справи були зовсім інші правовідносини, аніж ті, з приводу яких складено даний протокол про адміністративне правопорушення. Зокрема в тій справі особа притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку (об'єкт посягання - громадський порядок та безпека), відповідно тим діянням не заподіювалась шкода, у тому числі конкретній особі, на відміну від цієї справи за ст. 124 КУпАП, тобто за вчинення адміністративного правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, де було заподіяно шкоду конкретній особі - потерпілому (основний об'єкт посягання - безпека руху й експлуатації транспорту, додатковий обов'язковий об'єкт - майно та здоров'я особи). Таким чином в цих справах особи, які притягались до адміністративної відповідальності посягали на різні суспільні відносини, інтереси та блага, а отже мали відмінний об'єкт адміністративних правопорушень. Також склади вказаних адміністративних правопорушень відрізняються своєю об'єктивною стороною, зокрема обов'язковою ознакою об'єктивної сторони за ст. 124 КУпАП є наслідки і наявність між ними та діянням причинного зв'язку (матеріальний склад), водночас як для складу адміністративного правопорушення за ст. 175-1 КУпАП обов'язковою ознакою є лише діяння (формальний склад). Зазвичай є різною і суб'єктивна сторона цих правопорушень, зокрема за ст. 175-1 КУпАП вона характеризується виною у формі умислу, а за ст. 124 КУпАП - необережністю. Отже, різний суб'єктно-об'єктний склад цих справ породжує і різні правові наслідки, що настають в результаті їх розгляду, зокрема у частині подальшого відшкодування заподіяної шкоди потерпілій стороні, що відповідно обумовлює прийняття судового рішення із визнанням особи винуватою або невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення. З огляду на вищенаведені мотиви, можна зробити висновок про зовнішню схожість, але не подібність правовідносин, які були предметом розгляду цих справах, а отже не релевантність та не обов'язковість висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду.
Підсумовуючи вищевикладене, а також даючи оцінку дослідженим вище доказам з точки зору їх достатності та взаємозв'язку між собою для прийняття обґрунтованого процесуального рішення, суд вважає безперечним та доведеним той факт, що водієм ОСОБА_1 було порушено правила дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної події з автомобілем «Фіат», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про доведеність вини правопорушника в порушенні водієм транспортного засобу правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також іншого майна, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Однак, з матеріалів адміністративної справи, яка надійшла в провадження суду 14 листопада 2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення 07 липня 2024 року, а отже, на момент розгляду справи 29 листопада 2024 року, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення минув, у зв'язку з чим, у відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП, накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення не можливе, а провадження по даній справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 38, 247 п. 7, 283, 284 КУпАП України, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набрала чинності:
Суддя: В.М. Гончаренко