Справа № 161/16779/24
Провадження № 2/161/4505/24
29 листопада 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
10.09.2024 адвокат Маслюженко М.П. в інтересах ТзОВ «Санфорд Капітал» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обгрунтований тим, що 04.12.2017 ПАТ «Ідея Банк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №Z75.00202.003426104, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 60 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути його разом з процентними платежами.
Право вимоги за цим кредитним договором перейшло спочатку до ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (на підставі договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023), а потім - до ТзОВ «Санфорд Капітал» (на підставі договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023).
Відповідачка порушила свої зобов'язання за кредитним договором, не повернула кредит в повному обсязі та не сплатила проценти за його користування.
Заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 47 098,73 грн., з них 30 308,13 грн. - заборгованість за кредитом, 9 635,55 грн. - заборгованість за відсотками, 1 463,99 грн. - 3% річних та 5 691,06 грн. - інфляційні втрати.
Позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Ш.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Позовні матеріали направлялися відповідачці за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.
Оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
04.12.2017 ПАТ «Ідея Банк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №Z75.00202.003426104 (а.с. 60-61), за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 60 000 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявноcті), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обcлуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Умови кредитного договору №Z75.00202.003426104 від 04.12.2017:
- строк кредитування становить 36 місяців (п. 1.2);
- позичальник за користування кредитом сплачує позикодавцю річну змінювану процентну ставку, яка станом на день укладення кредитного договору становить 9,99 % річних (п.п. 1.3-1.4);
- позичальник повертає кредит разом з процентами в 36 щомісячних внесках згідно графіку щомісячних платежів (п. 2.1);
- нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт» (п. 2.5).
04.12.2017 АТ «Ідея Банк» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60 000 грн. (виписка з рахунку за період з 04.12.2017 - 16.11.2023, а.с. 62-64).
Строк кредитування сплив 04.12.2020.
16.11.2023 АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) уклали договір факторингу №16/11-23 (а.с. 34-40),
За умовами договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023:
- клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1);
- права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п. 4.1 цього договору (п. 5.1).
16.11.2023 АТ «Ідея Банк» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» право вимоги за кредитним договором №Z75.00202.003426104 від 04.12.2017 до ОСОБА_1 (друкований реєстр боржників №1 від 16.11.2023, а.с. 49-50, платіжні інструкції №566 від 17.10.2023 та №608 від 17.11.2023, а.с. 9).
29.12.2023 ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (клієнт) та ТзОВ «Санфорд Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №29/12-23 (а.с. 27-33).
За умовами договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023:
- клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1);
- права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з момента підписання сторонами цього договору (п. 5.1).
29.12.2023 ТзОВ «Фінансова компанія «Сонаті» відступило ТзОВ «Санфорд Капітал» право вимоги за кредитним договором №Z75.00202.003426104 від 04.12.2017 до ОСОБА_1 (п. 5.1 договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, а.с. 27-33, витяг з друкованого реєстру боржників №1, а.с. 42).
Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.00202.003426104 від 04.12.2017 на дату відступлення АТ «Ідея Банк», як первісним кредитором, права вимоги становила 39 943,68 грн., з них 30 308,13 грн. - заборгованість за кредитом, 9 635,55 грн. - заборгованість за відсотками (довідка-розрахунок заборгованості станом на 16.11.2023, а.с. 59).
Крім того, ТзОВ «Санфорд Капітал», як новий кредитор, на підставі ст. 625 ЦК України нарахувало відповідачці 3% річних в розмірі 1 463,99 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 691,06 грн. (за період з 05.12.2020 по 23.02.2022) (розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, а.с. 56).
Контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідачка не подала.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України (в редакції закону станом на момент укладення кредитного договору) використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
АТ «Ідея Банк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №Z75.00202.003426104 від 04.12.2017.
На підставі цього договору відповідачка отримала кредитні кошти, однак їх, як і відсотки за користування кредитними коштами, в повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання. В подальшому АТ «Ідея Банк» відступило своє право вимоги за кредитним договором по ланцюгу правочинів факторингу ТзОВ «ФК «Сонаті», потім - ТзОВ «Санфорд Капітал».
ТзОВ «Санфорд Капітал», як новий кредитор, на підставі ст. 625 ЦК України нарахувало відповідачці 3% річних та інфляційні втрати.
В зв'язку з цим у ТзОВ «Санфорд Капітал» виникло право вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором, яке воно реалізувало.
Заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором №Z75.00202.003426104 від 04.12.2017 становить 47 098,73 грн., з них 30 308,13 грн. - заборгованість за кредитом, 9 635,55 грн. - заборгованість за відсотками, 1 463,99 грн. - 3% річних та 5 691,06 грн. - інфляційні втрати.
Такий розмір заборгованості є обгрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідакою.
Суд висновує, що права позивача є порушеними, а відповідачка є відповідальною за це. Отже, позов слід задовольнити.
VI.Судові витрати
Щодо судового збору
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до стягнення 5 200 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024, реєстр боржників від 15.07.2024, акт приймання-передачі наданих послуг №4 від 12.08.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3332 від 28.04.2017 (а.с. 16-22, 41, 46). Такі витрати складаються з сум: 1 200 грн. - проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, 4 000 грн. - складання, підписання та подання до суду позовної заяви.
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах щодо стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №Z75.00202.003426104 від 04.12.2017 в розмірі 47 098,73 грн. (сорок сім тисяч дев'яносто вісім гривень, 73 копійок), з них 30 308,13 грн. - заборгованість за кредитом, 9 635,55 грн. - заборгованість за відсотками, 1 463,99 грн. - 3% річних та 5 691,06 грн. - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-ий пов, прим. 68, 69; код в ЄДРПОУ 43575686.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного тексту рішення суду - 29.11.2024.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін