02 грудня 2024 року Справа № 915/1689/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
без виклику сторін
справу № 915/1689/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, електронна пошта: office@bizpozyka.com;
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Іваха Едуарда Володимировича,
АДРЕСА_1 ;
про: стягнення заборгованості в розмірі 9791 грн. 87 коп.,-
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - позивач) пред'явлено позов про стягнення з Фізичної особи - підприємця Іваха Едуарда Володимировича (далі - відповідач) заборгованості за кредитом в загальній сумі 9791 грн. 87 коп. та 2147 грн. 20 коп. судового збору.
У позивній заяві також викладено вимогу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Іваха Едуарда Володимировича грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою суду від 08.11.2023 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 № 73, у зв'язку зі звільненням у відставку з посади судді Ткаченко О.В., головуючим суддею в даній справі призначено Алексєєва А.П.
Ураховуючи, що за результатом повторного автоматизованого розподілу даної справи, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 № 94 у зв'язку з відпусткою (без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду у період з 15 липня 2024 до 15 липня 2025) судді Алексєєва А.П. (підстава - наказ Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2024 № 137-б), головуючим суддею в даній справі призначено Коваля С.М.
Ухвалою 12.08.2024 суддею Ковалем С.М. справу прийнято до свого провадження та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою про прийняття до свого провадження у справі від 12.08.2024 направлена на адресу відповідача. Відповідач належним чином повідомлений про прийняття до провадження у справі, так як ухвала від 12.08.2024 направлена на адресу, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Ураховуючи викладене та те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (кредитодавцем) та фізичною особою підприємцем Івахом Едуардом Володимировичем (позичальником) укладено договір про надання кредиту від 22.02.2022 № 450643-КС-001 (далі - договір), згідно умов якого кредитодавець зобов?язався надати позичальнику кредит в розмірі 5000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).
Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн. (П'ять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 8 тижнів.
Процента ставка: в день 1,41825182, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 750,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 5000,00 грн.
Термін дії Договору до 19.04.2022 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту : 8760,00 грн.
Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів (п. 2 договору).
У п.3 договору визначено графік платежів.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України (п. 10 договору).
Відповідно до ч. 1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов?язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
За змістом ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання кредиту та додаткові угоди до нього містять відмітки про підписання їх одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором".
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором, а саме: суми прострочених платежів по тілу кредиту, суми прострочених платежів за процентами, суми прострочених платежів за комісією.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, на даний час за підприємцем обліковується заборгованість по договору у загальній сумі 9791 грн. 87 коп. з яких: 5000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредита, 4041 грн. 87 коп. - сума прострочених платежів по процентах, 750 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб?єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв?язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Суд зазначає, що одноразові ідентифікатори, якими підписані договір про надання кредиту та додаткові угоди до нього, складаються з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію".
За такого суд визнає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору ним надано відповідачу кредитні кошти в межах суми, погодженої в договорі, шляхом перерахування на банківську картку позичальника за № НОМЕР_1 , яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
Викладені обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи анкетою клієнта від 13.10.2023.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов?язку.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов?язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред?явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред?явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом вище, позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов??язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3 договору визначений Графік платежів для погашення заборгованості позичальника, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом та загальний платіж.
Так, згідно з вищевказаним Графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту, сплата процентів та комісії відбувається шляхом сплати відповідачем кожні 14 днів, з кінцевою датою повернення - 19.04.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов?язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Іваха Едуарда Володимировича заборгованості по кредиту в сумі 5000 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд також визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначалося вище, в даному випадку сторонами у п.п. 1-2 договору погоджено, що проценти за користування кредитом за цим договором є фіксованими та становлять 1,41825182 % за кожен день користування кредитом; протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Частинами 1-2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період 22.02.2022-19.04.2022 (з дня видачі кредиту по день остаточного погашення кредиту згідно графіку, складає суму 4041 грн. 87 коп.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача зі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами становить 4041 грн. 87 коп. та 750 грн. відповідно.
Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 4041 грн. 87 коп. та комісії за надання кредиту у сумі 750 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Отже, позов ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" належить задовольнити повністю.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).
Ураховуючи викладене, витрати ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" на оплату позовної заяви судовим збором належить покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іваха Едуарда Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 41084239) грошові кошти у загальній сумі 9791 грн. 87 коп. з яких: 5000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредита, 4041 грн. 87 коп. - сума прострочених платежів по процентах, 750 грн. - сума прострочених платежів за комісією, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2147 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль.