вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2024 р. Справа № 911/3261/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
до Фізичної особи-підприємця Данильченко Ірини Володимирівни
про стягнення 32 713,68 гривень
за участю представника позивача: Виноградов Ю.Е. (довіреність №9 від 26.12.2023)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (далі - ТОВ "Бізнес Позика"/позивач) до Фізичної особи-підприємця Данильченко Ірини Володимирівни (далі - ФОП Данильченко І.В./відповідачка) про стягнення заборгованості за договором №450532-КС-001 про надання кредиту від 22.02.2022 у розмірі 32 713,68 грн, яка складається з:
- 11 000,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту;
- 20 063,68 грн прострочених платежів по процентах;
- 1 650,00 грн прострочених платежів за комісією.
Господарський суд Київської області ухвалою від 17.11.2023 у справі №911/3261/23 залишив позовну заяву ТОВ"БІЗНЕС ПОЗИКА" без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
27.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення з документами на їх підтвердження.
За змістом відповідного позову та його прохальної частини ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", посилаючись на ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про витребування в АТ КБ "Приватбанк" інформації, що містить банківську таємницю, а саме:
- інформації про те, чи випускалась банківська карта НОМЕР_5 на ім'я Фізичної особи-підприємця Данильченко Ірини Володимирівни;
- інформації про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 22.02.2022 по 27.03.2023 включно.
Господарський суд Київської області ухвалою від 06.12.2023 у справі №911/3261/23 постановив:
- прийняти позовну заяву ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до розгляду, відкрити провадження у справі №911/3261/23 та призначити її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 15.01.2024;
- викликати у судове засідання представників сторін;
-у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовити;
- зобов'язати позивача у строк до 15.01.2024 надати суду письмові пояснення про наявність/відсутність у нього відповідних доказів на підтвердження проведення операції з перерахування відповідачу позики у розумінні договору №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020, а також пояснення стосовно наявності у позивача доступу до кредитної історії відповідача;
- витребувати у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Данильченко І.В. договору про надання кредиту №450532-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта. Вказані докази слід надати суду для огляду у формі демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства на сайті www.my.tpozyka.com, за допомогою персонального комп'ютера.
12.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшли додаткові пояснення у справі, зокрема щодо надання оригіналів електронних доказів шляхом демонстрації суду вебсайту товариства.
Так, позивач вказав, що подані ним примірники оферти, акцепту і договору і є оригіналами електронних документів, тоді як позивачу не зрозуміло яким чином огляд вебсайту товариства дасть змогу суду оглянути оригінали електронних доказів.
15.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить суд витребувати у АТ КБ "Приватбанк" письмові докази.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.01.2024 у справі №911/3261/23, зокрема, відклав судове засідання на 05.02.2024 та повторно витребував у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Іриною Володимирівною договору про надання кредиту №450532-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта; зокрема постановив, що вказані докази слід надати суду для огляду шляхом демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства на сайті - www.my.tpozyka.com, за допомогою персонального комп'ютера.
05.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшло клопотання, відповідно до якого позивач, з метою об'єктивного та правильного вирішення справи, надав суду:
- DVD-R диск з наявними на такому носії: примірником електронного договору №450532-КС-001 від 22.02.2022; копією протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису примірника електронного договору №450532-КС-001 від 22.02.2022;
- паперові копії: протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису; протоколу загальних зборів учасників ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" №15 від 11.10.2022, зокрема, щодо звільнення директора ОСОБА_1 з посади директора товариства; роздруківки з поштового ресурсу в мережі Інтернет з доменним ім'ям https://mail.google.com.
Господарський суд Київської області ухвалою від 05.02.2024 у справі №911/3261/23 відклав судове засідання на 04.03.2024, а також клопотання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про витребування доказів задовольнив частково та витребував у АТ КБ «Приватбанк»:
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи АТ КБ «Приватбанк», чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я ФОП Данильченко І.В.;
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 станом на 22.02.2022.
28.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ КБ «Приватбанк» надійшов лист, згідно якого банк повідомив суд про неможливість у встановлений строк надати відповідь, яка буде підготовлена у строк 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
01.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ КБ «Приватбанк» надійшов лист, згідно якого банк надав суду виписку про рух коштів станом на 22.02.2022по рахунку, відкритому для обслуговування картки № НОМЕР_2 на ім'я Данильченко І.В.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.03.2024 у справі №911/3261/23 відклав судове засідання на 18.03.2024.
18.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Бізнес Позика" надійшли додаткові пояснення у справі, зокрема щодо обставин дійсного перерахування відповідачці коштів та доказів на підтвердження таких обставин, у тому числі і у вигляді наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки по рахунку.
Господарський суд Київської області у судовому засіданні 18.03.2024 наголосив представнику позивача на необхідності подання суду оригіналів електронних доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, а також ухвалою від 18.03.2024 у справі №911/3261/23 відклав судове засідання на 15.04.2024.
12.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Бізнес Позика" надійшли додаткові пояснення, відповідно до змісту яких позивач, зокрема, повідомив про те, що він надав достатньо належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження укладення договору, тоді як технічно не можливо подати суду первинні доказів на підтвердження обставин укладення електронного договору, зокрема щодо кожної дії позичальниці, які описані у поданій раніше суду візуальній послідовності дій.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.04.2024 у справі №911/3261/23,зокрема, відклав судове засідання на 06.05.2024 та втретє витребував у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Іриною Володимирівною договору про надання кредиту №450532-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта; зокрема постановив, що вказані докази слід надати суду для огляду шляхом демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства на сайті - www.my.tpozyka.com, за допомогою персонального комп'ютера.
17.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Бізнес Позика" надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких позивач повторно виклав доводи та аргументи, тотожні зазначеним у раніше поданих поясненнях, зокрема, повідомив про те, що він надав достатньо належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження укладення договору, тоді як судовою практикою за позовами товариства у подібних правовідносинах підтверджується позиція позивача щодо вказаного, яка має бути оцінена за стандартом «вірогідність доказів».
Господарський суд Київської області ухвалою від 06.05.2024 у справі №911/3261/23, зокрема, відклав судове засідання на 03.06.2024 та вчетверте витребував у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Іриною Володимирівною договору про надання кредиту №450532-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта; зокрема постановив, що вказані докази слід надати суду для огляду шляхом демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства на сайті - www.my.tpozyka.com, за допомогою персонального комп'ютера.
30.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розляду справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 03.06.2024 у справі №911/3261/23, зокрема, відклав судове засідання на 01.07.2024 та вп'яте витребував у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Іриною Володимирівною договору про надання кредиту №450532-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта; зокрема постановив, що вказані докази слід надати суду для огляду шляхом демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства на сайті - www.my.tpozyka.com, за допомогою персонального комп'ютера.
10.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Бізнес Позика" надійшли додаткові пояснення разом з долученими до них окремими письмовими поясненнями начальника відділу технічної розробки та підтримки товариства щодо неможливості надати суду оригінали електронних доказів щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі.
У судове засідання 01.07.2024, як і у попередні засідання відповідачка та/або її представник не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили.
Водночас під час розгляду вказаної справи, у тому числі у встановлений судом строк, відповідачка не скористалася наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України правом та відзив на позовну заяву не подала, як і не надала жодних доказів у справі, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.
В розрізі зазначеного та можливості відповідачки реалізувати свої процесуальні права враховано, що усі постановлені у вказаній справі ухвали судом направлено на адресу зареєстрованого згідно ЄДР місцезнаходження ФОП Данильченко І.В., а також на адресу електронної пошти згідно даних ЄДР - ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідну поштову кореспонденцію повернуто органом поштового зв'язку з зазначенням причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та усі інші, постановлені під час розгляду справи ухвали судом офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачці надано право бути обізнаною про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
У судовому засіданні 01.07.2024 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої
Згідно викладених ТОВ "Бізнес Позика" у позові доводів22.02.2022 між ним та ФОП Данильченко І.В. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), у відповідності до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" та затверджених позивачем Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Правила про надання грошових коштів у кредит), укладено електронний договір про надання кредиту №450532-КС-001 шляхом вчинення обома сторонами послідовних дій та обміну електронними повідомленнями, а саме:
- ФОП Данильченко І.В. через вебсайт ТОВ "Бізнес Позика" - https://bizpozyka.com/, шляхом введення логіну та паролю особистого кабінету, ввійшла до нього та за допомогою відповідної інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) подала заявку на отримання кредиту, у якій вказала, зокрема, номер свого поточного (карткового) рахунку - НОМЕР_5;
- ТОВ "Бізнес Позика" направило відповідачці пропозицію (оферту) щодо укладення договору №450532-КС-001та одноразовий ідентифікатор G-5316;
- ФОП Данильченко І.В. прийняла пропозицію укласти договір №450532-КС-001, шляхом введення/відправлення одноразового ідентифікатора G-5316, надісланого позивачем на вказаний відповідачкою в анкетних даних номер телефону НОМЕР_4 .
В підтвердження вказаних обставин до позовної заяви ТОВ "Бізнес Позика" долучено зображення у форматі pdf паперових копій: анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) від 13.10.2023за підписом директора товариства М.М. Гайворонської, а також візуальної форми послідовності дій клієнта за підписом директора товариства М.М. Гайворонської.
Також до поданої засобами ЄСІТС «Електронний суд» позовної заяви додано зображення у форматі pdf, найменовані як:
- пропозиція укласти договір (оферта) №450532-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 22.02.2022 (без відміток про проставлення підпису у відповідному полі);
- прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №450532-КС-001про надання кредиту (електронна форма) від 22.02.2022 (без відміток про проставлення підпису у відповідному полі);
- договір №450532-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 22.02.2022 з відмітками у полі підпису про те, що такий договір підписано від імені позичальника та товариства, відповідно:22.02.2022 о 10:16:28 одноразовим ідентифікатором G-5316 та 22.02.2022 о 10:16:29;
- Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", затверджені наказом директора товариства №25-ОД від 03.11.2021 (далі - Правила про надання грошових коштів).
Поряд з тим у змісті додатків до позову ТОВ "Бізнес Позика" зауважено, що у нього наявні у розпорядженні оригінали наданих ним вище усіх доказів.
Усуваючи ж недоліки позовної заяви та надалі подаючи додаткові пояснення, позивач зазначив, що згідно статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передачі грошей, тоді як договір про надання кредиту №450532-КС-001укладено у відповідності до вимог законодавства і сама лише його електронна форма не може спростовувати його юридичну силу з огляду на приписи закону, зокрема, статей 207, 639 ЦК України та статей 5, 6, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також приписів Закону України "Про електронну комерцію", зокрема згідно ч. 13 ст. 11 якого докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказуючи на подання до суду візуальної форми послідовності дій клієнта, позивач зазначив, що згідно повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 13.02.2019 для вказаної комісії належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в ІТС, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.
В розрізі вказаного позивач зауважив, що до матеріалів позову ним додано всі оригінали та/або копії доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та які при поданні через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» засвідчено електронним цифровим підписом представника позивача, зокрема такими доказами є візуальні форми кредитного договору, які повністю відтворюють ориганли електронної форми договору.
З огляду на вказане позивач зауважив, що наданий ним до суду примірник кредитного договору є його оригіналом, відтак будь-які інші варіанти кредитного договору у позивача відсутні та не можуть бути подані до суду, як і не можуть бути подані позивачем інші докази на підтвердження викладених у наведеній вище візуальній формі послідовності дій ФОП Данильченко І.В. під час укладення договору.
Надалі, під час розгляду цієї справи позивачем з метою додаткового підтвердження обставин укладення між сторонами електронного договору долучено до матеріалів справи:
- DVD-R диск з наявними на такому носії: примірником електронного договору №450532-КС-001 від 22.02.2022; копією протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису примірника електронного договору №450532-КС-001 від 22.02.2022;
- паперові копії: протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису; протоколу загальних зборів учасників ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" №15 від 11.10.2022, зокрема, щодо звільнення директора ОСОБА_1 з посади директора товариства; роздруківки з поштового ресурсу в мережі Інтернет з доменним ім'ям https://mail.google.com.
Зауважуючи про чинність укладеного між сторонами електронного договору, позивач зазначив, що передбачена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину передбачає, що він породжує для сторін права та обов'язки доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Усе вказане вище, у тому числі і стосовно правомірності порядку укладення електронного договору та його дійсності, а також правомірності розрахунку боргу, зокрема і у разі неподання іншою стороною доказів на спростування таких обставин і розрахунку, за доводами позивача, підтверджується позиціями судів апеляційної та касаційної інстанції, викладеними: у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №916/3190/23, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 у справі №922/3271/23, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №904/2865/23.
Посилаючись на вказане та позицію суду касаційної інстанції, викладену у постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, позивач зауважив, що наявність обставин, на яку сторона посилається, вважається доведеною, якщо надані на підтвердження таких обставин докази є більш вірогідними ніж докази, подані на спростування таких обставин.
Отже, за доводами позивача, згідно вказаної позиції та стандарту «вірогідність доказів» обставини вказаного спору слід вважати такими, що скоріше були (мали місце), аніж не були.
Покликаючись на все наведене, позивач вважає укладеним та дійсним електронний договір про надання кредиту №450532-КС-001від 22.02.2022, зокрема з урахуванням того, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення позичальником входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Вказане, за доводами позивача, підтверджується позицією Верховного Суду у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зауважив, що згідно умов вказаного договору кредиту відповідачці надано грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , яку остання вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
На підтвердження вказаних обставин ТОВ "Бізнес Позика" надано суду копію довідки №495582199, сформованої, за доводами позивача, 22.02.2022 в платіжній системі «TAC Pay» на виконання умов укладеного позивачем з АТ «Таскомабнк» договору №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020.
Зарахування 11 000,00 грн на рахунок ФОП Данильченко І.В., за доводами позивача, також підтверджується наданими АТ КБ «Приватбанк» на вимогу суду листом та випискою по рахунку НОМЕР_5.
Натомість, за доводами позивача, позичальниця належним чином не виконала власні зобов'язання за договором про надання кредиту №450532-КС-001 від 22.02.2022 та кредитні кошти не повернула і, надалі, проценти за користування позикою та комісію не сплатила.
Стосовно ж вимог суду про подання для огляду оригіналів електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 договору про надання кредиту №450532-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта, позивач надав письмові пояснення начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ "Бізнес Позика" про технічну неможливість демонстрації кожної із дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.
Отже, позивач зазначив про невиконання відповідачкою своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та щодо сплати відсотків за користування кредитом і комісії, внаслідок чого у ФОП Данильченко І.В. перед ТОВ "Бізнес Позика" виникло 32 713,68 грн заборгованості за договором №450532-КС-001про надання кредиту від 22.02.2022, а саме:
- 11 000,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту;
- 20 063,68 грн прострочених платежів по процентах;
- 1 650,00 грн прострочених платежів за комісією, з вимогами про стягнення яких позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.
На підтвердження вказаного, у тому числі обставин несплати відповідачкою на рахунок позивача вказаних вище сум, позивач надав розрахунок заборгованості, а також довідку за підписом директора товариства про стан заборгованості ФОП Данильченко І.В. станом на 27.11.2023.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачка не надала суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1054, ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, обґрунтовуючи право вимоги про сплату відповідачкою сум позики та процентів за користування такою позикою і комісії, позивач посилається на виникнення між сторонами кредитних правовідносин, врегульованих як умовами Правил про надання грошових коштів, так і умовами електронного договору про надання кредиту №450532-КС-001 від 22.02.2022, укладеного, за доводами позивача, шляхом вчинення сторонами згідно вказаних Правил та Закону України «Про електронну комерцію» послідовних дій у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
Водночас умовами вказаного електронного договору, за доводами позивача, зокрема визначено строк кредитування, процентну ставку та графік платежів по тілу кредиту, процентам і комісії.
Приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України (в редакції від 01.01.2022) унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 та ч. 1 ст. 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і надалі - в редакції від 01.01.2022) надано, зокрема, такі визначення:
- електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
- електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем;
- електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір/
Згідно ч.ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частиною 1 статті 12 та частиною 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Приписами статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили.
Приписами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Частиною 7 статті 82 ГПК України унормовано, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.
Так, на підтвердження обставин укладення з відповідачкою кредитного договору позивач додав до позову зображення у форматі pdf анкети клієнта та візуальної форми послідовності дій клієнта, а також договір №450532-КС-001 від 22.02.2022, як зображення змісту договору у форматі pdf та, зокрема, умов про накладення на такий договір електронного підпису товариства та підпису позичальника у формі електронного ідентифікатора.
Вказаний договір у форматі pdf разом з протоколом електронного підпису директора товариства надано позивачем до матеріалів позову також на оптичному носії (DVD-R диск).
Розглядаючи спір у цій справі та керуючись наведеними нормами процесуального права, суд, з урахування повідомлення позивачем про наявність у нього оригіналів електронних доказів, копії яких було додано до позову, неодноразово витребовував у позивача для огляду оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Данильченко І.В. договору про надання кредиту №450532-КС-001, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта.
Формою ж представлення таких доказів для огляду судом було визначено демонстрацію інформаційних ресурсів позивача, у тому числі інформаційно-телекомунікаційної системи товариства за допомогою персонального комп'ютера.
Однак, позивачем не продемонстровано суду оригінали відповідних електронних доказів на підтвердження вчинених сторонами в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства дій з укладення 22.02.2022 договору про надання кредиту №450532-КС-001,тобто не доведено, що його інформаційно-телекомунікаційна система та/або інші передбачені законом носії збереження електронних даних містять відомості про отримання, запис, збереження та/або облік інформації про обставини вчинення саме тих дій і у той час, про які стверджує позивач у позові, зокрема і про вхід відповідачки до системи, яка згідно зазначених вимог закону також має здійснюватись з використанням отриманого від товариства ідентифікатора.
Додані ж до позову пропозиція, акцепт та кредитний договір, як документи у форматі pdf, як і візуальна форма послідовності дій клієнта, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, визнаються судом неспроможними, позаяк вказані документи:
1) не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин вчинення товариством та/або його системою дій з надіслання відповідачці ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір;
2) не свідчать про безпосередній зв'язок між цими обставинами та зазначеними у відповідних формах відомостями, позаяк сама по собі форма представлення позивачем кредитного договору - документ у форматі pdf, як і відскановане зображення у форматі pdf візуальної форми послідовності дій клієнта є такими, що не дозволяють суду перевірити порядок та встановити обставини створення таких документів за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини вчинення сторонами тих чи інших дій.
Судом, в розрізі безсумнівної правдивості даних, враховано також і те, що у наданій позивачем візуальній формі послідовності дій клієнта вказано, зокрема, два таких записи у такій послідовності:
- 22.02.2022 о 10:16:34 - підпис договору клієнтом (акцептування умов оферти шляхом надсилання одноразового ідентифікатора G-5316);
- 22.02.2022 о 10:16:29 - підписання договору товариством (підписання договору кваліфікованим підписом відповідальної особи).
Водночас доданий до позовної заяви у форматі pdf примірник Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №450532-КС-001 не містить жодної відмітки про проставлення позичальником у відповідному полі підпису у вигляді одноразового ідентифікатора G-5316, тоді як уже доданий до позовної заяви у форматі pdf примірник договору №450532-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 22.02.2022 містить відмітки у полі підпису про те, що такий договір підписано, зокрема, одноразовим ідентифікатором G-5316 від імені позичальника22.02.2022 о 10:16:28.
Тобто наведені у візульній формі відомості щодо часу накладення сторонами підписів є непослідовними між собою та не відповідають відомостям у договорі в частині часу накладення підпису позичальником, що формує у суду розумний сумнів стосовно правдивості таких даних.
В розрізі вказаного судом враховано, що належність доказів - спроможність фактичних даних документа містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування та свідчити про наявність об'єктивного зв'язку між змістом доказів (відомостей, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Отже, за відсутності демонстрації позивачем місця збереження електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії не можливо встановити будь-який зв'язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній позивачем односторонньо візуальній формі послідовності дій.
Зокрема позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення такої візуальної форми послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.
З огляду всього вище зазначеного не є таким безсумнівним доказом вчинення сторонами дій з укладення електронного договору і подана позивачем та створена ним одноособово анкета клієнта станом на 13.10.2023.
Надані ж позивачем письмові пояснення начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ «Бізнес Позика» судом відхиляються як неспроможні, позаяк зміст цих пояснень, окрім як посилання на відсутність технічної можливості демонстрації інформаційно-телекомунікаційної системи, не місить жодних обставин щодо неможливості демонстрації суду такої системи та наявних у ній відомостей про фіксацію/запис тієї чи іншої дії, який, зокрема за доводами вказаного спеціаліста, система здійснює.
Зокрема у відповідних поясненнях спеціалістом зазначено, що система не передбачає можливості демонстрації кожної із дій позичальника, а лише фіксує відповідні дії та створює відповідний запис про вчинення відповідної дії.
Попри наведене позивач жодним чином не мотивував неможливість демонстрації суду наявності у системі, володільцем якої і є сам позивач, відповідних записів та/або запису чи інформації про їх існування та зберігання в системі.
З огляду на вказане суд звертає увагу позивача на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 15 Закону України «Про електронну комерцію» якщо законом або договором між сторонами визначено строк зберігання окремих видів документів, пов'язаних з вчиненням електронного правочину, сторони зобов'язані забезпечити архівне зберігання таких електронних документів (повідомлень), програмних, апаратно-програмних, апаратних або інших засобів для їх зберігання, в яких вони зберігаються і за допомогою яких можна відобразити інформацію, що в них міститься.
Згідно ч. 2 ст. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема законам України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Термін "електронний документ" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Приписами ст. 5, ч. 4 ст. 7, статей 9, 10, 13 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.
Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.
При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог:
1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;
2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;
3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.
Так, в розрізі вказаного та здійсненого у поданих позивачем анкеті клієнта та візуальній формі послідовності дій клієнта посилання на сайт позивача, у тому числі із зазначенням про те, що анкета є витягом із сайту, суд зазначає, що за умови формування таких документів на підставі відповідно внесених до них даних та інформації, виключається як неможливість існування цих електронних даних та місця їх збереження, так і неможливість їх демонстрації у будь-якому візуально доступному вигляді, що надав би розуміння про фіксацію та запис електронних даних і час виконання системою таких дій.
Зокрема позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним анкета клієнта та візуальна форма послідовності дій клієнта створюються автоматично системою в день укладення договору, а тому при можливості формування таких документів позивачем, зокрема його посадовою особою односторонньо та у будь-який час (анкета у вигляді витягу із сайту створена станом на 13.10.2023, а візуальна форма містить відомості про непослідовні за часом дії:о 10:16:34 - підпис договору клієнтом та о 10:16:29 - підпис договору товариством), судом визнаються неспроможними доводи позивача про неможливість демонстрації суду його інформаційно-телекомунікаційної системи та збережених у ній даних про укладення електронного кредитного договору №450532-КС-001 від 22.02.2022.
За таких обставин, ураховуючи неподання позивачем оригіналів електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 22.02.2022 ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Данильченко І.В. договору про надання кредиту №450532-КС-001та наявність у суду розумних сумнів відповідності оригіналам електронних доказів поданих позивачем копій (паперових копій) пропозиції, акцепту та кредитного договору, як документів у форматі pdf, суд не бере до уваги у порядку ч. 5 ст. 96 ГПК України подані позивачем пропозицію, акцепт та кредитний договір, як документи у форматі pdf, а також візуальну форму послідовності дій клієнта.
Доводи позивача про те, що подані ним до позовної заяви документи у форматі pdf і є оригіналами електронних доказів судом визнаються неспроможними з огляду наведених вище норм матеріального та процесуального права, а також специфіки спірних правовідносин, за яких електронний договір може бути укладений лише за наслідками послідовного вчинення певних дій, докази вчинення яких та їх достовірність суд не мав змоги перевірити з огляду на невиконання позивачем покладених на нього обов'язків з демонстрації відомостей інформаційно-комункаційної системи та зафіксованих нею записів.
Вказаних вище висновків не спростовує і подання позивачем договору у форматі pdf разом з протоколом електронного підпису директора товариства на оптичному носії (DVD-R диск), оскільки вказаний носій не містить іншої інформації, аніж сам договір, формат відображення якого є тотожним поданому до позову, та електронний підпис директора товариства.
Додана ж позивачем роздруківка з поштового ресурсу в мережі Інтернет з доменним ім'ям https://mail.google.com не приймається судом як належний та достовірний доказ укладення між сторонами цього спору кредитного договору саме на тих умовах і з тим змістом, які зазначено у позовній заяві та доданому до неї кредитному договорі №450532-КС-001, оскільки саме лише направлення електронного листа, з урахуванням неподання позивачем оригіналів електронних доказів щодо вчинення тіє послідовності дій, про яку стверджує позивач, не свідчить про акцептування особою конкретних умов договору кредитування, як і не свідчить про таке акцептування накладення електронного підпису самим товарисвтом.
Посилання ж позивача на приписи ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» судом відхиляються як неспроможні, оскільки вказана норма місить припис про те, що електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи, а також про віднесення поданих стороною в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень доказів до письмових.
Водночас суд зауважує, що вказана норма жодним чином не нівелює наведені вище приписи щодо огляду оригіналів електронних доказів та наслідків їх неподання, як і не звільняє особу від передбаченого процесуальним законом порядку доказування та виконання вимог суду щодо подання оригіналів доказів, зокрема шляхом їх демонстрації на відповідному ресурсі позивача.
Отже, з урахуванням неподання позивачем оригіналів електронних доказів щодо вчинення тіє послідовності дій, про яку стверджує позивач, суд висновує, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами обставин акцептування ФОП Данильченко І.В. конкретних умов договору кредитування та, відповідно, укладення позивачем з ФОП Данильченко І.В. кредитного договору саме на тих умовах і з тим змістом, які зазначено у позовній заяві та доданому до неї кредитному договорі №450532-КС-001від 22.02.2022.
Крім того судом враховано, що позивачем не надано доказів приєднання відповідачки до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", затверджених наказом директора товариства №25-ОД від 03.11.2021, зокрема і шляхом їх окремого підписання, а тому самі по собі такі Правила не можуть оцінюватись судом як договір приєднання та породжувати передбаченими цими правилами права і обов'язки для ФОП Данильченко І.В.
Посилання ж позивача на те, що згідно повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 13.02.2019 візуальна форма послідовності дій клієнта є належним доказом укладення договору судом відхиляються з огляду наведеного вище та того, що вказане повідомлення не є нормативно-правовим актом, який би встановлював допустимість доказів за спірними правовідносинами, а таке повідомлення носить внутрішньо-розпорядчий характер саме для вказаного органу.
В розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:
- принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
Посилання позивача на позиції судів касаційної та апеляційної інстанцій у інших справах (номери яких наведено у позові), у тому числі і щодо того, якими документами можуть підтверджуватись обставини укладення електронного договору, судом відхиляються, позаяк обставини за відповідними справами не є релевантними до спору у цій справі, зокрема щодо процедури витребування та дослідження оригіналів електронних доказів, якої суди у вказаних справах не здійснювали та не оцінювали.
До того ж, з огляду вказаного суд звертає увагу, що:
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв'язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судами апеляційної/касаційної інстанції в інших справах;
- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;
- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи.
Судом також враховано і те, що відсутність заперечень відповідачки під час розгляду цієї справи та поданих нею доказів на спростування доводів про укладення електронного договору за тими умовами та змістом, про які стверджує позивач, не нівелює зроблених судом вище висновків, позаяк передбачений статтею 79 ГПК України принцип «вірогідність доказів» можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.
Частинами 1-3 та 6 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Поряд з тим згідно зі ст. 51, ч. 1 ст. 52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань слідує, що діяльність Фізичної особи-підприємця Данильченко Ірини Володимирівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) як господарюючого суб'єкта зареєстровано 09.12.2021.
Водночас, як слідує зі змісту наявних в матеріалах справи копії довідки №495582199, сформованої 22.02.2022 в платіжній системі «TAC Pay», та наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу суду виписки по рахунку, на рахунок Данильченко І.В. за НОМЕР_5 22.02.2022 було здійснено переказ належних позивачу грошових коштів у сумі 11 000,00 грн, що свідчить як про отримання відповідачкою, станом на момент перебування її у статусі господарюючого суб'єкта, від ТОВ «Бізнес Позика» позики у сумі 11000,00 грн, так і про виникнення між сторонами спору відповідних правовідносин за договором позики щодо відповідно переданої відповідачці у користування суми коштів.
В розрізі наведеного судом враховано, що саме лише зазначення у довідці №495582199, сформованої 22.02.2022 в платіжній системі «TAC Pay», призначення платежу «зг. кредитного дог. №450532-КС-001від 22.02.2022» жодним чином не спростовує зроблених вище судом висновків про недоведеність обставин укладення між сторонами кредитного договору саме на тих умовах, про які стверджує позивач та які наведено у доданому до позову кредитному договорі №450532-КС-001.
Приписами статті 1049 ЦК України передбачено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Втім жодних доказів на підтвердження обставин повернення Данильченко І.В. позивачу отриманих у позику 11 000,00 грн суду не надано, що свідчить про невиконання відповідачкою відповідного грошового обов'язку, врегульованого ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України.
Висновуючи про виникнення у Данильченко І.В. обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів, судом враховано, що з огляду непогодженого між сторонами строку повернення 10 000, 00 грн, вказаний обов'язок виник на підставі вимоги позивача, якою у вказаному спорі є подання позову.
Водночас суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження домовленості між сторонами щодо умов про сплату відсотків за користування відповідно наданими у позику 11 000,00 грн та комісії чи будь-яких інших платежів, тоді як саме по собі перерахування на рахунок відповідачки коштів для користування не свідчить про таку домовленість, а також про волю позичальниці на сплату/повернення нею будь-яких інших сум, окрім отриманих у користування 11 000,00 грн.
Отже, суд дійшов висновку про недовідність ТОВ "Бізнес Позика" порушення його прав як кредитодавця/позикодавця в частині сплати/повернення відповідачкою процентів за користування позикою та по сплаті комісії.
З огляду вказаних вище обставин, оскільки фактично отримані відповідачкою кошти у позику позивачу не повернуто, тоді як наявності у неї інших грошових обов'язків позичальника позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині вимоги про стягнення з ФОП Данильченко І.В. 11 000, 00 грн прострочених платежів по тілу кредиту.
У решті ж вимог ТОВ "Бізнес Позика" суд відмовляє з огляду їх доказової необгрунтваності та безпідставності.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данильченко Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп. прострочених платежів по тілу кредиту та 722 (сімсот двадцять дві) грн 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 02.12.2024.
Суддя В.А. Ярема