ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2024Справа № 910/11519/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу
за позовом Черкаського обласного центра зайнятості (18008, м. Черкаси, вул. Володимира Ложешнікова, буд. 56, ідентифікаційний код 02771598)
до Фізичної особи-підприємця Мазура Артура Руслановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 250 000, 00 грн.
Представники сторін: не викликались
Черкаський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мазура Артура Руслановича про стягнення 250 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 08.07.2022 через Веб-портал Дія подав заяву № 179АUK на отримання гранту на власну справу, а 04.04.2024 заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, додатком до якої є бізнес-план, оформлений у паперовому вигляді та підписаний відповідачем. Однак, позивачем під час перевірки дотримання відповідачем умов договору, було встановлено нецільове використання коштів в сумі 250 000,00 грн., про що складено акт №1 від 09.02.2024. Оскільки відповідачем, як отримувачем коштів мікрогранту, порушено умови договору в частині використання коштів мікрогранту за цільовим призначенням, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі 250 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.09.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 09.10.2024 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 24.09.2024.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, з договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
08.07.2022 через веб-портал "Дія" Фізична особа-підприємець Мазур Артур Русланович подав заяву №179AUK на отримання гранту на власну справу, згідно якої отримані кошти відповідач мав використовувати на придбання обладнання для ведення господарської діяльності, закупівлю сировини та матеріалів, а саме: (басейнів, оксигенератора, барабанного фільтру, біофільтру та біозагрузки).
04.04.2023 Фізичною особою-підприємцем Мазуром Артуром Руслановичем подано письмову заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту від 01.04.2023, додатком до якої є бізнес-план, оформлений у паперовому вигляді та підписаний відповідачем, про що свідчить відмітка Уповноваженого банку про перевірку та прийняття цієї заяви від 04.04.2023.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджено форму договору про надання мікрогранту (далі - договір), у преамбулі якого зазначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості (далі - ДЦЗ), з однієї сторони, та суб'єктом господарювання (далі - отримувач), з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку.
У відповідності до пунктів 1-2 розділу XІІІ договору цей договір укладається виключно суб'єктом господарювання, який зареєстровано отримувачем, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання гранту та який відповідно може набути прав та обов'язків отримувача, передбачених цим договором. Інформацію про отримувачів щодо яких прийняте зазначене рішення ДЦЗ надає Уповноваженому банку. Умови цього договору доводяться ДЦЗ до відома отримувачів шляхом оприлюднення його на сайті його тексту у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ.
Договір укладається шляхом приєднання отримувачем до його умов шляхом подання до Уповноваженого банку належним чином заповненої та підписаної отримувачем (його уповноваженим представником) заяви про приєднання (в трьох ідентичних примірниках), яка оформляється у письмовій формі. Договір вважається укладеним з дати проставляння Уповноваженим банком (його представником) відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання. Така відмітка проставляється Уповноваженим банком після належної ідентифікації та верифікації отримувача), а також перевірки відповідності її даних бізнес-плану та рішенню ДЦЗ про надання гранту такому отримувачу. Уповноважений банк відмовляє у проставлянні зазначеної відмітки на Заяві про приєднання у випадку виявлення невідповідності вказаним документам.
Відтак, подання Фізичною особою-підприємцем Мазуром Артуром Руслановичем як отримувачем заяви про приєднання та проставлення Уповноваженим банком відмітки на поданій заяві свідчить про приєднання відповідачем з 04.04.2023 до умов договору мікрогранту за формою, встановленою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969.
За умовами розділу ІІ договору "Предмет договору" на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладення, отримувачу відповідно до Порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку, визначених умовами цього договору.
Відповідно до пункту 1 розділу IV договору використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору.
Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача) (пункт 2 розділу IV договору).
Отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому (пункт 3 розділу IV договору).
Для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) або договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню гранту та бізнес-плану (пункт 4 розділу IV договору).
За умовами пункту 6 розділу IV договору у разі зміни цільового призначення отримувач звертається до Державного центру зайнятості з відповідною заявою, викладеною в довільній формі, з обґрунтуванням зміни цільового призначення коштів мікрогранту. До заяви додається бізнес-план в новій редакції, підписаний отримувачем в трьох екземплярах.
Відповідно до пункту 7 розділу IV договору у разі невикористання отримувачем протягом шести місяців з дати отримання мікрогранту або використання мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються уповноваженим банком на:
реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету;
спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі,- для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету;
на рахунок Фонду - для мікрогрантів. наданих за рахунок коштів Фонду.
У разі невикористання або використання не в повному обсязі отримувачем мікрогранту у строки, визначені цим пунктом, у зв'язку з його призовом на військову службу підчас мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, такий отримувач може звернутися протягом одного місяця після демобілізації до ДЦЗ для отримання невикористаної суми мікрогранту за умови дії програми.
Згідно пункту 8 розділу IV договору для підтвердження цільового використання гранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку.
Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи виконавчої влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання гранту або його частини або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Підпунктом 6 пункту 2 розділу VI договору визначено обов'язок отримувача повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертається отримувачем до Уповноваженого банку (пункт 7 розділу VII договору).
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку (пункт 8 розділу VII договору).
На виконання умов договору, 14.04.2023 на рахунок відповідача зараховано кошти мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою АТ "Ощадбанк".
В той же час, згідно акту перевірки дотримання умов договору №1 від 09.02.2024 (далі - акт) позивачем встановлено факт нецільового використання відповідачем коштів отриманого мікрогранту в сумі 250 000 грн.
Згідно акта отримувач не придбав обладнання та матеріали, які зазначені в заяві №179AUK, поданої 08.07.2022 та не проводить господарську діяльність, що зазначена в заяві на отримання коштів мікрогранту. Кошти отриманого гранту в сумі 183 000 гривень мали бути витрачені на придбання обладнання, необхідного для здійснення господарської діяльності по розведенню риби (басейнів, оксигенератора, барабанного фільтра, біофільтра та біозагрузки та в сумі 67 000 гривень на закупівлю сировини та матеріалів (корм для риб та матеріал для підключення усього обладнання в одну систему). Відповідно до перевірених платіжних відомостей та проведення фактичного огляду місця проведення діяльності, перевіркою встановлено факт нецільового використання коштів наданого мікрогранту в частині придбання обладнання та сировини. Кошти грантоутримувач використав для придбання матеріалів для кліток курей, кормів для них, інкубатор для яєць та на поголів'я курей, що не відповідає цілям використання гранту вказаних ним заяві та бізнесплані».
При цьому, у акті містяться заперечення отримувача, обґрунтовані поданням ним 18.04.2023 листа-пояснення щодо зміни цільового використання коштів гранту до Бучанського центру зайнятості, чим було проінформовано спеціаліста центру зайнятості.
До акту додані копії наданих відповідачем платіжних інструкцій: №1 від 17.04.2023 на суму 6010, 00 грн (призначення платежу: за електротовари згідно рахунку №5290 від 04.04.2023 без ПДВ), №2 від 20.04.2023 на суму 84 701, 00 грн (призначення платежу: за комбікорм згідно рахунку №35 від 19.04.2023 без ПДВ), №3 від 21.04.2023 на суму 9 124, 06 грн (призначення платежу: за метал згідно рахунку №497 від 19.04.2023 без ПДВ), №4 від 21.04.2023 на суму 34 200, 00 грн (призначення платежу: за інкубатор NEST-10000 PRO згідно рахунку №20/04/19 від 19.04.2023 без ПДВ), №5 від 28.04.2023 на суму 27 600, 00 грн (призначення платежу: несучку Ломан Браун згідно рахунку №10 від 28.04.20023 без ПДВ), №6 від 16.05.2023 на суму 12 855, 00 грн (призначення платежу: за IP камеру та відеореєстратор згідно рахунку №17 від 12.05.2023 без ПДВ), №7 від 23.05.2023 на суму 33 650, 00 грн (призначення платежу: за БМВД для свиней Універсальний згідно рахунку №47 від 23.05.2023 вт.т. ПДВ).
Відповідні відомості щодо використання коштів також підтверджуються випискою АТ "Ощадбанк" за період з 01.03.2023 по 01.07.2023.
Наказом Черкаського обласного центра зайнятості від 14.05.2024 №214, складеного на підставі акту №1 від 14.05.2024, вирішено вжити заходи з повернення Фізичною особою-підприємцем Мазуром Артуром Руслановичем коштів мікрогранту в сумі 250 000, 00 грн у зв'язку із встановленням факту нецільового використання коштів, згідно умов договору, заяви №173AUK та бізнес-плану.
Позивач звертався до відповідача з листом від 14.05.2024 №05.2-05/1178, у якому просив протягом одного місяця з дня отримання даної претензії повернути кошти в сумі 250 000, 00 грн.
Вказаний лист отриманий відповідачем 25.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вимоги за ним залишені без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).
Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок).
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1) (п. 6 Порядку).
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу станом на 1 число місяця, в якому подається заява. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.
Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Водночас, умовами пунктів 8 розділу IV договору та підпункту 6 пункту 2 розділу VI договору встановлено обов'язок отримувача у разі неможливості встановлення факту цільового використання гранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку.
Актом перевірки дотримання умов договору №1 від 09.02.2024 встановлено факт нецільового використання коштів отриманого мікрогранту в сумі 250 000 грн.
При цьому, у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Як встановлено судом, відповідачем в акті №1 від 09.02.2024 вказано про незгоду з фактом нецільового використання коштів з огляду на подання листа пояснення щодо зміни цільового використання кошів гранту 18.04.2023 до Бучанського центру зайнятості.
З метою перевірки вказаних відомостей позивач звертався до Державного центру зайнятості з листом від 21.03.2024 №05.02-05/24, у відповідь на який останнім надано лист-відповідь від 16.04.2024 №33/1122/3179-24, з якого вбачається, що до ДЦЗ не надходило заяв від ФОП Мазура Артура Руслановича щодо підписання додаткової угоди про зміну цільового використання коштів мікрогранту.
В свою чергу, відповідач будь-яких належних та допустимих доказів зміни цільового призначення гранту у порядку, передбаченому пунктом 6 розділу IV договору під час розгляду справи не надав, як і доказів використання ним отриманої суми мікрогрнату в розмірі 250 000, 00 грн за цільовим призначенням.
Умовами пункту 8 розділу IV, підпункту 6 пункту 2 розділу VI та пункту 7 розділу VII договору погоджено обов'язок отримувача у випадку встановлення факту нецільового використання мікрогранту повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку.
Позивач звертався до відповідача з листом від 14.05.2024 №05.2-05/1178, який вручено 25.05.2024, де просив протягом одного місяця з дня отримання даної претензії повернути кошти в сумі 250 000, 00 грн.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530; змісту пункту 8 розділу IV, підпункту 6 пункту 2 розділу VI та пункту 7 розділу VII договору та пункту 20 Порядку, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення коштів мікрогранту на момент розгляду справи настав.
Втім, відповідач свого обов'язку з повернення мікрогранту, використаного не за цільовим призначенням, не виконав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно пункту 21 порядку у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Аналогічні за змістом положення наведені в пункті 8 розділу VII договору.
З урахуванням викладеного, враховуючи факт нецільового використання коштів мікрогранту, отриманими відповідачем за договором про надання мікрогранту від 04.04.2023, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи викладених у позові обставин не спростував, не надав доказів повернення ним отриманих коштів мікрогранту, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Черкаського обласного центра зайнятості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мазура Артура Руслановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Черкаського обласного центра зайнятості (18008, м. Черкаси, вул. Володимира Ложешнікова, буд. 56, ідентифікаційний код 02771598) грошові кошти в сумі 250 000 грн 00 коп. шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_2 Уповноваженого банку АТ "Ощадбанк".
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мазура Артура Руслановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Черкаського обласного центра зайнятості (18008, м. Черкаси, вул. Володимира Ложешнікова, буд. 56, ідентифікаційний код 02771598) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 750 грн 00 коп. шляхом перерахування на рахунок №UA818201720355409001700706382, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, ідентифікаційний код 02771598).
3. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.12.2024
Суддя Л.Г. Пукшин