61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
02.12.2024 Справа №914/2140/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» (код
ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001)
до відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 58880,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави позову
На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 58880,00 грн за кредитним договором, з яких: 50000,00 грн - основна заборгованість, 8880,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Позов обгрунтований тим, що відповідач приєднався до умов та правил надання послуги "КУБ" шляхом підписання заяви про приєднання. Відповідачем не виконано зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Заперечення учасників судового процесу
Відзив на позовну заяву
09.10.2024, через підсистему “Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 б/н від 09.10.2024 (вх.№07-07/8924/24) про відмову позивачу у розгляді позовної заяви і рекомендування позивачу подати її знову по закінченню військового стану, посилаючись на рішення торгово-промислової палати України 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, дотримуючись принципів міжнародного гуманітарного права, оскільки відповідач, є ВПО з окупованої території і є суб'єктом рішення торгово-промислової палати України 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Відповідач зазначає, що позивач діє всупереч міжнародному гуманітарному праву та державній програмі із підтримки осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії, насамперед тих, чиї дії домівки залишилися на окупованій території, тому що, розуміючи, що закінчення дії кредитного договору не звільняє відповідача від зобов'язань він наполегливо (вже другий раз: перший раз через Господарський суд Львівської області справа №914/1576/23) під час дії воєнного стану, вимагає негайного розгляду позову та задоволення своїх вимог.
Відповідач також заперечує проти розрахунку боргу та зазначає, що розрахунок містить необгрунтовані нарахування відсотків на тіло кредиту, який видавався для розвитку підприємницької діяльності.
Додаткові пояснення Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк»
27.11.2024, через підсистему “Електронний суд», надійшли додаткові пояснення Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» б/н від 27.11.2024 (вх.№07-07/10403/24).
У письмових поясненнях позивач зазначає, що судовий наказ виданий Господарським судом Львівської області по справі №914/1576/23 від 24.05.2023 був скасований ухвалою суду Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 у справі №905/1701/23.
Позивач заперечує проти доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин та зазначає, що лист Торгово промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Хід розгляду справи та процесуальні дії
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.09.2024 постановлено: позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 58880,00 грн за кредитним договором, та додані до неї документи, передати за підсудністю до Господарського суду Донецької області (61022, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 5).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 для розгляду даної справи визначено суддю Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.10.2024 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №914/2140/24; справу №914/2140/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.07.2024 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Володимировича.
Відповідно до відповіді №764714 від 02.09.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації ОСОБА_1 значиться АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 04.10.2024 постановлено: зобов'язати Міністерство соціальної політики України (01601, м. Київ вул. Еспланадна, 8/10; електронна пошта: info@mlsp.gov.ua) надати відомості про реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_2 , виданий 1439, РНОКПП НОМЕР_1 ). За умови наявності такої реєстрації на момент отримання цієї ухвали, надати Господарському суду Донецької області відомості про фактичне місце проживання зазначених осіб, адреси за якими може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції та номер телефону.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Направлення ухвали суду від 04.10.2024 здійснювалось до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що територія м.Маріуполь тимчасово окупована з 05.03.2022.
29.10.2024, на електронну пошту суду надійшов лист Міністерства соціальної політики України №24330/0/2-24/3 від 23.10.2024 (вх.№01-35/1523), в якому повідомлено, що станом на 14.10.2024 в ЄІБД ВПО міститься така інформація про запитувану особу ОСОБА_1 , зокрема, адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_3 з 12.07.2024.
Направлення ухвали суду від 04.10.2024 про відкриття провадження у справі №914/2140/24 також здійснювалось засобами поштового зв'язку на адресу для листування та фактичного проживання відповідача ( АДРЕСА_3 ).
12.11.2024, на адресу суду повернувся поштовий конверт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), разом з довідкою, з якої вбачається, що адресат відсутній за вказаною адресою.
За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду позовної заяви повідомлений належним чином, а саме шляхом доставки ухвал суду до електронного кабінету відповідача.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами
24.12.2021 Фізична особа-підприємець Терновий Ігор Володимирович ( далі -клієнт, відповідач) шляхом підписанням заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", приєдналось до розділу "1.1. Загальні положення" та підрозділу "3.2.2. Умови та правила надання послуги "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - умови), що розміщені на сайті Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - банк, позивач) pb.ua на дату укладення договору. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Відповідно до п.1.1 заяви, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни.
Розмір кредиту: 60000,00 (п'ятдесят тисяч) грн (п.1.2 заяви).
Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів (п.1.3 заяви).
У період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,60 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом 1,40 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п.1.4 заяви).
Проценти за користування кредитом у разі виникнення простроченних зобов'язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості (п.1.5 заяви).
Відповідно до п.1.6 заяви, порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплаті щомісячного платежу, - клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі.
Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.2.2.1 умов та правил надання кредиту «Кредит КУБ» передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» (далі послуга) для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання послуги “КУБ», а також в системі Приват 24.
Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі “Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Відповідно до підп.3.2.2.3.1, 3.2.2.3.1.2, 3.2.2.3.1.4 п.3.2.2.3 умов, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Строк користування кредитом зазначено у заяві про приєднання. Максимальний строк користування кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
Згідно з п.3.2.2.3.2 умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.3.2.2.6.2.).
Відповідно до п. 3.2.2.5 умов клієнт зобов'язується, зокрема: використовувати кредит на цілі, зазначені в п.3.2.2.1 (п.3.2.2.5.1); оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.2.3.2 (п.3.2.2.5.2); повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.2.3.1., 3.2.2.3.2., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (п.3.2.2.5.3 умов).
Згідно з п.п.3.2.2.9.1, 3.2.2.9.2, 3.2.2.9.3, 3.2.2.9.5, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.2.1., 3.2.2.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.2.3.2.
Нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п.3.2.2.9.2 умов).
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.2.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (3.2.2.9.3.)
Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п.3.2.2.9.7 умов).
Договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п.3.2.2.11 умов).
Додатком №1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги “КУБ» №б/н від 24.12.2021 визначено графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, відповідно до якого строк погашення кредиту 12 місяців, 1 місяць наступний за датою видачі кредиту, до дати зазначеної у п.1.6 заяви, сума боргу, яка включає суму кредиту та процентів, підлягає сплаті в розмірі 5960,00 грн кожного місяця протягом 1-6 місяців включно, в розмірі 5840,00 грн кожного місяця протягом 7-12 місяців включно.
Заява про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" підписана із використанням електронного цифрового підпису сторін 24.12.2021, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
На виконання умов договору від 24.12.2021, позивачем надано відповідачу кредит в розмірі 60000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача з 24.12.2021 по 29.08.2024.
Позивачем до матеріалів справи надано банківські виписки за період з 24.12.2021 по 29.08.2024, з яких вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн, а саме: 24.01.2022 у розмірі 5000,00 грн та 24.02.2022 у розмірі 5000,00 грн.
Крім того, як вбачається з банківських виписок відповідачем було здійснено погашення заборгованості за відсотками у загальну розмірі 1920 грн, а саме: 24.01.2022 у розмірі 960,00 грн та 24.02.2022 у розмірі 960,00 грн.
Доказів сплати заборгованості у розмір 58880,00 грн матеріали справи не містять.
Відповідачем не надано жодних інших доказів на спростування обставин повідомлених позивачем та тих, що підтверджуються наявними матеріалами справи.
За твердженнями відповідача, позивач звертався до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу на стягненням заборгованості, справа №914/1576/23.
Судом за допомогою Єдиного Державного реєстру судових рішень встановлено, що 24.05.2023 Господарським судом Львівської області видано судовий наказ №914/1576/23, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Володимировича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.01.2021, а семе 50000,00 грн основної заборгованості та 8880,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 268,40 грн понесених витрат на сплату судового збору.
Позивачем надано пояснення, що ухвалою суду від 31.05.2023 Господарського суду Львівської області у справі №914/1701/23 заяву Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Володимировича про скасування судового наказа від 24.05.2023 у справі №914/1576/23 задоволено та скасовано судовий наказ від 24.05.2024.
Зі змісту ухвали Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 по справі №914/1701/23 вбачається, що 30.05.2023 року через відділ документообігу суду ФОП Терновий Ігор Володимирович подав заяву про скасування судового наказу від 24.05.2023 року у справі №914/1576/23. Заява мотивована тим, що з сумою заборгованості та нарахованими відсотками заявник не погоджується. Заяву Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Володимировича від 30.05.2023 року про скасування судового наказу від 24.05.2023 року у справі № 914/1576/23 -задоволено та скасовано судовий наказ від 24.05.2023 року у справі № 914/1576/23 про стягнення із Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Володимировича на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 24.12.2021 в розмірі 50000,00 грн основної заборгованості, 8880,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 268,40 грн судового збору.
З огляду на вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 58880,00 грн, з яких: 50000,00 грн - основна заборгованість, 8880,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.02.2019 №910/8729/18.
Згідно частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (№764702) ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.04.2020 та припинила свою підприємницьку діяльність 10.07.2024 шляхом внесення відповідного запису до реєстру.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що кредитний договір між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Володимировичем підписаний 24.12.2021, тобто в період реєстрації ОСОБА_1 суб'єктом підприємницької діяльності.
Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи-підприємця, не припинились.
Враховуючи викладене, справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відноситься до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, підписавши Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (надалі - кредитний договір, Умови, Заява) від 24.12.2021 електронним цифровим підписом, про що міститься в матеріалах справи протокол перевірки підписів, відповідач приєднався до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу « 3.2.2. Умови та правила надання послуги «КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг, а відтак факт укладення між сторонами кредитного договору є підтвердженим.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредит у розмірі 60000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 24.12.2021 по 29.08.2024 наявною в матеріалах справи.
Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Керуючись ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк кредиту встановлено на 12 місяців з дати видачі кредитних коштів (п. 1.3. Заяви), тобто до 24.12.2022 включно.
Сторони погодили, що графік погашення кредиту (Додаток №1 до Заяви) є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені умови договору щодо погашення заборгованості за кредитом. З банківських виписок вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту частково погашена відповідачем у розмірі 10000,00 грн за період з 24.12.2021 по 29.08.2024. З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у відповідача станом на 29.08.2024 утворилась прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 50000,00 грн.
Доказів на спростування вищенаведених обставин, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем грошових коштів, що були отримані відповідачем за спірним правочином, настав 24.12.2022, проте відповідачем заборгованість по кредиту сплачено не було, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 50000,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 50000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Станом на 29.08.2024, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед банком по процентам за період з 24.12.2021 по 24.12.2022 становить 8880,00 грн
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховуються відсотки за період з 24.03.2022 по 24.12.2022 у загальному розмірі 8880,00 грн, а саме: на суму 60000,00 грн за період з 25.02.2022 по 24.03.2022 за процентною ставкою 1,60% у розмірі 960,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.03.2022 по 24.04.2022 за процентною ставкою 1,60% у розмірі 960,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.04.2022 по 24.05.2022 за процентною ставкою 1,60% у розмірі 960,00 грн; на суму 60000,000 грн за період з 25.05.2022 по 24.06.2022 за процентною ставкою 1,60% у розмірі 960,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.06.2022 по 24.07.2022 за процентною ставкою 1,40% у розмірі 840,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.07.2022 по 24.08.2022 за процентною ставкою ставкою 1,40% у розмірі 840,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.08.2022 по 24.09.2022 за процентною ставкою 1,40% у розмірі 840,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.09.2022 по 24.10.2022 за процентною ставкою 1,40% у розмірі 840,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.10.2022 по 24.11.2022 за процентною ставкою 1,40% у розмірі 840,00 грн; на суму 60000,00 грн за період з 25.11.2022 по 24.12.2022 за процентною ставкою 1,40% у розмірі 840,00 грн.
Як вбачається з банківської виписки за період з 24.12.2021 по 29.08.2024 відповідачем здійснено погашення комісії по кредитному договору у загальному розмірі 1920,00 грн.
З урахуванням оплати відсотків за кредитним договором, заборгованість відсотків складає 8880,00 грн.
Доказів оплати заборгованості з відсотків у загальному розмірі 8880,00 грн, матеріали справи не містять.
Перевіривши правомірність та правильність здійснення позивачем детального розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 8880,00 грн за період 24.12.2021 по 24.12.2022, суд встановив, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 8880,00 грн є правомірною та обґрунтованою.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, належними чином доведеними щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 8880,00 грн.
Розглянувши заперечення відповідача щодо настання форс мажорних обставин, суд відхиляє останні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Окрім цього, ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Наведені нормативно-правові акти свідчать про те, що наявність обставин непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов'язання: повернення кредиту та сплати процентів.
Судом встановлено, що позивачем не заявлені вимоги про притягнення відповідача до відповідальності.
Відповідач у своєму відзиві посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на підставу для відмови у позові.
Розглянувши вказаний лист, суд встановив наступне.
Згідно приписів ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14 № Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Суд зазначає, що форс-мажор або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідачем не надано жодних пояснень разом з доказами на підтвердження неможливості виконання грошового зобов'язання по кредитному договору через форс -мажорні обставини. а саме у зв'язку з воєнними діями.
Суд також зазначає, що всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (АТ КБ ПРИВАТБАНК) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже відповідач правомірно очікує на отримання коштів за кредитним договором б/н від 24.12.2021.
Одночасно, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Таким чином, невиконання відповідачем зобов'язання по кредитному договору ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач кредитні кошти надав, а відповідач не здійснив їх повернення, що у подальшому позбавило позивача користування ними, є порушенням принципу справедливості.
Більш того, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 доповнено Перехідні та Прикінцеві положення Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже законодавцем було звільнено позичальника лише відповідальність за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, проте жодним чином такого позичальника не звільнено від виконання свого основного зобов'язання у виді повернення суми позики (кредиту) та процентів за користування.
Також, судом відмічається, що відповідач посилається на те, що позивач діє всупереч міжнародному гуманітарному праву та державній програмі із підтримки осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії, насамперед тих, чиї дії домівки залишилися на окупованій території. При цьому, сам позивач не конкретизує програму із підтримки осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії та норми міжнародного права. Судом не встановлено існування державної програми та норм міжнародного права, які б звільняли позичальників від виконання грошових зобов'язань по кредитному договору.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" є обґрунтованими, належним чином доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 75, 76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001) заборгованість за договором б/н від 24.12.2021 у розмірі 58880 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп, з яких: 50000 п'ятдесят тисяч) грн 00 коп - заборгованість за кредитом; 8880 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2024.
Суддя Д.М. Огороднік