ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 грудня 2024 року Справа № 902/428/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленко Марії Олександрівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2024 у справі № 902/428/24 (суддя Маслій І.В., повний текст складено 15.08.2024)
за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
до Фізичної особи-підприємця Коваленко Марії Олександрівни
про стягнення заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді
Комунальне підприємство "Вінницяміськтеплоенерго" Вінницької міської ради (далі - позивач, КП "Вінницяміськтеплоенерго") звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фізичної особи - підприємця Коваленко Марії Олександрівни (далі - відповідач, ФОП Коваленко М.О.) про стягнення заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 30 599, 83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5920 від 07.08.2015 в частині оплати за надані послуги за період з січня 2022 по серпень 2022.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.08.2024 позов задоволено.
Суд першої інстанції, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Коваленко М.О. на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2024 у справі №902/428/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- позивач на підтвердження заборгованості відповідача надав суду акти здачі - прийняття виконаних робіт, в яких зазначено, що відповідач спожив: у січні 2022 - 2.858 Гкал (різниця із договірним обсягом 0,998 Гкал (2.858 - 1,86); у лютому 2022 - 2.458 Гкал (різниця із договірним обсягом 0,808 Гкал (2.458 - 1,65); у березні 2022 - 2.81 Гкал (різниця із договірним обсягом 1,21 Гкал (2.81 - 1,60). Вказані обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості;
- необґрунтованість та безпідставність зазначених в актах виконаних робіт обсягів поставленої у спірний період теплової енергії підтверджується наданою позивачем випискою з журналу нарахувань і оплати за період з січня 2018 по травень 2024, з якої вбачається велика різниця у нарахуваннях порівняно із спірним періодом (січень 2022 - серпень 2022 включно) де в ці ж місяці минулих років (2018, 2019, 2020, 2021) суми нарахувань значно нижчі ніж заявлені до стягнення;
- матеріли справи не містять жодного документа (розрахунку), який підтверджує фактичне споживання теплової енергії в кількості, визначеній у наданих позивачем актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з січень 2022 року по серпень 2022;
- копії експлікації, опитувального листа та додатку № 1 до договору № 5920 подані позивачем тільки 27.06.2024, як додаток до заяви позивача від 27.06.2024. При цьому матеріали справи не містять жодних заяв, з яких вбачалось, що позивач обґрунтовує неможливість подання даних доказів у визначений законом строк з причин, що не залежали від нього; суд першої інстанції, в порушення принципу змагальності сторін, 07.08.2024 в судовому засіданні навіть не оголосив про наявність зазначеної заяви з додатками та не поставив на вирішення питання щодо долучення таких документів до матеріалів справи, тим самим позбавив відповідача можливості висловити свої обґрунтовані заперечення щодо відсутності підстав для долучення цих документів;
- відповідач, тільки дізнавшись про наявну заборгованість, будучи категорично з нею незгодним, подала позивачу свої обґрунтовані заперечення щодо обсягів, кількісних та якісних показників теплової енергії, які були позивачем проігноровані і відповідь не надавалась. При цьому про наявність актів відповідач дізналась вже після подачі позивачем позовної заяви;
- теплова енергія у період з січень 2022 по серпень 2022 в обсягах, зазначених у наданих актах, до приміщення відповідача не постачалась та не могла постачатись, оскільки переважну більшу частину приміщення № 59 житлового будинку № 7 по вул. Владислава Городецького у м. Вінниця, було від'єднано на горищі через видимий розрив на лежаках, що підтверджується доказами, наявними у справі.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 11.09.2024 з Господарського суду Вінницької області витребувано матеріали справи. 24.09.2024 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відповідачу поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито провадження у справі № 902/428/24; зупинено дію рішення суду на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України; повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ФОП Коваленко М.О. на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2024 у справі №902/428/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 07.08.2015 між КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник) та ФОП Коваленко М.О. (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5920, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1. договору).
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії. У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки тощо), кількість фактично спожитої теплової енергії визначається, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді (п. 5.1. договору).
Споживач, що має прилади, комерційного обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору, інакше кількість спожитої теплової енергії визначається постачальником розрахунковим шляхом без подальшого перерахунку (п. 5.4. договору).
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 цього договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку. Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору. У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. За наявності боргу у споживача за теплову енергію постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України (п. п. 6.1. - 6.7. договору).
Цей договір набуває чинності з 07.08.2015 та діє до 31.12.2015.
В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації однієї з сторін без правонаступника. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення, не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 11.1.-11.4. договору).
На виконання умов даного договору, з січня 2022 по серпень 2022 відповідачу в приміщення по вул. Городецького, 7, м. Вінниці, здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 30599, 83 грн, що підтверджується актами здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), а саме: за січень 2022 акт від 31.01.2022 на суму 9389,50 грн; за лютий 2022 акт від 28.02.2022 на суму 8127,82 грн; за березень 2022 акт від 31.03.2022 на суму 17825,61 грн; за квітень 2022 акт від 30.04.2022 на суму 1123,41 грн; за травень 2022 акт від 31.05.2022 на суму 374,80 грн; за червень 2022 акт від 30.06.2022 на суму 374,80 грн; за липень 2022 акт від 31.07.2022 на суму 374,80 грн; за серпень 2022 акт від 31.08.2022 на суму 374,80 грн.
Позивач цінним листом з описом вкладення направляв на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Однак, вищезазначені оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не були повернуті позивачу.
В результаті порушення умов розрахунків за укладеним договором у відповідача, станом на 19.03.2024 (за період з січня 2022 по серпень 2022) наявна перед позивачем заборгованість за надані послуги в загальній сумі 30 599, 83 грн, що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати по особовому рахунку № 5920.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 30 599, 83 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (далі Закон) визначений обов'язок споживачів теплової енергії визначений, статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи наявні акти здачі - прийняття виконаних робіт за період з січня 2022 по серпень 2022 включно, згідно яких позивач поставив теплову енергію відповідачу на загальну суму 37 965, 54 грн, а відповідач розрахувався за неї в загальній сумі 7 365,71 грн ,в зв'язку з чим у останнього виник борг в сумі 30 599,83 грн. Дані акти підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач цінним листом з описом вкладення направляв на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Однак, вищезазначені оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не були повернуті позивачу.
Щодо твердження відповідача про не належне направлення на її адресу актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), то суд зазначає, що додані до позовної заяви копії описів до цінного листа, містять інформацію про номери відправлень, підписи відповідальної особи поштового відділення та календарний штемпель відділення поштового зв'язку із зазначенням дати надсилання поштової кореспонденції, які свідчать про належне відправлення актів відповідачу.
Водночас відповідно до вимог п. п. 121-124, 128 Правил надання послуг поштового зв'язку, інформація в автоматизованій системі Укрпошта зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових відправлень за наявності поштового відправлення.
Із доводів відповідача слідує, що додані до позову акти, які складені та підписані в односторонньому порядку, не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження заявленої до стягнення заборгованості.
В той же час, суд апеляційної інстанції критично оцінює такі твердження відповідача, оскільки згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 5920 від 07.08.2015 по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акта повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору (пункт 6.5.). У разі не підписання акта здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акта здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (пункт 6.6.).
Отже, згідно з умовами п. 6.5., 6.6. договору обов'язок з отриманням відповідних рахунків та актів здачі-прийняття виконаних робіт покладено саме на споживача (відповідача).
Щодо твердження відповідача, що теплова енергія до приміщення відповідача з 2018 у договірних обсягах не постачалась, що було підставою письмового звернення останньої у вересні 2022 року на адресу підприємства, то суд приймає до уваги те, що процедура відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначена Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 26.11.2019 № 169.
Так, відповідно до розділу III цього Порядку, власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ІДО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні (пункт 1).
У разі позитивного рішення комісії про відокремлення (відключення) приміщення від ЦО та ГВП. згідно з пунктом 6 зазначеного розділу комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації.
Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
Відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП (п. 8 розділу III).
Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (пункт 9 Розділу III).
Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги". До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проекту такого відокремлення (відключення) (пункт 10 розділу III).
Згідно з пунктом 13 зазначеного розділу після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
В той же час, п. 11 постанови № 1198 від 03.10.2007 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" зазначено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.
Відповідно до вимог п. 5 розділу VIII наказу Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", якщо встановлено факт несанкціонованого втручання (в тому числі самовільного відключення/відокремлення) окремих споживачів у внутрішньобудинкову систему опалення та/або гарячого водопостачання, яка використовується для цілей опалення, що призвело до її розбалансування, то кількість теплової енергії, що необхідна для досягнення нормативної температури в приміщенні (приміщеннях) інших споживачів будівлі/будинку, у яких є наявні обґрунтовані претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги, дорозподіляється у розрахунковому періоді на таких окремих споживачів пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів. Сумарний донарахований обсяг теплової енергії на опалення такому приміщенню (приміщенням) має дорівнювати сумарному обсягу зменшення теплової енергії в приміщеннях, де виникли обґрунтовані претензії щодо якості наданої послуги. При цьому претензії щодо незабезпечення нормативної температури повітря в приміщенні споживача, де встановлено факт несанкціонованого втручання, не приймаються.
Отже, враховуючи те, що протягом спірного періоду вбудоване у житловий будинок нежитлове приміщення за адресою: вул. В. Городецького, 7/59 у м. Вінниці не було належним чином від'єднано від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у встановленому законодавством порядку, тому відповідно до умов укладеного договору до зазначеного приміщення відповідача здійснювалося постачання теплової енергії позивачем.
Належним чином від'єднання від мереж відбулось лише згідно акта № 4137, складеного 04.10.2022 представником КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" інженером ВзКЯТЕ СЗ Вайсом В.В. у присутності ФОП Коваленко М.О., з якого вбачається, що приміщення від'єднане відповідно до дозволу № 12-07-004 від 07.2022, технічних умов та проектної документації.
Таким чином, відповідач у спірний період фактично споживав теплову енергію згідно договору № 5920 від 07.08.2015, а доводи відповідача щодо не споживання теплової енергії не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів відповідача, що матеріли справи не містять жодного документа (розрахунку), який підтверджує фактичне споживання теплової енергії в кількості визначеній у наданих позивачем актах здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з січень 2022 по серпень 2022, то суд зазначає, що випискою з журналу нарахувань і оплати по особовому рахунку № 5920 підтверджується наявність у відповідача заборгованості та актами здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується факт надання послуг, які за змістом п. п. 6.5, 6.6 договору вважаються визнаними відповідачем.
Відповідачем не спростовано факту постачання теплової енергії, не надано жодних доказів неотримання послуги чи оформлення у встановленому законодавством порядку відмови від отримання послуги протягом спірного періоду.
Окрім того, колегія суддів вказує, що відповідно до "Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7129816/17-ц споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними.
З огляду на викладене, відповідач доказів, які б підтверджували оплату спожитих послуг централізованого теплопостачання в сумі 30 599,83 грн не надав, та доводів позивача не спростував, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога про стягнення заборгованості за спожиту послугу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем розмірі.
Щодо посилання відповідача на те, що суд першої інстанції необгрунтовано прийняв до уваги докази, подані позивачем, то суд вказує, що вказані доводи не є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування прийнятого у справі рішення суду, оскільки судом було ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.
Наведені у апеляційній скарзі відповідачем доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у ній.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно - західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2024 у справі № 902/428/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції залишено без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін, тому суд вважає за необхідне поновити дію рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2024 у справі № 902/428/24, яке було зупинено ухвалою суду від 30.09.2024.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленко Марії Олександрівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2024 у справі № 902/428/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.