Справа № 485/2328/24
Провадження №2-а/485/4/24
іменем України
02 грудня 2024 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Яворського С.Й.,
секретар судового засідання Камінський Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності №159 від 24.10.2024,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №159 від 24.10.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що згідно повістки ІНФОРМАЦІЯ_3 отриманою особисто 23.05.2024 року, був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 01.0.72024 року з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. ОСОБА_1 в порушення ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на визначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважної причини не з'явився, про причини неявки в передбачений законом термін не повідомив, чим порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою що підлягає скасуванню виходячи з наступного:
- Згідно Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого відділення ортопедії та травматології № 5006 ОСОБА_1 22.10.2024 р. надійшов до медичного стаціонару для лікування, день виписки- 28.10.2024р.,що підтверджує факт розгляду справи без участі позивача, що позбавило його можливості скористатись правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
- згідно з абзацом 7 ст. 38 КУпАП «Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення». Датою вчинення правопорушення є 01.07.2024, день коли особа не з'явилась за повісткою, про що відповідачу стало відомо в цей самий день, дата складання протоколу 24.10.2024, тобто 3 місяці 23 дні з дати вчинення правопорушення;
На підставі вищенаведеного просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , та скасувати постанову №159 від 24.10.2024 року за справою про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вирішити питання стягнення судового збору.
Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20.11.2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду на 02.12.2024 року о 10:00 год.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не подано. Доказів підставності прийняття оскаржуваної постанови не надано.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст.205 КАС України суд розглянув справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали по справі, суд прийшов до наступного.
За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №159 від 24.10.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що він 01.07.2024 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби без поважної причини не з'явився, про причини неявки в передбачений законом термін не повідомив, чим порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушеннязаконодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
В постанові зазначено що позивачем порушено ч.3 ст. ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів..
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідачем не виконано свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, відзиву не подано, доказів підставності рішення не надано. Ні протокол про адміністративне правопорушення, ні постанова №159 за справою про адміністративне правопорушення не містять доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Крім цього, суд звертає увагу на те, Згідно із ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідачем не підтверджено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваної постанови, а саме не враховано ч.7 ст.38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Оскільки позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 01.07.2024 року, і такий згідно постанови не з'явився, то 01.07.2024 року фіксується факт виявлення даного правопорушення.
Згідно з положеннями п. 7 ч 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбаченіст. 38 КУпАП.
Відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП суперечить статті ч.7 ст.38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню..
ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).
У той же час у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, оскільки позивач заперечує порушення ним вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а інших доказів вчинення останнім відповідного адміністративного правопорушення відповідачами не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені.
Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - працівником поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, у зв'язку з чим вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Що стосується позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , то в задоволенні такої вимоги слід відмовити, оскільки ч.3 ст.286 КАС України не передбачено такого рішення суду, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судом встановлено, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 605.60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, понесені та доведені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 605,60 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке є відповідачем у справі, і посадовою особою якого була винесена оскаржена позивачем постанова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
вирішив:
Позовну заяву - задовольнити.
Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №159 від 24.10.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн, а відповідну справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Про ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 .
Повний текст складено 02.12.2024
Суддя С.Й. Яворський