Справа №351/1269/24
Номер провадження №2/351/616/24
15 листопада 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Калиновського М.М.,
за участі секретаря - Равлюк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс'звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.11.2023 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1299-7979. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А0846, для підписання кредитного договору 1299-7979 від 09.11.2023 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 12 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 30 днів; знижена % ставка 2,50 % в день, стандарстна % ставка 3 % в день.
Також, Додатковою угодою від 10.11.2023р. до Договору про відкриття кредитної лінії №1299-7979 від 09.11.2023 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1200,00 грн.
Проте, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Станом на 26.04.2024 року, загальний розмір заборгованості відповідача становить: 82 850,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 14 000 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 68 850,00 гривень.
В добровільному порядку відповідач не бажає погасити вказану суму заборгованості. А тому, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по отриманому кредиту в сумі 76 000,00грн., оскільки кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 6 850,00 гривень за умови погашення останнім решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 76 000,00 гривень.
Тому, просить суд стягнути з ОСОБА_1 не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину: прострочену заборгованість за кредитом - 14 000,00 грн.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 62 000,00 грн.
Представник позивача подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд спраив за його відсутност та відзив у якому позовні вимоги визнав частково, зазначив, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті станоить 76 000 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", суперечить принципам розумності та справедливості, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі не виконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 14 000 грн.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 530 вище вказаного кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання в строк встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 09.11.2023 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобіві які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1299-7979.
Крім того, Додатковою угодою від 10.11.2023р. до Договору про відкриття кредитної лінії №1299-7979 від 09.11.2023 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1200,00 грн.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов 'язків та оформлена в електронній формі.
В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А0846, для підписання кредитного договору 1299-7979 від 09.11.2023 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 12 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 30 днів; знижена % ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 3 % в день.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови кредитного договору, і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором, навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Статтею 1048 ЦК України стверджується, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не виконує умови кредитного договору та відповідно до представленого розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» його заборгованість станом на 26.04.2024 року, загальний розмір заборгованості становить: 82 850,00 гривень, що складається з простроченої заборгованості за кредитом 14 000 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 68 850,00 гривень.
Крім того, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 6 850,00 гривень за умови погашення останнім решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 76 000,00 гривень.
Відповідно до статей 11,18 Закону України "Про захист прав споживачів"до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766 цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, щоЗакон України «Про захист прав споживачів'застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Матеріалами справи підтверджується факт укладення договору про відкриття кредитної лінії між позивачем та відповідачем та Додаткової угоди до договору.
З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011вбачається, що положення п. п. 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів'з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4ст. 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як вид відповідальності за несвоєчасне виконання договору спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати грошове зобов'язання надмірні відсотки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання додаткових прибутків кредитором.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі постійної колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27.01.2020 року у справі№ 754/6091/18.
Отже, нарахований розмір відсотків, які просить стягнути позивач з відповідача (з урахуванням програми лояльності) 62 000,00 грн є непропорційно великою сумою компенсації, а визначений договором розмір процентної ставки, становить істотний дисбаланс на шкоду прав споживача.
Суд вважає, що розмір відсотків за порушення строків повернення кредиту має ознаки несправедливого у розумінні пункту 5 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов'язань за договором.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до матеріалів справи, Договір про відкриття кредитної лінії укладений 09.11.2023 між позивачем та відповідачем та Додаткова угода від 10.11.2023 до Договору про відкриття кредитної лінії №1299-7979 від 09.11.2023, передбачали розмір кредиту 14 000 гривень.
Отже нараховані платежі за неповернення кредиту, а саме проценти на прострочену заборгованість в сумі 62 000,00 гривень є неспівмірними та суперечать вимогам законодавства, оскільки не узгоджуються з принципами справедливості, добросовісності і розумності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, слід зменшити розмір відсотків до 7 000,00 грн., що складає 50% від суми заборгованості по кредиту. Саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Таким чином, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором №1299-7979 від 09.11.2023р. в розмірі 21 000,00 грн., що складається із 14 000 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 7000,00 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Згідно ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №38240 від 20.06.2024р.
На підставі наведеного, ст.ст.526, 530, 612, 625,1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (01133 м.Київ бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1299-7979 від 09.11.2023 року в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок, що складається із ( 14 000,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом та 7000,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами), а також 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок оплаченого судового збору.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ