28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 608/277/16-ц
провадження № 61-15285ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Чортківський районний суд Тернопільської області рішенням від 03 березня
2016 року позов задовольнив. Провів поділ між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири
АДРЕСА_1 . Визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Залишив в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вмивальник № VIII пл. 2,6 кв. м, вбиральню № VIII пл. 2,4 кв. м, які відносяться до однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, особа яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що про існування оскаржуваного рішення він дізнався лише у квітні 2024 року при укладенні акту прийому-передачі. Вважає, що оскаржуваним рішенням порушене його право власності, оскільки відповідно до технічної документації вмивальник та вбиральня, які суд першої інстанції залишив у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є допоміжними приміщеннями та перебувають у спільному користуванні власників квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 06 листопада 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року не вирішувалося питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , що згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження.
12 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та норми матеріального права, не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив зібрані у справі докази та дійшов висновків, які суперечать матеріалам справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Отже, ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
З огляду на викладене особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов'язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у несприятливих для особи наслідках.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв'язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов'язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв'язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.
Верховний Суд зазначає, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі № 757/66808/19 (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20).
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19 та від 29 вересня 2021 року у справі № 452/213/19.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга
статті 362 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
У цій справі ОСОБА_1 , який не був учасником справи, оскаржив рішення місцевого суду від 03 березня 2016 року, посилаючись на те, що відповідно до технічної документації вмивальник № VIII, площею 2,6 кв. м та вбиральня № VIII
площею 2,4 кв. м, які суд першої інстанції залишив у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є допоміжними приміщеннями та перебувають у спільному користуванні власників як квартири
АДРЕСА_4 , тим самим порушуючи його право власності.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року проведено поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 , а саме квартири
АДРЕСА_1 . Також залишено у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вмивальник № VIII
пл. 2,6 кв. м, вбиральню № VIII пл. 2,4 кв. м, які відносяться до однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
При цьому, суд не вирішував, що вмивальник № VIII пл. 2,6 кв. м та вбиральня № VIII пл. 2,4 кв. м відносяться виключно до квартири АДРЕСА_5 , як не вирішував і питання щодо неможливості користування іншими співвласниками, зокрема квартири АДРЕСА_6 цими приміщеннями. Спір вирішувався виключно між двома особами, а саме подружжям ОСОБА_4 щодо поділу їх спільної сумісної власності.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є власниками по 1/6 частці квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 03 грудня 2003 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
№ 171503734 від 24 червня 2019 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Довідкою голови ОСББ «Шляховик» від 31 серпня 2020 року підтверджується, що у житловому будинку квартирного типу по АДРЕСА_7 на ІІ поверсі в спільному користуванні знаходиться коридор площею 11,4 кв. м, туалет площею 2,4 кв. м, умивальник площею 2,6 кв. м.
Згідно довідки № 1377 від 30 грудня 2020 року, виданої Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, вбачається, що коридор VII та вбиральня VIIІ, що знаходиться по АДРЕСА_7 перебувають в спільному користуванні власників квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 на підставі правовстановлюючих документів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права та законні інтереси ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_6 рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від
03 березня 2016 року не порушено, оскільки спірні об'єкти даним рішенням також залишені в спільному користуванні.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні процесуального питання не викликає розумних сумнівів.
Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.
Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від
23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та змісту ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров