20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 216/1534/24
провадження № 61-15143ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у березні 2024 року позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі - АТ «СЕНС БАНК», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заборгованість відповідача перед банком становить 45 777,52 грн відповідач обов'язки щодо погашення заборгованості в добровільному порядку не виконує, внаслідок чого позивач просив стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати з відповідача у судовому порядку.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року, позов АТ «СЕНС БАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 501185847 від 20 вересня 2019 року, станом на 12 лютого 2024 року у розмірі 45 777,12 грн (сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень, 12 копійок), яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 251,94 грн (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня, 94 копійки), заборгованості по простроченому тілу кредиту у розмірі 29 016,17 грн (двадцять дев'ять тисяч шістнадцять гривень, 17 копійок), заборгованості за відсотками у розмірі 6 956,21 грн (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень, 21 копійка), офердрафт (несанкціонована заборгованість) у розмірі 552,80 грн (п'ятсот п'ятдесят дві гривні, 80 копійок). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
13 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 , на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 45 777,52 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте, ОСОБА_1 не обґрунтовує в чому саме проявляється ігнорування та чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім цього, справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, у чому проявляється значний суспільний інтерес та виняткове значення. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення, а касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат