Ухвала
26 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 760/27619/23
провадження № 61-13522ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», про розкриття інформації, що містить банківську таємницю,
У листопаді 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулося до суду із заявою, в якій просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк») надати до ГУ ДПС у Запорізькій області інформацію в паперовому або електронному вигляді про обсяг та рух коштів по рахунку ППФО ОСОБА_1 , а саме - інформацію про рух грошових коштів на розрахункових рахунках: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з 01 січня 2017 року до дати закриття рахунку, № НОМЕР_3 з дати відкриття рахунку 17 жовтня 2018 року до дати закриття рахунку, в розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ.
Солом'янський районний суд м. Києва від 17 січня 2024 року в задоволені заяви відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 16 травня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишив без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року - без змін.
09 жовтня 2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, ГУ ДПС у Запорізькій області у касаційній скарзі заявляло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року було отримано заявником 20 травня 2024 року. Вперше з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення заявник звернувся в межах строку на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу повернуто заявнику. Також, ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року вдруге подану касаційну скаргу повернуто заявнику. Ураховуючи наведене, заявник вважав, що строк на касаційне оскарження судових рішень підлягає поновленню.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року за клопотаннями ГУ ДПС у Запорізькій області неповажними. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Залишаючи касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області без руху у зв'язку із пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, Верховний Суд виходив з того, що звертаючись 09 жовтня 2024 року вчетверте з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, заявник не підтвердив того, що перешкоджало виконати вимоги ухвали суду касаційної інстанції від 06 серпня 2024 року (провадження № 61-11062ск24) про залишення касаційної скарги без руху у визначений судом строк. ГУ ДПС у Запорізькій області дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження. Тому заявник зобов'язаний довести, що саме перешкоджало йому виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 06 серпня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року було отримано заявником 20 травня 2024 року. Вперше з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося в межах строку на касаційне оскарження, проте повторні касаційні скарги подані у найкоротші строку. Зважаючи, що перший раз скарга подана своєчасно та містила обґрунтовані підстави такого звернення, що підтверджено ухвалою про повернення скарги, тому скаржник мав об'єктивні причини очікувати на відкриття касаційного провадження. За таких обставин ГУ ДПС у Запорізькій області вважає, що повернення скарги відбулося з причин, які не залежали від скаржника (бо це суб'єктивний погляд на формулювання позиції), тому заявник змушений звертатися повторно та клопотати про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Наведені ГУ ДПС у Запорізькій області причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Встановлено, що вперше ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення 29 травня 2024 року, тобто в межах тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року (провадження № 61-7888ск24) вказана касаційна скарга була повернута заявнику у зв'язку із тим, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Вдруге ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення 10 червня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року (провадження № 61-8449ск24) касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, в якій вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; надати докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій касаційної скарги та доданих до неї документів, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку із тим, що ГУ ДПС у Запорізькій області не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Втретє ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення 01 серпня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року (провадження № 61-11062ск24) касаційну скаргу залишено без руху та надано для усунення недоліків строк до 23 серпня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги, в якій навести конкретне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у відповідних постановах Верховного Суду, надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку із невиконанням вимог ухвали від 06 серпня 2024 року.
Отже, триразове повернення поданої ГУ ДПС у Запорізькій області касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження та не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки відбулося з причин, які повністю залежали від ГУ ДПС у Запорізькій області.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
З урахуванням викладеного, наведені ГУ ДПС у Запорізькій області підстави пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними, оскільки зазначені заявником доводи у повторно поданому клопотанні фактично дублюють раніше наведені, які вже визнавалися Верховним Судом неповажними в ухвалі від 28 жовтня 2024 року.
Ураховуючи, що ГУ ДПС у Запорізькій області не зазначено інших поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, суд визнає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення. Інших підстав поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження заявником не наведено.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень підстави для поновлення цього строку є неповажними, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов