26 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 450/2434/24
провадження № 61-14894ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луцюк Олександр Ігорович, на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору удаваним, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру з розстроченням платежу, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору удаваним, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру з розстроченням платежу.
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що 13 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір простого товариства (договір про спільну діяльність), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Віблим Л. З.
26 липня 2023 року між ОСОБА_3 , як уповноваженим учасником простого товариства, та ОСОБА_2 укладений попередній договір
№ 7301 про купівлю-продаж квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н. Б., відповідно до умов пункту 1 якого сторони зобов'язуються у строк до 31 серпня 2024 року укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м.
Відповідно до пункту 3 договору № 7301 в якості забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв у рахунок майбутніх платежів грошову суму у розмірі
1 073 155,60 грн, що еквівалентно 28 694 доларам США за курсом валют станом на 26 липня 2023 року до моменту укладення даного договору.
Згідно із заявою ОСОБА_3 07 жовтня 2023 року ОСОБА_2 здійснила черговий розрахунок в розмірі 352 927,43 грн, що еквівалентно 9 673 доларам США відповідно до договору № 7301. У загальному розмірі ОСОБА_2 оплатила за майнові права на квартиру у сумі
38 367 доларів США. ОСОБА_2 належним чином виконувала умови укладеного договору від 26 липня 2023 року № 7301, зокрема сплачувала грошові кошти в розмірі та строки.
Також заявниця вказує, що з огляду на зміст договору від 26 липня 2023 року № 7301 сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу, а саме: узгодили істотні умови об'єкту договору купівлі-продажу, ціну продажу об'єкту, порядок та строк здійснення оплати за об'єкт договору, строк передачі квартири покупцю (31 серпня 2024 року). Також, крім узгодження істотних умов договору, ОСОБА_2 частково оплатила вартість покупки. Отже, наявність у договорі узгоджених між сторонами зобов'язань та здійснення повної оплати, вказує на те, що назва договору «Попередній договір» не відповідає змісту договору та дійсним правовідносинам, що склались між сторонами, тому між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як учасником простого товариства та його уповноваженою особою, укладений не попередній договір, а договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до статті 655 ЦК України.
Відповідачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, на якійпобудований, однак ще не введений в експлуатацію, багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходиться квартира, майнові права на яку придбала ОСОБА_2 . Будучи власником земельної ділянки та маючи чинний дозвіл на виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 має реальну можливість і може вчиняти дії з метою відчуження майнових прав на квартири, які знаходяться в об'єкті незавершеного будівництва задля ухилення від виконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_2 Майнові права позивачки відповідач не визнає, про що неодноразово заявляв, відтак є обґрунтований ризик того, що
ОСОБА_1 вільно зможе розпорядитися майновими правами на квартиру, обтяжувати їх, незважаючи на те, що такі майнові права вже продані та належать ОСОБА_2 . Крім того, відповідач ОСОБА_3 як уповноважений учасник простого товариства, також може вчиняти дії відносно розпорядження майновими правами на квартиру
АДРЕСА_1 . Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання судового рішення у справі.
Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_2 просила суд забезпечити позов шляхом:
1) заборони ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із заявами щодо реєстрації
будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
2) заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
3) заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 31 травня
2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 31 травня 2024 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив.
Заборонив ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації
будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Заборонив ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації
будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності)
на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
Заборонив державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку в частині:
- накладення заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
- накладення заборони ОСОБА_3 звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
- накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії. в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Львівський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких звернулася позивачка. Тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна у разі забезпечення позову забезпечить ефективне виконання рішення суду.
У касаційній скарзі, поданій 07 листопада 2024 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луцюк О. І., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині:
- накладення заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
- накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), постановах Верховного Суду від 21 серпня
2019 року у справі № 761/39201/18 (провадження № 61-9850св19),
від 23 грудня 2020 року у справі № 911/949/20, від 27 січня 2021 року у справі № 361/3399/20 (провадження № 61-16483св20).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги той факт, що матеріали справи не містять жодного доказу, яким би підтверджувалося реальне вчинення або підготовка до вчинення ОСОБА_1 будь-яких несумлінних дій, зокрема спрямованих на розпорядження майновими правами, обтяження, укладення будь-яких правочинів з іншими особами щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , навіть припустивши, що така квартира будується за вказаною адресою. Відсутність таких доказів нівелює можливість дійти переконливого висновку про наявність спору між позивачкою та ОСОБА_1 щодо майнових прав на вказану квартиру та не дає можливості встановити наявність правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами забезпечення позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Зі змісту судових рішень вбачається, що 26 липня 2023 року між
ОСОБА_3 , як уповноваженим учасником простого товариства, та ОСОБА_2 укладений попередній договір про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н. Б., зареєстрований в реєстрі за № 7301.
Відповідно до пункту 1 договору № 7301 сторони зобов'язуються у строк
до 31 серпня 2024 року укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м.
Згідно з пунктом 3 договору № 7301 в якості забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв в рахунок майбутніх платежів грошову суму у розмірі
1 073 155,60 грн, що еквівалентно 28 694 доларам США за курсом валют станом на 26 липня 2023 року до моменту укладення даного договору.
Відповідно до заяви ОСОБА_3 , 07 жовтня 2023 року ОСОБА_2 здійснила черговий розрахунок в розмірі 352 927,43 грн, що еквівалентно 9 673 доларам США згідно з договором № 7301.
Подальший розрахунок (його строк та розмір) за договором № 7301 визначений пунктом 3 договору № 7301.
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просила:
- визнати удаваним попередній договір про купівлю-продаж квартири, що укладений 26 липня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н. Б. та зареєстрований в реєстрі № 7301;
- визнати, що 26 липня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу майнових прав з розстроченням платежу на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м.
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом:
1) заборони ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із заявами щодо реєстрації
будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності)
на квартиру АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
2) заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
3) заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 31 травня
2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 31 травня 2024 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив.
Заборонив ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації
будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності)
на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Заборонив ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації
будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності)
на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Заборонив державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку в частині:
- накладення заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру № АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
- накладення заборони ОСОБА_3 звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120;
- накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Львівський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року залишив без змін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження
№ 12-90гс20), на яку заявник посилається в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду вказала, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 як на підставу порушених прав послалася на те, що відповідачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, на якійпобудований, однак ще не введений в експлуатацію, багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходиться квартира, майнові права на яку придбала ОСОБА_2 . Будучи власником земельної ділянки та маючи чинний дозвіл на виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 має реальну можливість і може вчиняти дії з метою відчуження майнових прав на квартири, які знаходяться в об'єкті незавершеного будівництва задля ухилення від виконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_2 Майнові права позивачки відповідач не визнає, про що неодноразово заявляв, відтак є обґрунтований ризик того, що
ОСОБА_1 вільно зможе розпорядитися майновими правами на квартиру, обтяжувати їх, незважаючи на те, що такі майнові права вже продані та належать ОСОБА_2 . Крім того, відповідач ОСОБА_3 як уповноважений учасник простого товариства, також може вчиняти дії відносно розпорядження майновими правами на квартиру
АДРЕСА_1 .
Отже, вказані дії шкодять правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення у справі.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується цивільним судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження
№ 14-729цс19), на яку заявник також посилається в касаційній скарзі.
Співмірність передбачає співвідношення цивільним судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, суди установили, що предметом позову є вимоги позивачки, які носять немайновий характер, однак стосуються договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м.
Тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про заборону вчиняти певні дії в порядку забезпечення позову щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною проектною площею
70,56 кв. м, є ефективним захистом можливих порушених прав позивачки від недобросовісних дій з боку відповідачів, без порушення чи безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів останніх, задля забезпечення позивачці реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на її користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
ОСОБА_2 довела реальну можливість відчуження відповідачем ОСОБА_1 нерухомого майна, яке є предметом договору
купівлі-продажу, що утруднить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову про визнання договору удаваним, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру з розстроченням платежу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого
2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39201/18 (провадження № 61-9850св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 911/949/20, від 27 січня 2021 року у справі № 361/3399/20 (провадження № 61-16483св20).
У постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 911/949/20 Верховний Суд зазначив, що «саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), постанові Верховного Суду від 23 грудня
2020 року у справі № 911/949/20, оскільки висновки в указаних справах не суперечать висновкам судів під час розгляду цієї справи.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційним судом
не врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39201/18 (провадження № 61-9850св19),
не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у справі
№ 761/39201/18 є визнання протиправними дій відповідачів щодо реєстрації права власності за ТОВ «Лекс Навігатор» на квартиру АДРЕСА_1, натомість у цій справі предметом позовних вимог є визнання укладеним договору
купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру з розстроченням платежу, а отже, правовідносини у зазначених як приклад справах, та у справі, яка переглядається, не є тотожними, тому й підходи до вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову є різними.
У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 361/3399/20 (провадження
№ 61-16483св20) Верховний Суд установив, що «29 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко В. А. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, яка мотивована тим, що до суду готується та буде подана позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Федерація стендової стрільби міста Києва»».
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, які були викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня
2021 року у справі № 361/3399/20 (провадження № 61-16483св20), оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Крім того, питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суди дали належну оцінку доводам позивачки щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що відсутність доказів про наявність спору між позивачкою та ОСОБА_1 щодо майнових прав на вказану квартиру не дає можливості встановити наявність правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами забезпечення позову, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, а лише визначається, чи можуть існувати потенційні труднощі у разі виконання рішення у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 звернув увагу, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому заборона вчиняти певні дії до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси відповідача.
Водночас заходи забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Таким чином, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують,не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову і не свідчать про порушення судами норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луцюк Олександр Ігорович, на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору удаваним, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру з розстроченням платежу, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині накладення заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права (у тому числі права приватної власності) на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120; накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири
АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 70,56 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк