20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 635/9452/21
провадження № 61-7710св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кабанцем Вадимом Олексійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в складі колегії суддів Музичко С. Г.,Болотова Є. В., Кулікової С. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання договору припиненим, скасування обтяження майна та
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Альфа-Банк», в якому просив: припинити зобов'язання за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 811/07/1-200, укладеним 04 травня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком (далі - АКІБ) «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк» та правонаступником якого є AT «Альфа-Банк», у зв'язку з його виконанням; припинити заставу майна за договором від 04 травня 2007 року № 811/07/1-200, укладеним між ним та банком, у зв'язку із припиненням основного зобов'язання; усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном шляхом внесення відомостей про припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а саме провести реєстрацію відомостей про припинення обтяження рухомого майна, внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за договором застави майна від 04 травня 2007 року № 811/07/1-200, про накладення заборони відчуження транспортного засобу марки GREAT WALL HOVER, 2006 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 .
Вимоги обґрунтовано тим, що 04 травня 2007 року між ним та АКІБ «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 811/07/1-200 на купівлю автотранспортного засобу GREAT WALL HOVER. Цього ж дня укладено договір застави майна № 811/07/2-204, предметом застави є транспортний засіб GREAT WALL HOVER, 2006 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 .
22 травня 2014 року рішенням Харківського районного суду Харківської області стягнуто з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 101 391,20 грн та судові витрати в розмірі 1 013,91 грн. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 18 червня 2014 року № 635/1969/14-ц та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.
28 травня 2020 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області замінено стягувана у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - AT «Альфа-Банк».
20 квітня 2021 року виконавче провадження № НОМЕР_4 закінчено у зв'язку із повним стягненням з боржника боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Кошти були перераховані в повному обсязі на рахунки стягувача. Проте станом на 23 вересня 2021 року обтяження предмета застави не припинено, у зв'язку із чим він позбавлений можливості володіти належним йому майном у повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій
07 листопада 2022 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позов задоволено частково.
Припинено зобов'язання за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 811/07/1-200, укладеним 04 травня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є AT «Альфа-Банк», у зв'язку з його виконанням. Припинено заставу майна за договором від 04 травня 2007 року № 811/07/1-200, укладеним між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є AT «Альфа-Банк», у зв'язку із припиненням основного зобов'язання.
Припинено обтяження транспортного засобу GREAT WALL HOVER, 2006 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 (номер обтяження 4917503). Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції керувався тим, що припиненням зобов'язання за кредитним договором є не дата, вказана в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а постанова, винесена відділом державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з погашенням боргу. Боржник належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим таке зобов'язання припинилось на підставі статті 559 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, внаслідок чого припинилось право застави.
19 квітня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що АТ «Альфа Банк» має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат за період з 16 травня 2014 року до 20 квітня 2021 року, а тому припинення зобов'язання за договором та припинення обтяження транспортного засобу, яке виступає в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 811/07/1-200, є передчасним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Кабанця В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не надав йому доступ до електронної підсистеми «Електронний суд» та безпідставно відмовив у клопотанні щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Відмову в задоволенні такого клопотання йому надіслано вже після проведення судового засідання 19 квітня 2023 року. Справу розглянуто за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року в справі № 757/34955/18 (провадження № 61-5528св21), від 14 липня 2021 року в справі № 186/1376/19 (провадження № 61-7428св20), про те, що визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та іпотеки не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов'язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов'язання продовжують існувати відповідно до закону, а не договору, тоді як договірні зобов'язання є припиненими; вимоги за статтею 625 ЦК України є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а не вимогами про відшкодування збитків, іпотекою (як це визначили сторони в укладеному між ними договорі) не забезпечено виконання зобов'язання за вимогами, пред'явленими на підставі статті 625 ЦК України, а отже, іпотекою не забезпечені вимоги кредитора, нараховані банком за правилами статті 625 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 травня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 811/07/1-200 на купівлю автотранспортного засобу GREAT WALL HOVER. Цього ж дня укладено договір застави майна № 811/07/2-204, предметом застави є транспортний засіб GREAT WALL HOVER, 2006 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 .
22 травня 2014 року рішенням Харківського районного суду Харківської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 101 391,20 грн та судові витрати в розмірі 1 013,91 грн. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 18 червня 2014 року № 635/1969/14-ц та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.
28 травня 2020 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - AT «Альфа-Банк».
20 квітня 2021 року виконавче провадження № НОМЕР_4 закінчено у зв'язку із повним стягненням з боржника боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Кошти були перераховані в повному обсязі на рахунки стягувача 20 квітня 2021 року.
Рух справи у Верховному Суді
12 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2., Ступак О. В., Яремка В. В. відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Голосіївського районного суду м. Києва.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
За розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Грицик О. Ф. від 04 жовтня 2024 року за № 1176/0/226-24 у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_2 на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М., відповідно до підпунктів 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 зі змінами та доповненнями,
пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-7710св23.
04 жовтня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 635/9452/21 (провадження № 61-7710св23) призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, першочерговонадає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не надав ОСОБА_1 доступ до електронної підсистеми «Електронний суд» та безпідставно відмовив у клопотанні щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Відмову в задоволенні такого клопотання йому надіслано вже після проведення судового засідання 19 квітня 2023 року. Справу розглянуто за відсутності заявника.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
ОСОБА_1 не оспорює, що був обізнаний із часом та місцем судового засідання в апеляційному суді 19 квітня 2023 року. Факт його повідомлення про судове засідання підтверджується судовою повісткою-повідомленням (а. с. 105).
11 квітня 2023 року адвокат ОСОБА_1 - Кабанець В. О. електронною поштою надіслав до Київського апеляційного суду клопотання щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до частини другої статті 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Наказом Державної судової адміністрації України від 08 квітня 2020 року № 169 затверджено Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.
Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку визначено, що головуючий суддя приймає рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності у суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначений день і час).
Ухвалою від 13 квітня 2023 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кабанця В. О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Суд зазначив, що в Київському апеляційному суді наявні два зали судового засідання, обладнані комплексом технічних засобів та програмним забезпеченням для проведення засідання в режимі відеоконференції, які за даними автоматизованої системи документообігу суду зайняті 19 квітня 2023 року іншими колегіями суддів.
Того ж дня копію ухвали надіслано на електронну адресу адвоката Кабанця В. О. (а. с. 113) та повторно повідомлено про результат розгляду клопотання телефонограмою (а. с. 114).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадження в її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria SandersS.A. v. Spain) (Applicationno. 11681/85)).
З моменту подання клопотання щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції ні ОСОБА_1 , ні його представник - адвокат Кабанець В. О. не цікавилися результатом вирішення заявленого клопотання, як і не спростували факт надсилання апеляційним судом ухвали від 13 квітня 2023 року до 19 квітня 2023 року, а також, бувши обізнаними із датою і часом проведення судового засідання 19 квітня 2023 року, до суду не з'явилися.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Апеляційний суд розглянув справу без порушень процесуального закону, неучасть заявника в судовому засіданні обумовлена його власними діями, та не є наслідком неналежності дій суду, доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.
Щодо суті спору
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII«Про заставу» (далі - Закон про заставу) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону про заставу).
Застава є акцесорним видом забезпечення виконання зобов'язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.
Акцесорність означає односторонню залежність забезпечувального зобов'язання від основного зобов'язання та характеризується відсутністю взаємозалежності, а також взаємної акцесорності.
З огляду на правову природу забезпечувального зобов'язання саме це зобов'язання має наслідувати юридичну долю основного зобов'язання. В разі припинення основного зобов'язання припиняється і забезпечувальне зобов'язання, зокрема в разі виконання боржником основного зобов'язання в повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За правилами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так само забезпечувальне зобов'язання припиняється виконанням основного зобов'язання. Інші підстави припинення застави мають бути врегульовані спеціальним законом або певним договором.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України однією з підстав припинення права застави є припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно із статтею 28 Закону про заставу застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон № 1255-IV), Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830(далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону № 1255-IV відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1255-IVпісля припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Пунктами 24, 25 Порядку визначено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі судового рішення або заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.
Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації (крім випадку, коли строк дії публічного обтяження обмежено законом) не більш як на п'ять років.
На підставі судового рішення або заяви щодо припинення обтяження виключенню підлягає запис стосовно всього рухомого майна, що є предметом обтяження. У разі коли на підставі судового рішення припинено обтяження на індивідуально визначене рухоме майно, відомості про яке містяться в записі про обтяження рухомого майна, що містить відомості про декілька об'єктів рухомого майна, припинення обтяження здійснюється реєстратором шляхом внесення змін до відповідного запису в Реєстрі, а саме - виключення відомостей із запису про відповідне індивідуальне визначене рухоме майно, щодо якого припинено обтяження.
Відомості про припинення обтяження на підставі судового рішення можуть бути зареєстровані також за зверненням боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, або самостійно реєстратором у зв'язку з отриманням судового рішення в своєму електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви до розгляду реєстратором, а у разі звернення боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, або надходження судового рішення до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, - протягом п'яти робочих днів з дня відповідного звернення або надходження, але не раніше дня набрання таким рішенням законної сили.
ОСОБА_1 посилається на те, що зобов'язання за кредитним договором припинилося у зв'язку з фактичним виконанням 20 квітня 2021 року рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, однак зареєстроване на підставі договору застави обтяження - заборона відчуження належного йому транспортного засобу- не вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відмову в задоволенні позову апеляційний суд мотивував тим, що АТ «Альфа Банк» має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат за період з 16 травня 2014 року до 20 квітня 2021 року, а тому припинення зобов'язання за договором та припинення обтяження транспортного засобу, яке виступає забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 811/07/1-200, є передчасним.
Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке.
За правилом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року в справі № 757/34955/18 (провадження №61-5528св21), від 14 липня 2021 року в справі № 186/1376/19 (провадження № 61-7428св20), на які посилається заявник, зазначено про те, що визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та іпотеки не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов'язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов'язання продовжують існувати відповідно до закону, а не договору, а договірні зобов'язання є припиненими; вимоги за статтею 625 ЦК України є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а не вимогами про відшкодування збитків, іпотекою (як це визначили сторони в укладеному між ними договорі) не забезпечено виконання зобов'язання за вимогами, пред'явленими на підставі статті 625 ЦК України, а отже, іпотекою не забезпечені вимоги кредитора, нараховані банком за правилами статті 625 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/27064/15 зазначено, що підставою припинення зобов'язання за кредитним договором є не дата, зазначена в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а, наприклад, постанова, винесена відділом державної виконавчої служби, про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу у зв'язку з погашенням боргу. Рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню щодо розуміння повноти розміру заборгованості.
Після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв'язку з виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором, а, отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19), у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21), від 23 липня 2024 року в справі № 210/1532/23 (провадження № 61-13380св23).
За відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання - забезпечувальне обтяження припиняється (висновки в постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 214/1429/16 (провадження № 61-14264св23), від 25 червня 2024 року в справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23)).
У цій справі позичальник виконав свої зобов'язання за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів від 04 травня 2007 року № 811/07/1-200 шляхом повного виконання судового рішення про стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором. На момент такого виконання - 20 квітня 2021 року кредитор не пред'явив до ОСОБА_1 вимог за статтею 625 ЦПК України. Банк не заявив фінансових та майнових претензій до позичальника й на момент подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про задоволення позову, що свідчить про припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з його повним і належним виконанням позичальником.
Запис про державну реєстрацію обтяження предмета застави за належного виконання у повному обсязі забезпеченого заставою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодою в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Враховуючи викладене та вимоги пункту першого частини першої статті 593 ЦК України, суд першої інстанції правомірно виснував про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд не врахував наведені вище висновки Верховного Суду та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбаченихстаттею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За результатами розгляду цієї касаційної скарги Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишає в силі рішення суду першої інстанції, оскільки встановлено, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 389, 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кабанцем Вадимом Олексійовичем, задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скасувати, залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська