Іменем України
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа №990/220/24
адміністративне провадження № П/990/220/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Грабовської Т.О.,
учасників справи:
представника позивача Осадчої В. В.,
представника відповідача Нарольської Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дії,
І. РУХ СПРАВИ
05 липня 2024 року на адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивач) до Вищої ради правосуддя (далі також відповідач, ВРП) у якій позивач просить:
визнати дії Вищої ради правосуддя щодо включення до проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя, яке відбудеться 11 липня 2024 року, питання про розгляд матеріалів щодо звільнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України протиправними;
зобов'язати Вищу раду правосуддя утриматися від вчинення таких дій на період здійснення процедур судового оскарження рішення відповідача від 25 червня 2024 року №1948/0/15-24.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 05.07.2024) для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Кравчук В.М., Стеценко С.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дії повернуто.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Верховного Суду від 29 липня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У постанові від 26 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду наголосила, що позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві виклав зміст дій відповідача, описав, у чому полягало порушення його прав, сформулював наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок дій відповідача, пояснив, яким чином і чому дії відповідача зачіпають його права. Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого можна визначити характер спірних правовідносин і з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку ухвалити одне з рішень, продиктованих їхнім змістом.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року, з урахуванням мотивів, зазначених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 липня 2024 року, відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення дії. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що застосування процедур звільнення судді за підставою, передбаченою пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, у зв'язку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку в період часу для оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, є порушенням вимог пункту 1 частини п'ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливого порядку притягнення до відповідальності судді та зазначених положень частини другої та третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Так, за твердженням позивача, включення до порядку денного засідання Вищої ради правосуддя 11 липня 2024 року питання про розгляд матеріалів щодо звільнення останнього з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області після прийняття рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності пов'язано із застосуванням процедури звільнення судді на етапі реалізації процедури судового контролю законності зазначеного рішення ВРП.
На думку позивача, таке рішення відповідача суперечить гарантії незалежності судді, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які підтверджені положеннями частин другої та третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та порушують права позивача як судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області, на якого повинні поширюватися зазначені гарантії.
Відповідач позов не визнав, вважає його необґрунтованим з огляду на таке.
Так, 25 червня 2014 року відповідачем було прийнято рішення № 1948/0/15-24 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 «Про притягнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, до дисциплінарної відповідальності».
ОСОБА_1 оскаржив вказане рішення ВРП до Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2024 року у справі № 9903ССС/13/24, провадження № 11-164сап24, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24, відмовлено.
11 липня 2024 року ВРП прийняла рішення № 2122/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області (відряджений до Дружківського міського суду Донецької області) на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», яким звільнила позивача з посади судді.
Наразі рішення ВРП від 11 липня 2024 року № 2122/0/15-24 оскаржується позивачем в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (справа № 990/254/24).
З цих підстав відповідач вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб судового захисту, водночас останній скористався своїм правом на оскарження рішення ВРП про звільнення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ВРП утриматися від вчинення таких дій на період здійснення процедур судового оскарження рішення від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24, відповідач наголошує що такі дії вже вчинені та Судом надана оцінка законності такого рішення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2024 року у справі № 9908ССС/13/24.
Своєю чергою, позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що на його думку, процедура судового оскарження рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 не завершена, оскільки 30 жовтня 2024 року позивачем та його представником засобами поштового зв'язку подана до Великої Палати Верховного Суду заява про перегляд постанови цього суду від 3 жовтня 2024 року у справі № 9903ССС/13/24 за нововиявленими обставинами (копія заяви додається), що обумовлені розглядом і вирішенням даної справи неповноважним складом Великої Палати Верховного Суду.
Стверджує, що спірні правовідносини, які є предметом позову у цій справі, виникли 28 червня 2024 року - з моменту отримання позивачем та його представником від секретаріату Вищої ради правосуддя листів №№ 21113/0/9-24, 21110/0/9-24 від 28 червня 2024 року.
На думку позивача, саме ці листи відображають волю відповідача в особі його представника встановити з позивачем правовідносини шляхом включення до проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя, яке розпочнеться 11 липня 2024 року о 10 годині, питання про розгляд матеріалів щодо звільнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.
Представник позивача наголосила, що в Законі України «Про Вищу раду правосуддя» не міститься чіткої регламентації часу вчинення Головою Вищої ради правосуддя дій, пов'язаних з включенням до проекту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя питання про розгляд матеріалів щодо звільнення суддів на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
На думку позивача, це свідчить про те, що спірні дії у справі № 990/220/24 вчинялися відповідачем всупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, які зобов'язують органи державної влади діяти лише на підставі, що передбачені законами України, що, у свою чергу, надає таким діям Вищої ради правосуддя статус протиправних.
Стверджує, що оскаржені дії вчинені саме Вищою радою правосуддя як колегіальним органом, а не посадовими особами Вищої ради правосуддя.
В судових засіданнях сторони підтримали свої позиції, висловлені в позові, відзиві та додаткових поясненнях.
Представник позивача додатково зазначила, що вважає дії Вищої ради правосуддя щодо внесення до порядку денного питання розгляду матеріалів звільнення судді ОСОБА_1 протиправними, оскільки вони суперечать правовому змісту, особливо порядку притягнення до відповідальності судді, що передбачає збереження за ним статусу судді протягом усього часу здійснення процедур до притягнення його до відповідальності.
Наголошує на порушенні відповідачем пункту 1 частини п'ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в частині особливостей порядку притягнення до відповідальності судді та положень частини другої та частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Стверджує, що частина друга статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає, що саме особа у статусі судді має право оскаржити в судді рішення ВРП, ухвалене за результатом розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати.
Наголошує, що частина третя статті 52 Закону Українни «Про Вищу раду правосуддя» передбачає, що у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатом розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати, ВРП зобов'язано розглядати відповідну дисциплінарну справу повторно.
На думку представника позивача, це свідчить про неможливість позбавлення позивача цього статусу у період здійснення процедур щодо оскарження рішення ВРП у дисциплінарній справі стосовно судді.
Тому застосування цих процедур звільнення у період часу оскарження до суду рішення ВРП є порушенням пункту 1 частини п'ятої, статті 48 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».
Стверджує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2024 року при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року в справі № 990/220/24 вказала , що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві чітко вказав у чому полягало порушення прав, сформулював наслідки, пояснив яким чином та чому дії відповідача зачіпають його права.
Наголошує, що позивач своєчасно звернувся щодо захисту своїх прав та інтересів. Своєчасний розгляд не відбувся, враховуючи помилку.
Покликалась на ухвалу КАС ВС від 21 жовтня 2024 року у справі 920/254/24, якою Суд зупинив провадження у справі, де оскаржується рішення про визнання протиправним та скасування рішення ВРП про звільнення з посади судді, оскільки судді погодилися з тим, що позивачем був обраний ефективний спосіб захисту, який дозволяє дати юридичну оцінку фактів правомірності включення до порядку денного засідання ВРП, яке відбулося 11 липня 2024 року, питання про розгляд матеріалів щодо звільнення судді у період перебігу строку, встановленого для оскарження до суду рішення ВРП.
Також представник позивача наголосила, що 11 липня 2024 року під час розгляду питання щодо звільнення позивача, відповідачу було подано клопотання про зняття із розгляду цього питання до завершення процедури судового оскарження рішення ВРП від 25 червня 2024 року.
Водночас зауважила, що під час засідання ВРП 11 липня 2024 року сторона позивача просила зупинити розгляд цієї справи, проте відповідач відмовив.
Також повторно наголосила на незавершенні процедури оскарження та враховуючи практику Верховного Суду стверджує, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Позовна заява та заява про усунення недоліків від 24 липня 2024 року, подана після отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 09 липня 2024 року, не містять визначених процесуальним законом обов'язкових доводів щодо порушення прав позивача діями ВРП щодо формування проєкту порядку денного засідання ВРП.
Водночас позовна заява не містить інформації, яка саме дія із формування проєкту порядку денного засідання ВРП та яким чином впливає на права позивача у взаємопов'язаності із рішенням ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24, яке своєю чергою, не вирішувало порядок денний.
ІІІ. УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З пояснень сторін та наявних у справі рішень ВРП, судом встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 призначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області строком на п'ять років.
Указом Президента України від 01 грудня 2021 року № 612/2021 позивачпризначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області безстроково.
Рішенням Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 суддю Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 відряджено для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області.
08 січня 2024 року до ВРП (вх. № 10/4/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ за підписом заступника начальника ОСОБА_2 стосовно судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області.
У дисциплінарній скарзі зазначено, що згідно з інформацією Дружківського міського суду Донецької області, суддя ОСОБА_1 рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 про його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області не виконав. До суду для здійснення судочинства не прибув.
Під час розмови з головою Дружківського міського суду Донецької області суддя ОСОБА_1 повідомив, що не погоджується з рішенням Голови Верховного Суду щодо його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області та планує оскаржувати таке рішення.
Станом на 30 листопада 2023 року суддя ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області не прибув.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) із жовтня 2022 року по грудень 2023 року суддя ОСОБА_1 не ухвалив жодного судового рішення.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.
21 жовтня 2022 року Верховний Суд видав розпорядження № 61 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Артемівського міськрайонного суду Донецької області)», згідно з яким відповідно до частини сьомої статті 147 Закону № 1402-VІІІ, ураховуючи неможливість здійснення судом правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність Артемівського міськрайонного суду Донецької області на Дружківський міський суд Донецької області.
Рішеннями Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року всіх суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області відряджено для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області. Зокрема, рішенням № 508/0/149-22 суддю Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 відряджено для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області.
На виконання рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 голова Артемівського міськрайонного суду Донецької області видав наказ від 31 жовтня 2022 року № 14-к «Про відрядження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області».
На виконання розпорядження Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 61 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Артемівського міськрайонного суду Донецької області)», рішень Голови Верховного Суду, зокрема № 508/0/149-22, наказом голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2022 року № 18 суддю ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року відраховано зі штату Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
Наказом голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2022 року № 19 внесено зміни до штатного розпису Артемівського міськрайонного суду Донецької області, а саме виведено з 01 листопада 2022 року зі штатного розпису у зв'язку з відрядженням суддів суду для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області такі посади: суддя суду - 14 штатних одиниць, помічник судді - 14 штатних одиниць.
Відповідно до даних ЄДРСР із жовтня 2022 року по грудень 2023 року суддя ОСОБА_1 не ухвалив жодного судового рішення.
Начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області листом від 18 січня 2024 року повідомив ВРП, що суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 отримував суддівську винагороду в повному обсязі з 01 січня до 31 жовтня 2022 року. За цей період йому нараховано 881 306,64 грн суддівської винагороди. З 01 листопада 2022 року по 31 грудня 2023 року судді ОСОБА_1 суддівська винагорода не нараховувалась.
Друга Дисциплінарна палата ВРП також встановила, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_3 , треті особи: Верховний Суд, Артемівський міськрайонний суд Донецької області, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Дружківський міський суд Донецької області про визнання протиправними та скасування наказів голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_3 від 31 жовтня 2022 року № 18 «Про відрахування суддів зі штату суду 31.10.2022», від 31 жовтня 2022 року № 19 «Про внесення змін до штатного розпису Артемівського міськрайонного суду Донецької області з 01.11.2022» в частині відрахування з 31 жовтня 2022 року зі штату Артемівського міськрайонного суду Донецької області судді ОСОБА_1 та зміни штатного розпису Артемівського міськрайонного суду Донецької області шляхом виведення з 01 листопада 2022 року 1 штатної одиниці судді, яку займає суддя ОСОБА_1 (справа № 200/5179/22).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Указані судові рішення постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року залишено без змін.
Отже, позивач скористався правом на звернення до суду та його позов щодо спірних правовідносин був розглянутий судом.
У рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 вказано, що в діях судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв поваги до інших суддів), суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади.
ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 «Про притягнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, до дисциплінарної відповідальності» залишила це рішення без змін.
Отже, позивач скористався правом на подання скарги та його скарга була розглянута відповідачем у встановленому порядку.
Після чого, до Вищої ради правосуддя 25 червня 2024 року за вхідним № 8897/0/8-24 надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, підписане Секретарем Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Ради від 25 червня 2024 року вказане подання передано члену ВРП ОСОБА_5 для здійснення підготовки до розгляду Вищою радою правосуддя.
Щодо предмету спору, колегія суддів встановила таке.
Судом встановлено та не заперечується учасниками, що 26 червня 2024 року член- доповідач ВРП ОСОБА_5 склала висновок з пропозицією ВРП ухвалити рішення про звільнення позивача з посади судді.
Відповідно до інформації, наданої Управлінням, начальник Управління 24 червня 2024 року надіслала на електронні адреси працівників секретаріату ВРП лист наступного змісту: «У зв'язку з формуванням проектів денних засідань Вищої ради правосуддя 9 та 11 липня 2024 року прохання надати пропозиції про включення до них питань (з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Пропозиції прошу надіслати на мою електронну адресу до 14 години 27 червня 2024 року. Дякую)».
26 червня 2024 року о 9:58 член ВРП ОСОБА_5 надіслала на електронну адресу начальника Управління пропозицію щодо включення до проєкту порядку денного засідання ВРП розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, на засіданні Ради.
На основі поданих пропозицій, Управлінням було сформовано проект порядку денного засідання Ради 11 липня 2024 року та подано його на затвердження Голові ВРП.
27 червня 2024 року Проект порядку денного засідання Ради 11 червня 2024 року, до якого, зокрема, було внесено питання про звільнення позивача з посади судді, було затверджено Головою ВРП ОСОБА_6
Проект порядку денного засідання ВРП 11 липня 2024 року було оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП 28 червня 2024 року
Про засідання ВРП 11 липня 2024 року було повідомлено суддю і його представника запрошеннями від 28 червня 2024 року, які були надіслані на їх електронні адреси.
11 липня 2024 року Вища рада правосуддя, як колегіальний орган затвердила Порядок денний засідання.
30 жовтня 2024 року позивачем та його представником засобами поштового зв'язку подана до Великої Палати Верховного Суду заява про перегляд постанови цього суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 9903ССС/13/24 за нововиявленими обставинами (копія заяви додається), що обумовлена розглядом і вирішенням зазначеної справи неповноважним складом Великої Палати Верховного Суду.
Обставини щодо процедури складання проєкту порядку денного та його погодження до моменту затвердження на засідання ВРП 11 липня 2024 встановлені Судом на підставі належних та допустимих доказів та не оспорюються учасниками.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ
Учасники вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів та пояснень, наголосили на відсутності додаткових доказів, які мають значення для вирішення справи по суті.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Пунктами 4, 5 і 9 частини п'ятої статті 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Скориставшись наведеними правами, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому, з урахуванням пояснень в судовому засіданні, стверджує, що спірні правовідносини, які є предметом спору у цій справі виникли 28 червня 2024 року - з моменту отримання позивачем та його представником від секретаріату Вищої ради правосуддя листів №№ 21113/0/9-24, 21110/0/9-24 від 28 червня 2024 року.
Також стверджує, що оскаржені дії вчинені саме Вищою радою правосуддя як колегіальним органом, а не посадовими особами Вищої ради правосуддя.
Колегія суддів враховує, що особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 266 КАС України.
Так, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності актів ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Статтею 3 Закону № 1798-VIII визначено повноваження ВРП.
В контексті предмету спору до повноважень ВРП відноситься ухвалення рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; розгляд скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
Своєю чергою, згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя затверджує регламент Вищої ради правосуддя, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.
Отже, засади діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Водночас процедурні питання здійснення повноважень ВРП, врегульовані Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 зі змінами і доповненнями (тут і далі - Регламент ВРП).
Після прийняття рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24, до відповідача 25 червня 2024 року за вхідним № 8897/0/8-24 надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, підписане Секретарем Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4 .
За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Ради від 25 червня 2024 року, оформленого протоколом розподілу, вказане подання передано члену ВРП ОСОБА_5 для здійснення підготовки до розгляду Вищою радою правосуддя.
26 червня 2024 року член доповідач ВРП ОСОБА_5 склала висновок з пропозицією ВРП ухвалити рішення про звільнення позивача з посади судді.
Відповідно до пункту 5.4. Регламенту Ради, інформація щодо справ, підготовлених до розгляду Радою, подається доповідачем до відповідного структурного підрозділу секретаріату Ради для формування порядку денного.
У структурі секретаріату Вищої ради правосуддя діє Управління організаційно- протокольного забезпечення діяльності Вищої ради правосуддя (далі також - Управління), до повноважень якого належить формування проектів порядку денного засідань Вищої ради правосуддя. Начальником Управління є ОСОБА_7 (зазначена інформація розміщена на офіційному вебсайті ВРП).
Відповідно до інформації, наданої Управлінням, начальник Управління 24 червня 2024 року надіслала на електронні адреси працівників секретаріату ВРП лист наступного змісту: «У зв'язку з формуванням проектів денних засідань Вищої ради правосуддя 9 та 11 липня 2024 року прохання надати пропозиції про включення до них питань (з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Пропозиції прошу надіслати на мою електронну адресу до 14 години 27 червня 2024 року. Дякую)».
26 червня 2024 року о 9:58 член ВРП ОСОБА_5 надіслала на електронну адресу начальника Управління пропозицію щодо включення до проєкту порядку денного засідання ВРП розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, на засіданні Ради 11 липня 2024 року.
На основі поданих пропозицій Управлінням було сформовано проект порядку денного засідання Ради 11 липня 2024 року та подано його на затвердження Голові ВРП.
27 червня 2024 року Проєкт порядку денного засідання Ради 11 червня 2024 року, до якого, зокрема, було внесено питання про звільнення позивача з посади суді, було затверджено Головою ВРП ОСОБА_6 .
Таким чином, дії щодо внесення до Проекту денного засідання ВРП 11 липня 2024 року питання про звільнення позивача з посади судді, були вчинені членом ВРП ОСОБА_5 (пропозиція про включення до проекту порядку денного), посадовими особами секретаріату ВРП (формування проекту денного) та Головою ВРП ОСОБА_6 (затвердження проекту порядку денного).
Відповідно до пункту 5.7. Регламенту Ради інформація про дату, час і місце проведення засідання, проєкт порядку денного засідання Ради (крім засідань з організаційних питань) чи Дисциплінарної палати оприлюднюються на офіційному вебсайті Ради.
Проєкт порядку денного засідання ВРП 11 липня 2024 року було оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП 28 червня 2024 року.
В додаткових письмових поясненнях та судовому засіданні представник позивача наголосила, що спірні правовідносини, які є предметом позову у цій справі, виникли 28 червня 2024 року - з моменту отримання позивачем та його представником від секретаріату Вищої ради правосуддя листів №№ 21113/0/9-24, 21110/0/9-24 від 28 червня 2024 року.
Відповідно до пункту 5.10. Регламенту особа, питання щодо якої має розглядатися Радою, Дисциплінарною палатою, повідомляється відповідним структурним підрозділом секретаріату Ради про такий розгляд згідно із частинами п'ятою, шостою статті 30, частиною п'ятою статті 48 Закону.
Про засідання ВРП 11 липня 2024 року було повідомлено позивача та його представника запрошеннями від 28 червня 2024 року, які були надіслані на їх електронні адреси.
Отже, визначений позивачем предмет спору, пов'язаний саме із формуванням проекту порядку денного та повідомленням про засідання ВРП позивача разом із його представником.
Згідно із пунктом 5.17 Регламенту у призначений час головуючий на засіданні Ради у пленарному складі, перевіривши наявність кворуму, відкриває засідання та оголошує проект порядку денного, ставить на обговорення усі пропозиції, які вносять члени Ради, в порядку їх надходження.
Порядок денний засідання Ради у пленарному складі затверджується Радою відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні членів Ради.
Відповідно до пункту 5.18. розгляд питання порядку денного Ради чи Дисциплінарної палати, якщо інше не визначено Законом, починається з доповіді доповідача, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені та досліджені обставини, висновок по суті питання.
Таким чином, за приписами пункту 5.17, 5.18 Регламенту у призначений час головуючий лише на засіданні Ради у пленарному складі, перевіривши наявність кворуму, відкриває засідання та оголошує проект порядку денного, ставить на обговорення усі пропозиції, які вносять члени Ради, в порядку їх надходження.
Порядок денний засідання Ради у пленарному складі затверджується Радою відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні членів Ради.
На виконання наведених норм Регламенту, на засіданні Вищої ради правосуддя 11 липня 2024 року головуючий ОСОБА_6. запропонував затвердити Порядок денний засідання ВРП, зокрема, з питання розгляду матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області, відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Члени ВРП на засіданні 11 липня 2024 року одноголосно затвердили запропонований порядок денний засідання ВРП.
Таким чином, Вища рада правосуддя, як колегіальний орган затвердила Порядок денний засідання 11 липня 2024 року в порядку, визначеному пунктами 5.17, 5.18 Регламенту, та лише після такого затвердження був визначений порядок денний щодо розгляду питання позивача.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.
Рішення органу ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні органу ВРП, якщо інше не визначено цим Законом (частина друга статті 34 Закону № 1798-VIII).
Згідно із частиною першою статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
В контексті предмету спору колегія суддів не ототожнює рішення ВРП як колегіального органу із рішеннями певних посадових осіб ВРП, які приймаються в процедурі та організації дисциплінарного розгляду.
Отже, згідно із визначеним позивачем предметом спору та обраним способом захисту прав, спірні правовідносини, які за твердженням позивача виникли 28 червня 2024 року - з моменту отримання позивачем та його представником від секретаріату Вищої ради правосуддя листів №№ 21113/0/9-24, 21110/0/9-24 від 28 червня 2024 року, є проміжними діями та рішеннями в процедурі дисциплінарного провадження певних посадових осіб відповідача та не є рішеннями колегіального органу ВРП.
Своєю чергою, частиною сьомою статті 266 КАС визначено, що саме на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
Водночас, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем дотримано процедуру організації дисциплінарного розгляду щодо судді, у визначений позивачем проміжок часу.
Колегія суддів враховує, що позивач наголошує на порушенні відповідачем вимог 1 частини п'ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які підтверджені положеннями частин другої та третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Так, згідно із частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується зокрема особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.
Відповідно до частин другої та третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою.
У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
Отже, норми законодавства, на які покликався позивач, не регламентують та не передбачають право оскарження позивачем процедури та порядку формування проєкту порядку денного засіданні ВРП та не зумовлюють зупинення цієї процедури на час оскарження дій та рішення відповідача визначених законом.
Колегія суддів враховує, що на засіданні 11 липня 2024 року був присутній представник судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 - адвокат Осадча В.В., яка надавала пояснення та відповідала на запитання членів ВРП.
Також представником судді під час засідання Ради було заявлено клопотання про зупинення розгляду цього питання до завершення процедури оскарження рішення ВРП, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 «Про притягнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, до дисциплінарної відповідальності».
В задоволенні цього клопотання представнику судді ОСОБА_1 було відмовлено.
Отже, позивач та його представник внаслідок дотримання відповідачем процедури формування порядку денного та повідомлення про час проведення засідання прийняли участь у відповідному засіданні ВРП під час якого реалізовувалось право позивача на доведення своєї позиції.
Водночас, засідання ВРП від 11 липня 2024 року не є предметом спору у справі та враховується судом лише в контексті реалізації позивачем прав, визначених законом.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень дотримана процедура проходження та організація дисциплінарного розгляду на етапі, який є предметом спору у цій справі, оскільки дії та рішення щодо формування порядку денного, вчинені уповноваженими особами відповідача згідно із вимогами Регламенту та належним повідомленням позивача щодо запланованого часу розгляду його справи.
Такі дії відповідача не можна вважати свавільними, оскільки вони вчинені на виконання Регламенту, є прогнозованими та направлені на вчинення визначених законодавством повноважень із повідомленням позивача про такі наміри з метою забезпечення прав останнього на участь засіданні ВРП.
З огляду на викладене, Суд не встановив порушення прав позивача з боку Вищої ради правосуддя у спірних правовідносинах.
Також колегія суддів враховує, що на противагу загальному твердженню представника позивача в письмових поясненнях щодо наявності судової практики за подібного предмету спору на уточнююче питання суду представник позивача такої практики не навела.
Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
Згідно із частиною другої статті 52 Закону № 1798-VIII у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
З викладених вище законодавчих приписів, колегія суддів робить висновок, що визначені позивачем, в якості предмету спору, проміжні дії та рішення певних посадових осіб ВРП в процедурі дисциплінарного провадження не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).
Також суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Колегія судів враховує, що Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, від 08.04.2020 у справі № 11-883апп19 сформований правовий висновок, відповідно до якого поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно тлумачити з огляду на положення частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, Суд не роз'яснює позивачеві до юрисдикції якого суду мав би належати розгляд даної справи.
Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами, що не підлягають розгляду в судах у силу закону.
Водночас спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1 , не підлягає судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 245, 246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дії.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складено 28 листопада 2024 року.
Головуючий суддя: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
А.Ю. Бучик
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко