про відмову у відкритті касаційного провадження
29 листопада 2024 року
м. Київ
справа №400/7287/24
адміністративне провадження № К/990/45365/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Стеценка С.Г., Бевзенка В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 400/7287/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
-визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення перерахунку розміру і грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 р. 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, в розмірах та відсотках встановлених для діючих військовослужбовців за посадою, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 19.08.2024 позов задовольнив.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2024 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору і апеляційну скаргу залишив без руху. Надав апелянту строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.10.2024 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і продовжив строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2024 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і повернув апеляційну скаргу апелянту.
26.11.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.24 та ухвалити нове, яким задовольнити клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 та відстрочити сплату судового збору.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Повертаючи апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , П'ятий апеляційний адміністративний суд керувався тим, що зазначені в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, скаржником не усунуті.
Так, статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена в усуненні недоліків апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов'язані з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат установи з Державного бюджету України, не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскарженню судових рішень.
Також посилання скаржника на зазначені обставини не може надавати переваги суб'єкту владних повноважень з-поміж інших суб'єктів у формі звільнення від обов'язку сплатити судовий збір на вчинення процесуальної дії згідно до розміру, визначеного Законом України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу у цій справі, правильно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Проте скаржник не визначає проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів подібних правовідносин; не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної практики застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Скаржник у касаційній скарзі не визначає, які саме норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 400/7287/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з матеріалами касаційної скарги надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя В.М. Бевзенко