29 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 500/844/24 пров. № А/857/11582/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Ніколіна В. В., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №500/844/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Подлісна І. М.,
дата ухвалення рішення - 15 квітня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 17 квітня 2024 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області №192250007001 від 27 листопада 2023 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, та з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року і з 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року та призначити пенсію за віком з 22 листопада 2023 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області №192250007001 від 27 квітня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, та з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року і з 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, та з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року і з 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 квітня 2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, оскільки на вкладиші титульної сторінки трудової книжки від 10 січня 1993 року УКР №028072 дата народження позивача зазначена не повністю, відсутня дата та місяць народження, а також відсутня довідка про реорганізацію колгоспу «Дружба» в СТОВ «Дружба»; з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року, 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки від 10 січня 1993 року НОМЕР_1 дата народження заявника зазначена не повністю, відсутня дата та місяць народження та відсутня інформація щодо терміну роботи. Таким чином, підстави для зарахування до стажу періодів роботи зазначених у трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 22 листопада 2023 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому пенсію.
На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 березня 2021 року №339/35961, для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Однак 08 грудня 2023 року відповідач, розглянувши заяву, відмовив позивачу у призначенні пенсії через те, що не зарахував до страхового стажу періоду роботи з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, оскільки, на думку відповідача, на вкладиші до трудової книжки від 10 січня 1993 року УКР №028072 на першій сторінці відсутній день та місяць народження, а також відсутня довідка про реорганізацію колгоспу “Дружба» в СТОВ “Дружба», а також не зараховано до страхового стажу період роботи з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року та з 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року, оскільки у цьому ж вкладиші до трудової книжки не вказано день та місяць його народження, винісши про це рішення №192250007001 від 27 квітня 2023 року.
Позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №192250007001 від 27 квітня 2023 про відмову в призначенні та виплаті йому пенсії за віком, тому звернувся до суду для захисту прав та законних інтересів.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди його роботи з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, та з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року і з 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року, оскільки вкладиш до трудової книжки видано на його прізвище, ім'я та по-батькові та вказано його рік народження, даний документ надано особисто позивачем, ніхто не заперечує, що він належить ОСОБА_1 , а тому він підтверджує страховий стаж у спірний період, тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню та з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22 листопада 2023 року, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, та з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року і з 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні такої, оскільки повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів; суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії, а тому у спірних правовідносинах суд не вправі зобов'язати відповідача призначити пенсію, оскільки пенсійним органом у оскаржуваному позивачем рішенні не вирішено питання щодо врахування спірних періодів роботи позивача до загального стажу для призначення пенсії за віком.
Колегія суддів зазначає, що відповідач оскаржує рішення в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.
Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
На час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).
Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
За змістом п.1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до п.1 Постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.13 Постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
За змістом п.18 цієї Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Матеріалами справи, зокрема, вкладишем у трудову книжку колгоспника ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 стверджується, що позивач, зокрема, в період з 01 березня1985 року (протокол №3 від 01 березня 1985 року) прийнятий на роботу в колгосп «Дружба» Зборівського району трактористом; 20 лютого 1998 року прийнятий на роботу тракториста в СВ ЗП «Присовецьке» (наказ №23-к від 20 лютого 1998 року); 11 березня 1998 року звільнений з роботи по переводу в СВ ЗП «Присовецьке» з ССГ «Дружба» (протокол №1 від 11 березня 1998 року); 04 квітня 2000 року звільнений з роботи тракториста у зв'язку з реорганізацією господарства (наказ №18 від 04 квітня 2000 року); 05 квітня 2000 року прийнятий на роботу трактористом у ТОВ «Присівці» (Наказ №19 від 05 квітня 2000 року); 24 листопада 2000 року звільнений з роботи тракториста за згодою обох сторін (наказ №46 від 24 листопада 2000 року) (а.с.17-19).
Крім того, записи вкладиша трудової книжки містять розділ «трудова учать в громадському господарстві», в якому заповнені колонки: номер запису; рік, за який даються відомості; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі; виконаний річний мінімум трудової участі; причина невиконання річного мінімуму трудової участі; на підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер) (а.с.21). Зазначений аналіз записів трудової книжки чітко підтверджує вироблені позивачем мінімуми трудової участі в громадському господарстві.
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (визначеного для розгляду документів за принципом випадковості) №192250007001 від 27 квітня 2023 року відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Повідомлено, що загальний страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці 6 дні, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, оскільки на вкладиші до трудової книжки від 10 січня 1993 року УКР №028072 на першій сторінці дата народження позивача зазначена не повністю, відсутня дата та місяць народження, а також відсутня довідка про реорганізацію колгоспу «Дружба» в СТОВ «Дружба»; період роботи з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року, 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки від 10 січня 1993 року УКР №028072 дата народження заявника зазначена не повністю, відсутня дата та місяць народження (а.с14).
Колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Колегія суддів зауважує, що відсутність на першій сторінці вкладиша трудової книжки дати та місяця народження позивача, не є провиною позивача, оскільки позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, так як записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Крім того, вкладиш до трудової книжки серія НОМЕР_2 містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу, а тому відсутність дати та місця народження позивача на першій сторінці вкладиша не може ставити під сумнів всі спірні періоди роботи позивача.
Колегія суддів зазначає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачами частково виявлені правильно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні всього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що орган пенсійного фонду має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребовувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів у вкладиші трудової книжки.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача спірні періоди його роботи, оскільки записи у вкладиші трудовій книжці колгоспника позивача серія НОМЕР_2 про період роботи позивача з 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року, 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 є достатніми для зарахування спірного періоду до загального страхового стажу, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню, і з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22 листопада 2023 року, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи 01 січня 1998 року по 11 березня 1998 року, та з 20 лютого 1998 року по 04 квітня 2000 року і з 05 квітня 2000 року по 24 квітня 2000 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №500/844/24 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №500/844/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 29 листопада 2024 року.