Справа № 640/19400/22 Головуючий у І інстанції - Лапій С.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
29 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України, в якому просив:
- скасувати наказ Голови Служби зовнішньої розвідки України від 13 жовтня 2022 року № 1900-ос/ВС дск «По особовому складу, по військовослужбовцям» у частині зарахування Першого заступника начальника Управління стратегічного планування, аудиту та контролю СЗРУ полковника ОСОБА_1 у розпорядження начальника Апарату Голови СЗРУ за підпунктом 8 пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СЗРУ, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2021 року № 690/2021, з 13 жовтня 2022 року;
- зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України поновити полковника Служби зовнішньої розвідки України ОСОБА_1 на попередню займану ним посаду Першого заступника начальника Управління стратегічного планування, аудиту та контролю або за його згодою на іншу, не нижчу, ніж попередня, посаду СЗРУ з виплатою різниці грошового забезпечення за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді відповідно до абзаців другого, третього пункту 2 другого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- скасувати наказ Голови Служби зовнішньої розвідки України від 24 жовтня 2022 року № 1992-ос/ВС «По особовому складу, про накладення дисциплінарних стягнень» у частині накладення на полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність;
- скасувати наказ Голови Служби зовнішньої розвідки України від 25 жовтня 2022 року № 2006-ВСдск «Про притягнення співробітників до матеріальної відповідальності та стягнення з винних осіб відповідних сум» у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів в розмірі 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) гривень 00 коп.;
- стягнути із Служби зовнішньої розвідки України на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, що була завдана йому внаслідок протиправних дій Служби зовнішньої розвідки України, у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч гривень) 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані накази є протиправними і такими, що прийняті без належних на те правових підстав, оскільки Позивач не обіймав посаду керівника структурного підрозділу, не був обізнаний із Планом організації видачі озброєння, припасів та інших матеріально-технічних засобів з складів арттехозброєння Управління господарського забезпечення СРЗУ при приведенні в бойову готовність у разі раптового нападу противника, переведення у розпорядження здійснено у поза передбачений законодавством спосіб.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана адміністративна справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким задовольнити усі позовні вимоги, зазначені у позові.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не враховано відсутності правових підстав для зарахування Позивача у розпорядження начальника Апарату Голови СЗРУ, що безпідставно зумовило зменшення розміру його грошового забезпечення, залишено поза увагою, що ОСОБА_1 не був ознайомлений із Планом організації видачі озброєння, припасів та інших матеріально-технічних засобів з складів арттехозброєння Управління господарського забезпечення СРЗУ при приведенні в бойову готовність у разі раптового нападу противника, а також не займав посаду начальника Управління стратегічного планування, аудиту та контролю (далі - УСПАК), а тому не міг бути притягнутий як до дисциплінарної, так і до матеріальної відповідальності. Окремо зазначає, що судом не надано оцінки порушенням, допущеним Відповідачем при проведенні службового розслідування.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить залишити апеляційну скаргу без розгляду з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у Службі зовнішньої розвідки України на офіцерських посадах, в органах безпеки з 1993 року. У період з 20.10.2021 по 13.10.2022 Позивач перебував на посаді Першого заступника начальника Управління стратегічного планування, аудиту та контролю Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 12.09.2022 № 1678-ВС «Про призначення службового розслідування», Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом СЗРУ від 06.02.2013 № 35 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 326/22858, комісією з проведення службового розслідування проведено службове розслідування з метою з'ясування причин та обставин невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцями СЗРУ вимог чинного законодавства України, наказів (розпоряджень) начальників (керівників), що негативно вплинуло на стан виконання покладених на СЗРУ завдань, а також з'ясування можливих фактів втрати зброї, причин і обставин, що до цього призвели. Підставою для призначення службового розслідування стала доповідна записка начальника 8 управління на ім'я Голови СЗРУ.
За результатами службового розслідування складено Висновок, який затверджений Головою СЗРУ 12.10.2022 (реєстр. № 15/2/2068дск-ВС/К від 13.10.2022).
За результатами службового розслідування комісією запропоновано, зокрема, за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (в частині неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, наказів командирів), статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (в частині зобов'язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок), статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (в частині виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою), статті 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (в частині відповідальності за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень) та статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (особистої відповідальності перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини) відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності правами «Голови СЗРУ» та накласти дисциплінарне стягнення «НСВ».
Крім того, за не вжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню військового майна, чим завдано пряму дійсну шкоду державному майну на суму 49 018,61 (сорок дев'ять тисяч вісімнадцять) гривень (шістдесят одну) копійку, комісією запропоновано притягнути Першого заступника начальника УСПАК полковника ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до матеріальної відповідальності у розмірі 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Наказом Голови СЗРУ від 13.10.2022 № 1900-ос/ВС ДСК «По особовому складу, по військовослужбовцях» відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України зараховано у розпорядження начальника Апарату Голови за підпунктом 8 пункту 48 з 13 жовтня 2022 року полковника ОСОБА_1 (Т-137352) за посадою Першого заступника начальника управління, звільнивши його з посади Першого заступника начальника Управління стратегічного планування, аудиту та контролю.
Указаним наказом, зокрема, відповідно до пунктів 2.2 та 2.11 Порядку надання доступу до державної таємниці в Службі зовнішньої розвідки України, затвердженого наказом Голови Служби зовнішньої розвідки України від 26.03.2015 № 90/ДСК, припинено полковнику ОСОБА_1 доступ до державної таємниці з 13.10.2022.
Підставою прийняття вказаного наказу був рапорт начальника Апарату Голови від 13.10.2022.
Крім того, наказом Голови СЗРУ від 24.10.2022 № 1992-ос/ВС ДСК «По особовому складу, про накладення дисціплінарних стягнень» за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 12.09.2022 № 1678-ВС «Про призначення службового розслідування» та на підставі витягу із висновку за результатами службового розслідування, затвердженого Головою Служби зовнішньої розвідки України 12.10.2022 (реєстр. № 15/2/2068дск-ВС/К від 13.10.2022), за неналежне виконання службових обов'язків, яке виявилось у порушенні вимог статті 4 (в частині неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, наказів командирів) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 11 (в частині зобов'язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 16 (в частині виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 36 (в частині відповідальності за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 58 (особистої відповідальності перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до пункту «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено на полковника ОСОБА_1 (Т-137352), який перебуває у розпорядженні Начальника Апарату Голови Служби зовнішньої розвідки України за посадою Першого заступника начальника управління, дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Також наказом Голови СЗРУ від 25.10.2022 № 2006-ВС ДСК «Про притягнення співробітників до матеріальної відповідальності та стягнення з винних осіб відповідної суми» відповідно до вимог частини 2 статті 5, частини 3 статті 6, частини 8 статті 8, частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 604 та висновку за результатами службового розслідування, затвердженого Головою СЗРУ 12.10.2022 (реєстр. № 15/2/2047т-ВС/К від 12.10.2022), полковника ОСОБА_1 , Першого заступника начальника УСПАК СЗРУ, за невжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкрадання військового майна, чим завдано пряму дійсну шкоду військовому майну, притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, станом на дату цього наказу, установлених для працездатних осіб, в розмірі 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Позивач, вважаючи протиправними згадані накази Відповідача, звернувся до адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом за захистом своїх прав, одночасно зазначаючи про заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 70 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 13.10.2022 № 1900-ос/ВС щодо переміщення Позивача є правомірним та прийнятий Відповідачем у відповідності до наданої йому компетенції, накази від 24.10.2022 № 1992-ос/ВС та від 25.10.2022 № 2006-ВСдск також прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 як фактичний виконувач обов'язків керівника УСПАК не вжив належних заходів щодо запобіганню розкраданню військового майна, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус, загальна структура, засади керівництва та загальна чисельність Служби зовнішньої розвідки України визначає Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки України» від 01.12.2005 № 3160-IV (далі - Закон № 3160-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 3160-IV Служба зовнішньої розвідки України є розвідувальним органом України, який функціонує як окремий державний орган, не належить до системи органів виконавчої влади та здійснює свою діяльність під загальним керівництвом Президента України та демократичним цивільним контролем відповідно до Закону України «Про розвідку».
За приписами ч. 1 ст. 2 указаного Закону № 3160-IV керівництво Службою зовнішньої розвідки України здійснює Голова Служби зовнішньої розвідки України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.
Загальну структуру Служби зовнішньої розвідки України складають підрозділи агентурної та технічної розвідки, оперативно-технічні, інформаційно-аналітичні, власної безпеки, а також інші підрозділи відповідно до визначеної Президентом України Організаційної структури Служби зовнішньої розвідки України (ч. 1 ст. 3 Закону № 3160-IV).
При цьому, правові та організаційні засади функціонування розвідки, правовий статус і соціальні гарантії співробітників розвідувальних органів України та осіб, залучених до виконання розвідувальних завдань, а також порядок здійснення контролю за розвідкою визначає Закон України «Про розвідку» від 17.09.2020 № 912-IX (далі - Закон № 912-IX).
Так, відповідно до пунктів 4, 6 частини 4 статті 11 Закону № 912-IX керівник розвідувального органу: видає накази, у тому числі такі, що підлягають державній реєстрації, та розпорядження, дає доручення, що є обов'язковими для виконання співробітниками відповідного розвідувального органу; призначає на посади та звільняє з посад співробітників відповідного розвідувального органу, крім посад заступників керівника розвідувального органу, призначення на які здійснюються Президентом України або керівником центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого функціонує розвідувальний орган.
Правом командира віддавати накази і розпорядження наділений Голова СЗРУ і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до якого обов'язком підлеглого є їх виконання. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк (ч. 6 розд. І Дисциплінарного статуту).
Керуючись вищезазначеними нормативно-правовими актами, Голова здійснює комплектування СЗРУ шляхом призначення військовослужбовців на штатні посади у структурних підрозділах, визначених організаційною структурою, що затверджена Президентом України.
У зв'язку із службовою необхідністю, а також для більш доцільного використання військовослужбовців Голова СЗРУ може переміщувати військовослужбовців по службі відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2021 № 690/2021 (далі - Положення № 690/2021).
Відповідно до п. 47 указаного Положення військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження відповідних начальників наказами по особовому складу тих начальників, які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення з посад яких належить до повноважень Президента України, зараховуються в розпорядження відповідних начальників наказами по особовому складу Голови Служби зовнішньої розвідки України на підставі відповідного указу Президента України про звільнення військовослужбовця з посади.
Підпунктом 8 пункту 48 Положення №690/2021 передбачено, що зарахування військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України в розпорядження відповідних начальників допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл посадових обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, прийняття Головою Служби зовнішньої розвідки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової (службової) діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності тощо) - на строк до 3 місяців.
Отже, за нормами пп. 8 п. 48 Положення № 690/2021 зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників допускається, зокрема, шляхом прийняття Головою СЗРУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової (службової) діяльності та окремих напрямках та підвищення її ефективності тощо. Такий перелік окреслених у згаданому підпункті пункту 48 Положення № 690/2021 підстав зарахування у розпорядження не є вичерпним, а відтак посилання Позивача на відсутність у наказі від 13.10.2022 № 1900-ос/ВС чіткого обґрунтування необхідності його прийняття є безпідставним.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зарахування Позивача в розпорядження начальника Апарату Голови за пп. 8 п. 48 Положення № 690/2021 здійснено Відповідачем з дотриманням норм указаних вище нормативно-правових актів, а тому наказ від 13.10.2022 № 1900-ос/ВС «По особовому складу, по військовослужбовцям» в оскаржуваній частині є правомірним та таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд першої інстанції також правильно зауважив, що згаданим наказом від 13.10.2022 № 1900-ос/ВС ОСОБА_1 припинено доступ до державної таємниці з 13.10.2022, однак, наказом Голови СЗРУ №2046-ос/ВС від 29.10.2022 Позивачу надано доступ до відомостей зі ступенем секретності «Цілком таємно» та «Таємно», що підтверджується матеріалами даної справи.
Відповідно до Порядку надання доступу до державної таємниці в Службі зовнішньої розвідки України, затвердженого наказом Голови СЗРУ від 26.03.2015 № 90/ДСК, доступ до державної таємниці припиняється у разі зарахування співробітника у розпорядження відповідного керівника. При цьому, доступ до державної таємниці співробітникам СЗРУ, які перебувають у розпорядженні відповідного керівника, надається в обсязі виконання завдань.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав в задоволенні позовних вимог про скасування наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 13.10.2022 № 1900-ос/ВС дск «По особовому складу, по військовослужбовцям» у частині зарахування Першого заступника начальника Управління стратегічного планування, аудиту та контролю СЗРУ полковника ОСОБА_1 у розпорядження начальника Апарату Голови СЗРУ за підпунктом 8 пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СЗРУ, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2021 року № 690/2021 з 13.10.2022 року.
У зв'язку з цим не підлягає задоволенню як похідна позовна вимога про зобов'язання Служби зовнішньої розвідки України поновити полковника Служби зовнішньої розвідки України ОСОБА_1 на попередню займану ним посаду Першого заступника начальника Управління стратегічного планування, аудиту та контролю або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді СЗРУ з виплатою різниці грошового забезпечення за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді відповідно до абзаців другого, третього пункту 2 другого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Посилання Позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано протиправне та всупереч п. 47 Положення № 690/2021 зменшення розміру грошового забезпечення останнього у порівнянні з попередньою займаною посадою, а також обмеження його права на належне пенсійне забезпечення, колегія суддів відхиляє, оскільки такі підстави позову не були заявлені в суді першої інстанції, а відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Перевіряючи висновки Київського окружного адміністративного суду про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів Голови Служби зовнішньої розвідки України від 24.10.2022 № 1992-ос/ВС «По особовому складу, про накладення дисціплінарних стягнень» у частині накладення на полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 25.10.2022 № 2006-ВСдск «Про притягнення співробітників до матеріальної відповідальності та стягнення з винних осіб відповідних сум» у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів в розмірі 39 000,00 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та правильно встановлено судом, згідно з Витягом із висновку службового розслідування, який надано до суду першої інстанції за № 15/2/3365дск-ВС/К від 10.07.2023, напередодні збройної агресії Російської федерації Планом організації видачі озброєння, боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів з складів арттехозброєння Управління господарського забезпечення СЗРУ при приведенні в бойову готовність у разі раптового нападу противника, затвердженого т.в.о. Голови СЗРУ 10.02.2022 (реєстр. № М/37т/МП від 11.02.2022) (далі - План) визначено порядок і послідовність дій структурних підрозділів СЗРУ по отриманню озброєння, боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів (далі - МТЗ) у разі раптового нападу противника.
Пунктом 2.1 Плану передбачено, що в підрозділах СЗРУ призначаються співробітники, відповідальні за отримання озброєння, боєприпасів та інших МТЗ військового призначення, які в процесі отримання озброєння та інших МТЗ здійснюють завантаження МТЗ на транспорт та організовують охорону й оборону під час транспортування.
Для перевезення співробітників з об'єкту СЗРУ для отримання озброєння, боєприпасів та іншого майна на інші об'єкти виділяється автотранспорт.
Отримана зброя, боєприпаси та інше МТЗ на виділеному автотранспорті доставляється в підрозділи та видається відповідальним за озброєння співробітником по наданій йому книзі встановленого зразка та роздавальній відомості (п. 2.6 Плану).
Відповідно до п. 2.8 Плану не видане у підрозділі майно, зброя та боєприпаси повертаються на склад УГЗ за актом приймання-передачі майна.
У п. 4.1 Плану визначено відповідального співробітника за отримання зброї та зазначено об'єкт постійного дислокування УСПАК.
Цим же пунктом Плану також визначено, що підрозділи СЗРУ, які дислокуються на різних об'єктах, проводять розподіл озброєння, боєприпасів та інших МТЗ в порядку, встановленому керівником підрозділу.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Пунктом 2 цього Указу Президента України керівництву СЗРУ, зокрема, передбачалося запроваджувати та здійснювати заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до інформації, зазначеної у висновку службового розслідування від 12.10.2022, 24.02.2022 о 05:30 полковник ОСОБА_1 отримав сигнал оповіщення бойової тривоги та, прибувши на об'єкт дислокації, близько 07:30 взяв участь у нараді керівного складу СЗРУ.
Близько 08:00 год 24.02.2022 полковник ОСОБА_1 на об'єкті постійної дислокації підрозділу провів нараду наявного особового складу УСПАК, на якій, згідно з його поясненнями, довів вказівку керівництва СЗРУ, зокрема, в частині передислокації особового складу СЗРУ після 15:00 год. з одного об'єкту на інший, а також про необхідність максимального убезпечення військовослужбовців СЗРУ від небезпеки потрапляння під ворожі ракетно-бомбові удари.
У зв'язку з цим полковник ОСОБА_1 запропонував вибути з об'єкту постійної дислокації жінкам і частині особового складу до отримання додаткових вказівок і доручень.
Після чого полковником ОСОБА_1 прийнято рішення про завершення процесу знищення матеріальних носіїв секретної інформації та розосередження особового складу в м. Києві до отримання додаткових вказівок і доручень.
При цьому із пояснень Голови СЗРУ, заступника Голови СЗРУ, начальника Апарату Голови СЗРУ та начальника підрозділу власної безпеки вбачається, що вказівки щодо розпуску особового складу (жінок та інших співробітників) з місця постійної дислокації підрозділу керівництвом СЗРУ не надавались. Не надавалося також вказівки щодо часових термінів передислокації підрозділу на інший об'єкт. Йшлося на нараді керівного складу лише щодо необхідності передислокації та вжиття заходів, передбачених мобілізаційними документами.
Як зазначив Відповідач, саме полковником ОСОБА_1 самостійно було прийнято рішення про передислокацію підрозділу після 15:00 год, до того ж в не повному складі. Водночас, керівництво Служби такої вказівки не надавало.
У подальшому прибуття підрозділу до іншого об'єкту СЗРУ після 15.00 год створило передумови для несвоєчасного звернення до складу арттехозброєння для здачі зброї та боєприпасів, що залишилися невиданими співробітникам підрозділу та у подальшому, через рішення полковника ОСОБА_1 , залишити зброю в кабінеті № 313 будівлі № 1-Б об'єкту «Білогородка», що призвело до її втрати.
Згідно з поясненнями полковника ОСОБА_1 , відповідно до розроблених мобілізаційних заходів співробітники УСПАК, які відповідали за отримання вогнепальної зброї і боєприпасів на складі арттехозброєння УГЗ, повинні були службовим автомобілем доставити отриману вогнепальну зброю і боєприпаси на об'єкт постійної дислокації УСПАК для видачі особовому складу.
Однак, полковник ОСОБА_1 з водієм не зв'язався та інших заходів щодо доставлення табельної вогнепальної зброї на об'єкт постійної дислокації УСПАК службовим автомобілем ним не вживалося, підлеглим подібні завдання не доручались.
Тому, користуючись правом, визначеним п. 4.1 Плану, полковником ОСОБА_1 було прийнято рішення, що співробітникам УСПАК видача табельної вогнепальної зброї і набоїв до неї буде відбуватись на іншому об'єкті («Білогородка»).
Вказівку про отримання табельної вогнепальної зброї і набоїв із складу арттехозброєння УГЗ відповідальний за отримання зброї співробітник УСПАК (далі - відповідальний співробітник) отримав від полковника ОСОБА_1 .
При цьому, відповідно до пояснень відповідального співробітника, вказівку про отримання всієї вогнепальної зброї та боєприпасів, які передбачені для УСПАК, він отримав від полковника ОСОБА_1 .
Після отримання вогнепальної зброї і боєприпасів на складі арттехозброєння УГЗ за вказівкою полковника ОСОБА_1 відповідальний співробітник з іншими співробітниками УСПАК розмістив отримане озброєння в службовому приміщенні № 313 будівлі № 1-Б об'єкту «Білогородка».
Основна частина зброї і боєприпасів була видана до 19:30 год., а орієнтовно до 21:00 год. відбувалася її довидача окремим співробітникам. Після чого доповідалось полковнику ОСОБА_1 про наявність залишку вогнепальної зброї і набоїв. Відповідно до пояснень полковника ОСОБА_1 , вже приблизно о 19:30 год. відповідальний співробітник доповів йому про неможливість повернення залишків зброї і боєприпасів на склад арттехозброєння УГЗ у зв'язку з тим, що він був зачинений, а відповідальні співробітники відсутні.
Відповідальний співробітник зателефонував полковнику ОСОБА_1 і запитав щодо подальших дій з вогнепальною зброєю і набоями, які лишилися не виданими, на що отримав вказівку залишити це майно в кабінеті № 313 будівлі № 1-Б об'єкту «Білогородка», так як територія знаходиться під постійною охороною і, на думку полковника ОСОБА_1 , була найбільш безпечним місцем.
Відповідно до пояснень співробітника УГЗ 25.02.2022 орієнтовно о 07:30 год. на складі арттехозброєння здійснено повернення співробітником Апарату Голови автомата Калашникова та набоїв до нього, що у свою чергу підтверджує роботу складу арттехозброєння.
Зазначене свідчить про розбіжності у часі щодо закриття складу арттехозброєння, тобто невидана зброя та набої співробітникам УСПАК могли бути здані в установленому порядку на склад УГЗ і, можливо, були б збережені від втрати. Однак Позивачем було прийнято рішення щодо залишення зазначеного майна в кабінеті № 313 будівлі № 1-Б об'єкту «Білогородка», а не на складі (який з його слів був зачинений), що призвело, як зазначалось вище, до його втрати.
Зранку 25.02.2022 полковник ОСОБА_1 зібрав нараду наявного особового складу УСПАК та повідомив про розосередження особового складу.
Разом з цим, полковник ОСОБА_1 надав вказівку відповідальному співробітнику залишити вогнепальну зброю і боєприпаси в службовому приміщенні № 313 будівлі № 1-Б об'єкту «Білогородка».
При цьому, хоча полковник ОСОБА_1 і скористався правом, передбаченим п. 4.1 Плану щодо визначення, як керівником структурного підрозділу, порядку проведення розподілу озброєння, набоїв та інших МТЗ по підрозділах, що дислокуються на різних об'єктах СЗРУ, однак своєчасне отримання, розподіл і повну видачу табельної вогнепальної зброї і набоїв підпорядкованому особовому складу ним не організовано належним чином, що призвело до виникнення залишків такого озброєння у відповідального співробітника.
Отже, недоотримана співробітниками УСПАК зброя та набої за рішенням полковника ОСОБА_1 була залишена у приміщенні № 313 будівлі № 1-Б об'єкту «Білогородка», що не могло забезпечити належним чином їх збереження.
Також рішення полковника ОСОБА_1 25.02.2022 про залишення табельної вогнепальної зброї і набоїв у службовому приміщенні № 313 будівлі № 1-Б об'єкту «Білогородка» та його виконання відповідальним співробітником не узгоджувалося з вимогами пункту 2.8 Плану.
Пунктом 2.10 Інструкції з організації проведення заходів з мобілізації та приведення СЗРУ у бойову готовність, затвердженої наказом Голови СЗРУ від 30.04.2015 № М/008, передбачено, що керівники підрозділів СЗРУ всіх рівнів несуть персональну відповідальність за своєчасне виконання мобілізаційних заходів в умовах загроз та оперативної обстановки, що склалась.
При цьому, відповідно до статті 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби) командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки на відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Також статтею 58 Статуту внутрішньої служби визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
У зв'язку із зазначеним за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (в частині неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, наказів командирів), статті 11 (в частині зобов'язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок), статті 16 (в частині виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою), статті 36 (в частині відповідальності за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень), статті 58 (особистої відповідальності перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, полковника ОСОБА_1 , Першого заступника начальника УСПАК, наказом Голови СЗРУ від 24.10.2022 № 1992-ос/ВС «Про накладення дисциплінарних стягнень» притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність.
Відповідно до п. 26-1 Дисциплінарного статуту строк дії дисциплінарних стягнень з дня їх оголошення військовослужбовцю становить, зокрема, щодо попередження про неповну службову відповідність - шість місяців.
Таким чином, строк дії дисциплінарного стягнення, яке накладено на Позивача наказом Голови СЗРУ від 24.10.2022 № 1992-ос/ВС, закінчився 25.04.2023.
Крім іншого, колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-ІХ) командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Таким чином, як встановлено службовим розслідуванням та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, оскільки полковник ОСОБА_1 не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню військового майна, чим завдано пряму дійсну шкоду державному майну на суму 49018,61 грн, то наказом Голови СЗРУ від 25.10.2022 № 2006-ВС «Про притягнення співробітників до матеріальної відповідальності та стягнення з винних осіб відповідної суми» Позивача правомірно притягнуто відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 160-ІХ до матеріальної відповідальності у розмірі 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, в розмірі 39000 грн.
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що у період проходження військової служби полковником ОСОБА_1 на посаді Першого заступника УСПАК посада начальника УСПАК була вакантною, а відтак останній не міг вважатися керівником відповідного управління, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до Посадових інструкцій співробітників Управління стратегічного планування, аудиту та контролю Служби зовнішньої розвідки України, затверджених Першим заступником начальника УСПАК СЗРУ полковником ОСОБА_2 , Перший заступник начальника управління приймає участь в організації роботи управління та за рішенням Голови СЗРУ (особи, яка виконує його обов'язки) за відсутності начальника Управління його обов'язки виконує Перший заступник начальника Управління.
Про фактичне виконання полковником ОСОБА_1 обов'язків керівника структурного підрозділу (начальника УСПАК), як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчить прийняття ним управлінських рішень щодо підлеглих співробітників УСПАК на підставі застосування ним повноважень, якими наділені керівники (начальники) структурних підрозділів СЗРУ відомчими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до пункту 1.3 Інструкції про застосування окремих норм Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом Служби зовнішньої розвідки України від 28.03.2012 № 75 (далі - Інструкція № 75; тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на військовослужбовців, які подаються до присвоєння чергового військового звання у порядку заохочення, пониження у військовому званні, позбавлення військового звання, поновлення у військовому званні, призначення на посади (крім призначення на рівні посади без зміни профілю службової діяльності) або звільнення з військової служби, у підрозділах Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ), керівникам яких надано право видання наказів, оформляються відповідні подання, зразки яких наведено в додатках 1 - 3 до цієї Інструкції, які підписуються прямими начальниками від начальника відділу (самостійного напрямку (відділення), групи), їм рівними і вище та подаються у порядку підпорядкування на рішення відповідних начальників через кадрові підрозділи відповідно до встановленого порядку призначення на посади.
Згідно абз. 5 п. 4.3 Інструкції № 75 для переміщення по службі з одного структурного підрозділу СЗРУ до іншого військовослужбовці доповідають про таке бажання рапортом у порядку підпорядкування на ім'я керівника структурного підрозділу (прямого начальника), попередньо погодивши його з керівником структурного підрозділу, до якого планується переміщення.
Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом Служби зовнішньої розвідки України від 13.06.2018 № 210/ДСК, встановлення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється наказом Голови СЗРУ, керівників, яким Головою СЗРУ надані права на підставі рапортів/подань керівників відповідних підрозділів, погоджених відповідними фінансовими підрозділами СЗРУ та керівниками структурних підрозділів.
Матеріалами даної адміністративної справи підтверджується, що полковник ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Першого заступника начальника УСПАК, діяв як керівник структурного підрозділу, приймаючи управлінські рішення щодо надання військовослужбовцям щорічних відпусток; переміщення військовослужбовців в межах СЗРУ з одного структурного підрозділу до іншого; призначення військовослужбовців на посади в УСПАК; встановлення військовослужбовцям УСПАК додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, рішення Голови СЗРУ щодо виконання Першим заступником начальника УСПАК полковником ОСОБА_1 обов'язків начальника УСПАК може бути як усним, так і письмовим відповідно до Статуту внутрішньої служби.
Як зазначив Відповідач у відзиві на адміністративний позов, у період перебування ОСОБА_1 на посаді Першого заступника начальника УСПАК (з 20.10.2021 по 13.10.2022) Головою СЗРУ надавалися йому як усні, так і письмові доручення, вказівки як керівнику структурного підрозділу під час проведення нарад керівного складу, шляхом вчинення резолюцій на документах тощо.
Крім того, полковник ОСОБА_1 24.02.2022 брав участь у нараді керівного складу СЗРУ; проводив наради з особовим складом УСПАК та доводив вказівки Голови СЗРУ; приймав рішення про завершення процесу знищення матеріальних носіїв секретної інформації; користуючись правом, визначеним п. 4.1 Плану, приймав рішення щодо видачі зброї на об'єкті «Білогородка», а також приймав рішення щодо залишення зброї та майна на зазначеному об'єкті.
Про те, що 24.02.2022 Голова СЗРУ безпосередньо надавав вказівки полковнику ОСОБА_1 як керівнику структурного підрозділу, як правильно зауважив суд першої інстанції, не заперечує у позовній заяві й сам Позивач.
Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, матеріалами даної адміністративної справи підтверджується, що Позивач, перебуваючи на посаді першого заступника начальника УСПАК, виконував організаційно-розпорядчі функції та повноваження керівника структурного підрозділу, а тому посилання його на те, що він не виконував обов'язки начальника УСПАК, є необґрунтованими.
Враховуючи викладене вище колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що накази Голови СЗРУ від 24.10.2022 № 1992-ос/ВС «По особовому складу, про накладення дисциплінарних стягнень» у частині накладення на полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та від 25.10.2022 № 2006-ВС «Про притягнення співробітників до матеріальної відповідальності та стягнення з винних осіб відповідних сум» у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів в розмірі 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) гривень 00 копійок, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів поміж іншим звертає увагу, що встановлені вище обставини спростовують посилання в апеляційній скарзі на те, що Позивач не був ознайомлений із змістом Плану, оскільки, як свідчать матеріали службового розслідування, ОСОБА_1 протягом 24-25.02.2022 слідував окремим його приписам.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів від 13.10.2022 № 1900-ос/ВС «По особовому складу, по військовослужбовцям», від 24.10.2022 № 1992-ос/ВС «По особовому складу, про накладення дисціплінарних стягнень» та від 25.10.2022 № 2006-ВС «Про притягнення співробітників до матеріальної відповідальності та стягнення з винних осіб відповідних сум» у частині, що стосується ОСОБА_1 , а відтак і про відсутність підстав для задоволення інших похідних позовних вимог, у тому числі щодо стягнення моральної (немайнової) шкоди.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Л.О. Костюк