Справа № 620/12793/24
29 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання нечинним наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати нечинним наказ начальника Військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2017 №451-ОС з урахуванням нових юридичних фактів, які були встановлені судом та містяться мотивувальній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №620/7284/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду досуду першої інстанції.
26.11.2024 року (передано судді доповідачу 28.11.2024) ОСОБА_1 звернувся з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить суд:
Забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії наказу начальника Військової частини НОМЕР_2 №451 ОС від 21.12.2017 в частині звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу та всіх видів заюезпечення в особливий період старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста відділення інспекторів прикордонної служби відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІV категорії (тип В), якого було звільнено без права носіння військової форми одягу в запас за пунктом «е» (через службову невідповідність) частини 6 ста.26 із застосуванням частини 8 ст.ю 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до набрання законної сили рішення в справі 620/12793/24.
Перевіривши дану заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3).
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини 3 статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вказано вище, заявник просить суд зупинити дію наказу начальника Військової частини НОМЕР_2 №451 ОС від 21.12.2017 в частині звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу та всіх видів заюезпечення в особливий період старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста відділення інспекторів прикордонної служби відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІV категорії (тип В), якого було звільнено без права носіння військової форми одягу в запас за пунктом «е» (через службову невідповідність) частини 6 ста.26 із застосуванням частини 8 ст.ю 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до набрання законної сили рішення в справі 620/12793/24.
Разом з цим, на підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем зазначено лише про протиправність наказу начальника Військової частини НОМЕР_2 №451 ОС від 21.12.2017.
При цьому, не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивачки без вжиття заходів забезпечення позову, про які вона просить.
Суд зауважує, що протиправність рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів.
При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 р. у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року по справі № 826/16509/18, в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 640/2298/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 також зробила подібний висновок, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими ст. 150-151 КАС України.
Також, колегія суддів не вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки. Відповідно до абз.3 п 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Відтак, виходячи зі змісту викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення даної ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов'язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 152, 154, 321, 328 КАС України, колегія суддів, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову- залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова